6.Особливості функціонування соціальних інститутів Які функції виконує економічна соціологія?

Економічна соціологія — галузь соціологічної науки, яка вивчає взаємовідносини між економічною і соціальною сферами суспільства, а також їх взаємозв'язок з іншими сферами, тому предметом дослідження економічної соціології є взаємодія та взаємовплив економічного соціального.

Економічна соціологія досліджує соціальні механізми розвитку економіки та способи найбільш повного задоволення різних потреб людей.

Основними галузями дослідження економічної соціології виступають: "мотивація праці", "задоволеність працею", "рівень життя", "прожитковий мінімум", "прибуток на душу населення", "житлові умови", "соціальні гарантії", "економічна і професійна мобільність", "соціально-економічні механізми розподілу добробуту в суспільстві", "економічна і соціальна стратифікація", "соціально-трудова поведінка", "економічні чинники соціальної поведінки" та інші.

Крім того, економічна соціологія досліджує соціально-економічні відносини, які виникають між різними соціальними групами, а також між державою і суспільством. Значне місце в економічній соціології приділяється аналізу економічної культури суспільства, тобто тим цінностям, ціннісним орієнтаціям, традиціям, звичаям, нормам моралі, завдяки яким і регулюється економічна поведінка людей.

Економічна соціологія — це людський вимір економічних процесів. Розвиток економіки в ній є лише засобом всебічного розвитку особистості і суспільства.

Теоретичні витоки економічної соціології йдуть з праць таких представників класичної економіки, як А.Сміт, Д. Рикардо, Дж.Мілль, К.Маркс, Д.Кейнс та ін. Соціологічну інтерпретацію економічна соціологія отримала в працях Г. Спенсера, Е.Дюркгейма, М. Вебера, Т. Веблена та інших представників західної соціології. Наприклад, Еміль Дюркггейм у 90-х pp. роках XIX ст. виступив з ідеєю створення економічної соціології як галузі суспільствознавства. Він відмічав, що суспільний розподіл праці є головною інтегруючою силою суспільства. Макс Вебер розглядав економічну соціологію як науку, що інтегрує економіку, історію і соціологію. Він зробив значний внесок в розвиток теорії впливу соціокультурних факторів на мотивацію праці та економічну поведінку людей.

В кінці XIX — на початку XX ст. значний внесок у розвиток економічної соціології зробили М.М.Ковалевський, С.М.Булгаков, В. 1.Ленін, П.Б.Струве, М.І.Туган-Барановський та інші. В 1960—1970-ті роки економічна соціологія досягла якісно нового рівня завдяки працям Т. І.Заславської, Р. В.Ривкіна, В.О.Ядова, Г. В.Осипова, В.Я.Єльмєєва та інших дослідників.

Як одна з підсистем загальної соціології економічна соціологія, в свою чергу, складається з відносно самостійних розділів і напрямків: соціологія праці, професій та зайнятості; соціологія розподільчих, майнових відносин; соціологія організацій; соціологія управління (менеджменту); індустріальна (промислова) соціологія та інші.

Кожний з цих напрямків має свої завдання, цілі дослідження, виконує певні функції, серед яких основними можна назвати наступні:

пізнавальна — вивчення соціально-економічних відносин, соціальних структур, інститутів, статусів і ролей, пов'язаних з виробництвом і розподілом товарів та послуг, дослідженням ролі людського чинника в економічних відносинах;

діагностична — аналіз стану виявлення проблем і розробка рекомендацій щодо розвитку соціально-економічної сфери (дослідження трудового потенціалу країни, регіону, району; виявлення резерву робочої сили, трудової активності та міграції; аналіз впливу соціокультурних факторів на розвиток економіки;

технологічна — розробка нових соціально-економічних технологій в сфері виробництва і розподілу матеріальних і духовних цінностей, методів стимулювання трудової активності та інше;

прогностична — розробка довготривалих і короткотермінових прогнозів розвитку сфер виробництва і розподілу товарів та послуг, потреб і пріоритетів в соціально-економічній сфері, тенденцій зміни соціальної структури суспільства в залежності від розвитку виробництва і споживання;

управлінська — запровадження результатів науково-практичної діяльності соціологів-економістів у сферу управління соціально-економічними процесами.