7.Особистість в системі соціальних зв'язків у чому полягає сутність влади?

Оскільки влада реалізується однією людиною по відношенню до інших людей, причому і ті, і інші розглядаються як представники великих соціальних груп, то вона зачіпає соціальні відносини. При цьому вона по суті виступає одним з видів цих відносин. Йдеться про соціальні відносини влади або владні відносини.

Влада — одна із фундаментальних засад суспільства, всіх його структурних рівнів. "Влада" — поняття неоднозначне. Коли ми говоримо про владу, то частіше всього думаємо про політику. Проте, влада стосується кожного з нас в повсякденному житті. Доводиться підкорятися тренеру, начальнику, батькам, оскільки вони мають над нами владу. Влада існує скрізь, де є стійкі об'єднання людей: у виробничих колективах, в різного роду організаціях і установах, в сім'ї і т.п.

У французькій мові влада — це синонім центрального уряду; по-англійськи — це ще і держава; німецьке слово "die Gewalt" використовується для позначення потужності, а також насильства. В українській і російській мовах термін "влада" вживається як синонім начальства, а в множині "власти" — це владні органи держави (владні структури).

Термін "влада" перш за все має відношення до політичного дискурсу, але ми можемо говорити і про владу убогості, поезії, любовних чар. Слова "потужність", "сила", "вплив", "права", "норми", "повноваження", "багатство" стоять в одному ряду з "владою": потужність і силу об'єднують з владою особливі якості — здібність до якоїсь справи, здійснення. Вплив, багатство, норми, і навіть звичаї, навички являють собою якусь подібність влади, що реалізується якось по-іншому і в інших відносинах. Врешті решт, права, повноваження, авторитет — це якісь невід'ємні доповнення (і в цьому значенні продовження) влади, її інструменти або умови здійснення.

Влада, володіння — це одно корінні слова, що співпадають за суттю, а це означає, що владу, як і майно, можна втрачати, передавати, одержувати і ділити. Разом з тим, влада може розглядатися і як функція, і в цьому випадку вона вже не може бути монополізована однією особою. Більше того, функція починає підноситися над людьми, робить їх заложниками структурних відносин, які зумовлюються навичками і традиціями політичної взаємодії. Влада ніби відчужується, стає "личиною", і особистість в цьому випадку просто грає певну роль.

Влада нерозривно пов'язана з впливом, часто ці поняття вживаються як синоніми, що розрізняються тільки за силою впливу. Влада відрізняється від впливу високою силою дії і вірогідністю підкорення.

Для одних влада — особливого роду вплив, для інших — здібність до досягнення певної мети, для третіх — можливість використання тих або інших засобів, для четвертих — особливі відносини між керованим і керівником.

Більшість дослідників пов'язують владу з підкоренням, наказом, залежністю. Толкотт Парсонс, наприклад, вважав, що влада — це символічний посередник, аналогічний грошам, які самі по собі "нічого не варті", але приймаються в очікуванні, що вони зможуть згодом "касуватися". Згідно визначення Бертрана Рассела, будь-яке досягнення наміченого результату дії вже є вияв влади — незалежно від того, призводить таке досягнення до зіткнення з іншими людьми або ні. Макс Вебер визначав владу як можливість здійснити свою волю всупереч опору інших. Ханна Арендт відмічала, що влада не є власністю однієї людини, а належить групі людей, поки вони діють погоджено. Ентоні Гідденсвідзначав, що володіння владою означає здатність змінювати порядок речей. Г. Саймон стверджував, що без комунікації не існувало б ані влади, ані впливу. На думку X. Хекхаузена, про владу можна говорити тільки тоді, коли хто-небудь виявляється в змозі спонукати іншого зробити щось, чого цей інший не став би чинити сам.

На думку С. Лукса, володіння владою рівно сильно тому, що від когось або чогось залежать результати або наслідки досконалих дій, що впливають на існування і/або інтереси людей і обставин. Лукс вважає, що влада — не просто буденна, а морально значуща або нетривіальна дія: виявити свою владу по відношенню до будь- кого — значить зіштовхнутися з його інтересами, а точніше кажучи, піти проти його волі, спокуситися на його автономність.

Можна виділити загальні властивості влади:

соціальний характер, адже влада існує лише у відносинах між людьми і не може бути персональною, особистою властивістю будь-якої особи;

асиметричність, оскільки вона характеризується нерівномірністю впливу, його спрямованістю від керівника до підлеглого;

цілеспрямованість, або цільова детермінація влади, оскільки влада будується на основі певної мети організації, керівника, співробітників;

потенційний характер впливу ресурсів (засобів) влади, адже завжди є очікування винагороди або загроза покарання;

віра виконавців в здатність керівника (носія влади) чинити вплив на них самих, їх потреби і інтереси;

—можливість опору або навіть непокора, адже людина має свободу вибору і у виняткових випадках може обирати смерть але не підкориться;

причинний, каузальний характер влади: влада однієї людини виступає причиною поведінки іншої людини, яка, у свою чергу, є наслідком владної дії першої;

часткова, обмежена владна детермінація поведінки, оскільки влада не розповсюджується на особисте життя і свободу.

У науковій літературі існують різноманітні визначення влади, що відображає складність, багатоаспектність цього явища. В кожному з визначень акцентується увага на тій або іншій стороні або вияві влади; це в свою чергу пов'язано з певним підходом до аналізу влади.

Можна виділити цілий ряд найважливіших напрямів в тлумаченні влади:

системні трактування влади, які ґрунтуються на визнанні її походження не від індивідуальних відносин, а від соціальної системи. Влада в такому випадку розглядається як здатність системи забезпечувати її виконання елементами ухвалених зобов'язань, спрямованих на реалізацію колективних цілей. Акцент ставиться на розумінні влади як засобу соціального спілкування (комунікації), що дозволяє регулювати конфлікти і забезпечувати інтеграцію організації;

структурі функціоиалістські інтерпретації, коли влада розглядається як спосіб самоорганізації людської спільноти, заснований на доцільності розподілу функцій управління і виконання. Влада трактується як властивість соціальних статусів, ролей, що дозволяє контролювати ресурси, засоби впливу. Підкреслюється при цьому, що влада пов'язана із заняттям керівних посад, що до- зволяє впливати на людей за допомогою позитивних і негативних санкцій, заохочень і покарань;

телеологічні (з точки зору цілі): влада трактується як стійка здатність досягати поставлені цілі, одержувати намічені результати;

конфронтаційні визначення — розуміння влади як зіткнення, конфронтації волі і домінування певної волі;

біхевіористські концепції влади, згідно яких влада представляє собою особливий тип поведінки, при якій одні люди командують, а інші підкоряються. Основний акцент ставиться при цьому на суб'єктивній мотивації влади. Імпульсом для виникнення влади вважається прагнення (воля) до влади і володіння відповідною енергією. Людина сприймає владу, з одного боку, як засіб поліпшення власного життя (придбання багатства, престижу, свободи, безпеки і т.п.), а з іншого — як самоціль, що дозволяє насолоджуватися самим її володінням;

реляціоністські визначення влади як відносини між двома індивідуальними або колективними партнерами, коли суб'єкт (керівник) впливає на об'єкт (співробітників) за допомогою відповідних засобів. Акцент ставиться на розумінні влади як специфічного виду комунікації, тобто взаємодії, пов'язаної з передаванням інформації.

психологічні тлумачення влади, коли намагаються розкрити суб'єктивну мотивацію поведінки, витоки влади, що кореняться в свідомості і підсвідомості людей. Психоаналіз, наприклад, інтерпретує прагнення до влади як вияв, сублімацію пригніченого лібідо, сексуального потягу. Володіння владою при цьому виконує функцію суб'єктивної компенсації фізичної або духовної неповноцінності. По Фрейду, в психіці людини є структури, шо роблять її схильною до переваги рабства відносно свободи заради особистої захищеності і спокою.