Закрите акціонерне товариство «Укртатнафта»

У 1995 р. Президенти України і Татарстану підписали міждер­жавну угоду про створення на базі Кременчуцького нафтопереробного заводу (НПЗ) закритого акціонерного товариства «Укртатнафта». Перспективи розвитку міжнародного бізнесу на підприємстві здавались незаперечними —за умов нестачі укра­їнської нафти завантаження одного з провідних нафтопереробних заводів імпортною сировиною створювало умови надійного забезпечення українських споживачів нафтопродуктами вітчизняного виробництва. При цьому враховувалось, що Кременчуцький НПЗ було побудовано свого часу саме для переробки важкої високосіркової татарської нафти. Тому в угоді були передбачені щомісячні поставки нафти обсягом 500 тис. т. Інтереси татарської сторони також були зрозумілі. Вони полягали в розширенні співробітництва в галузі літакобудування, двигунобудування, нафтохімії, нафтопереробки й інших галузях, в яких українські підприємства посідають чільні позиції. З урахуванням розташування «Укрататнафти» в центрі України ідея спільного підприємства виглядала надзвичайно перспективною.

Однак формування статутного фонду підприємства затяглось на п’ять років. Врешті-решт на початок 2000 р. пакет акцій виглядав таким чином: Фонд державного майна України — 43,05 %, «Татнафта» — 37,5, МТ-банк (Кременчук) — 1,15, офшорні компанії «Сігруп Інтернешнл» (США) і «Ам Руц Трейдинг» (Швейцарія) — 18,3 %. Працюючий на той час голова Правління Володимир Матицин користувався підтримкою уряду України, керів­ництва МТ-банку і офшорних компаній. Фактично завод став пов­ністю підконтрольним вищому менеджменту. І хоча 40 % перероб­леної нафти в 1995—2000 рр. надійшло з Татарстану, «Татнафта» практично була усунута від керівництва спільним підприємством, у тому числі вирішення кадрових і фінансових питань. «Татнафта» навіть не змогла повернути борг у сумі 19 млн дол. США. Звичайно, інтерес російського партнера до розвитку заводу поволі згасав, і це призвело до зупинки НПЗ у 2000 р. через припинення поставки нафти. Спроби керівництва заводу скористатись держрезервом нафти виявились невдалими. Втручання вищого державного керівництва країни в 2000 р. стало неминучим. Однак усунення від керівництва заводом В. Матицина, який фактично приватизував державний пакет акцій, тривала цілий рік, протягом якого двічі не вдавалося скликати збори акціонерів.

Коли головні акціонери в серпні 2001 р. досягли контролю над заводом, підприємства фактично не існувало. Всупереч законодавству і рішенням спостережної ради значна частина активів була продана чи передана в оренду на 30 років певним юридичним особам, а весь майновий комплекс перебував у податковій заставі за борги перед бюджетом. Загальна заборгованість заводу досягла астрономічної суми — 114,8 млн дол. при власних обігових коштах у 63,8 млн дол. Головним акціонерам довелося вжити радикальних заходів щодо кадрової та фінансової реструктуризації підприємства.

За згодою урядів Татарстану та України було призначено нове керівництво заводу, більшість в якому дістала татарська сторона, а частка російської «Татнафти» у 2002 р. досягла 56 % акцій. Ця компанія пропонує встановити повний контроль над підприємством. Фонд державного майна України вважає, що номінальна вартість українського пакета акцій становить 150 млн дол. США, хоча татарська сторона піддає сумніву цю ціну і планує залучити до оцінки незалежного аудитора. Наприклад, виручка від продажу разом узятих контрольних пакетів акцій Лисичанського, Одеського і Херсонського нафтопереробних заводів становила близько 60 млн дол. США, хоча їх потужність удвічі більша. Зміни у керів­ництві і фінансових позицій засновників відбувались за відомим принципом «хто постачає ресурси, той і отримує контроль». Цілком зрозуміло, що фінансові потоки «Укртатнафти» в 2002 р. докорінно змінились. Підприємство освоїло 14,4 млн грн на будівель­но-монтажні роботи, 39,8 млн грн — на закупівлю обладнання. Згідно з планами «Укртатнафти» на 2003 р. на капітальне будівництво і реконструкцію буде спрямовано 190 млн дол. Одночасно поставки нафти нарощуються до 1 млн т на місяць. Однак це прискорить знос устаткування, про що свідчить зниження рівня глибини переробки нафти в минулому році на 8 %. У планах компанії — розробка та реалізація спільно з відомою інжиніринговою компанією «Фостер Уіллер» проекту переобладнання виробництва вартістю понад 600 млн дол. Проте таких ресурсів «Татнафта» не має, тому реальнішими є наміри вкласти протягом 2003—2004 рр. у термінову модернізацію виробництва 120 млн дол. США. Ще 100 млн дол. США буде потрібно для поглиблення переробки нафти, хоча джерела і структура фінансування невідомі. Адже «Татнафта» продовжує будівництво власного заводу в Нижнєкамську, що включає комплекс глибокої переробки нафти вартістю 1,1 млрд дол. США. Це зумовлює певний конфлікт фінансових інтересів і спонукає засновників шукати нові джерела фінансування розвитку «Укртатнафти».

Питання до ситуації

1. У чому проявляється «агентська проблема» в «Укртатнафті»?

2. Обґрунтуйте проблеми короткострокового фінансування «Укртатнафти».

3. Які проблеми довгострокового фінансування існують у наведеному прикладі?

4. Якою виглядає позиція Уряду України щодо розвитку подій «Укртатнафті» в 1995—2000 рр. та 2001—2003 рр.?

5. Обґрунтуйте перспективи розвитку ЗАТ «Укртатнафта» за умов діяльності в Україні російських корпорацій «Лукойл» та «Тюменська нафтова компанія».

Контрольні запитання

1. Що таке фінансове середовище міжнародних корпорацій?

2. Які основні типи міжнародних фінансових організацій?

3. У чому полягають принципові відмінності фінансового менеджменту національних компаній від міжнародного фінансового менеджменту?

4. Що таке міжнародний ефект Фішера?

5. Які існують типи валютних курсів?

6. Чому виникає потреба у страхуванні валютних ризиків?

7. Які існують методи трансферного ціноутворення?

8. Які особливості притаманні міжнародним банкам?

9. Як здійснюється фінансування зовнішньої торгівлі?

10. Які існують типи іноземних інвестицій?

Навчальні завдання для самостійної роботи

1. Порівняйте функції трьох міжнародних фінансових організацій: Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Європейського банку реконструкції та розвитку.

2. Систематизуйте об’єктивні і суб’єктивні фактори, що гальмують надходження в Україну іноземних інвестицій.

Тести

Одиничний вибір (правильно — помилково)

1. Міжнародні компанії використовують єврооблігації для короткострокового фінансування своїх зарубіжних відділень.

2. Локальний арбітраж базується на врахуванні крос-курсів.

3. Суб’єкт господарювання, що має відкриту валютну позицію, підданий валютному ризику.

4. Чимало фінансових аналітиків через складність хеджування перерахункових валютних ризиків рекомендують ігнорувати їх та зосередити свою увагу на управлінні економічними ризиками.

5. Договірні трансферні ціни є найбільш досконалими, оскільки дозволяють врахувати інтереси виробників і споживачів певної продукції.

Множинний вибір

1. Фінансова діяльність транснаціональних корпорацій передбачає залучення зарубіжних валютних ринків для обслуговування таких напрямів діяльності:

а) експорт (імпорт);

б) грошові перекази між штаб-квартирою і зарубіжними дочірніми фірмами;

в) інвестування (фінансування) на міжнародних фінансових ринках;

г) усе наведене;

д) усе наведене та виплати дивідендів зарубіжним власникам цінних паперів корпорації.

2. «Agency problem» означає конфлікт, який виникає між…

а) вищим і середнім менеджментом;

б) менеджментом корпорації та місцевим урядом країни-господаря;

в) менеджментом корпорації та урядом країни походження (розташування) штаб-квартири;

г) цілями акціонерів і менеджерів;

д) різними географічними підрозділами однієї міжнародної корпорації.

3. Низькі витрати на працю в Україні є одним з факторів фінансової мотивації до міжнародного бізнесу, що належать до теорії…

а) недосконалих ринків;

б) міжнародного життєвого циклу товарів;

в) порівняльних переваг;

г) усіх перелічених теорій;

д) не мають відношення до перелічених теорій.

4. MNC_S використовують ринок єврооблігацій для таких видів фінансування:

а) короткострокове;

б) короткострокове і середньострокове;

в) середньострокове;

г) середньострокове і довгострокове;

д) довгострокове.

5. Опціони на ф’ючерсні валютні контракти як новий фінансовий інструмент були започатковані в січні 1984 р. на…

а) Нью-Йоркській фондовій біржі;

б) Лондонській фондовій біржі;

в) Токійській фондовій біржі;

г) Чиказькій біржі «Mercantile Exchange»;

д) Чиказькій опціонній біржі.

6. Трансферні ціни вперше почали використовуватись міжнародними компаніями:

а) «Дженерал Моторз» у 20-ті роки;

б) «Брітіш Петролеум» у минулому столітті;

в) «Дженерал Моторз» і «Дженерал Електрик» на початку 30-х років;

г) «Даймлер Бенц» у 50-ті роки;

д) «Кока-Кола» і «Пепсі-Кола» у 30-ті роки.

7. Що з наведеного не входить до функцій трансферних цін?

а) забезпечення зв’язку між відділеннями міжнародної корпорації;

б) оцінка господарської діяльності шляхом визначення розрахункового прибутку;

в) забезпечення об’єктивної оцінки діяльності менеджерів;

г) уникнення надмірного оподаткування;

д) узгодження інтересів відділень із загальнокорпоративними інтересами.

8. Що з наведеного не входить до системи критеріїв вибору банків для здійснення валютних операцій?

а) швидкість виконання замовлення;

б) надання спеціальних послуг і додаткових зручностей;

в) співвідношення між ціною та якістю банківських послуг;

г) конкурентна квота;

д) оцінка банком міжнародного фінансового середовища.

9. Найбільш вузький «спред» існує на…

а) товарних біржах;

б) фондових біржах;

в) міжбанківському ринку;

г) у міжнародних готелях та аеропортах;

д) міжбанківських валютних біржах.

10. Що з наведеного не характеризує ф’ючерсні валютні контракти?

а) високий рівень стандартизації;

б) точна визначеність сум;

в) обмежений день поставки;

г) використання для всіх валют;

д) висока ліквідність.

Збіг

1. Відкрита валютна позиція.	А. Комбінація спот-угод і форвардних угод.
2. Довга валютна позиція.	Б. Різниця між вимогами і зобов’я­заннями учасника міжнародного бізнесу в певній валюті.
3. Спот-операції.	В. Перевершення вимог над зобов’я­заннями в даній валюті на певну дату.
4. Багатосторонній неттинг.	Г. Операції купівлі (продажу) валюти за умов її поставки протилежній стороні протягом двох робочих днів.
5. Своп-операції.	Д. Взаємне погашення платежів в одній валюті платежами в іншій валюті між зарубіжними відділеннями міжнародної корпорації.

Завершення

1. Якщо компанія «Еппл Комп’ютер» купує на валютному ринку ... ... , щоб розрахуватись зараз з японськими постачальниками моніторів, і одночасно продає на ... ринку ... , яку отримує через 90 днів від японських покупців готових комп’ютерів, то в даному разі має місце операція ... ... .

2. Якщо міжнародна корпорація здійснює переказ коштів від базової компанії до ... ... через міжнародний банк, то вона вдається до ... ... .

3. У зв’язку з ... масштабами валютних обмінів та ... валютними ризиками ... ... встановлюють найнижчий спред у своїх угодах.

4. Перевага ринкових трансферних цін полягає в ... , а їх недолік пов’язаний зі складністю пошуку належного ... в умовах унікальності продукції.

5. У той час як система ... управління активами і зобов’язаннями спрямована на досягнення ... грошових потоків, система ... управління активами і зобов’язаннями має завершуватись рішенням щодо міжнародного ... ... .

Термінологічний словник ключових понять

Валютна позиція — співвідношення вимог і зобов’язань суб’єкта господарювання в певній валюті.

Валютний арбітраж — продаж певної валюти на одному ринку іноземної валюти з одночасною купівлею цієї ж валюти на іншому рин­ку іноземної валюти, який ґрунтується на використанні багатосторонніх взаємозв’язаних обмінних курсів.

Валютний курс — кількість грошових одиниць даної валюти, яка може бути куплена за одну грошову одиницю іншої валюти.

Валютний опціон — один з видів контрактів, власник якого має право, але не зобов’язання купити (колл-опціон) чи продати (пул-опціон) певний валютний актив у майбутньому за ціною, зафіксованою в даний момент.

Валютний ризик — імовірність збитків учасників міжнародного бізнесу внаслідок несприятливої зміни обмінних курсів.

Валютний своп — одночасні купівля і продаж певної суми іноземної валюти за курсом різних дат, наприклад купівля за курсом «спот» і продаж за форвардним курсом через певний час.

Валютні контракти — різновид угод купівлі-продажу, предметом яких є валюта або певні права щодо здійснення валютних обмінів.

Глобальний ефект Фішера — взаємозв’язок між реальними відсотковими ставками та очікуваними відносними темпами інфляції, умова економічної рівноваги реальних відсоткових ставок різних країн.

Депозитарні розписки — похідні цінні папери, які випускаються в обіг на міжнародних фондових ринках уповноваженими банками-депозитаріями під гарантію вилучених банком-зберігачем відповідної кількості акцій компанії-емітента на суму емісії депозитар­них розписок.

Закон єдиної ціни — продаж ідентичних продуктів у різних країнах за однакову ціну, якщо вона виражена в одній і тій самій валюті.

Ефект Фішера — взаємозв’язок номінальної відсоткової ставки, з одного боку, та реальної відсоткової ставки і очікуваних темпів інфляції в одній країні — з іншого.

Євроакції — акції міжнародних корпорацій, що перебувають у лістингу і в обігу на зарубіжних щодо материнської країни біржах і фондових ринках.

Євробонди — зобов’язання, деноміновані у валютах країн, що відрізняються від валюти тієї країни, в якій вони продаються.

Євровалюта — валюта, вкладена в банк за межами країни-емі­тента.

Єврокредит — кредит, наданий в євровалюті.

Єврооблігація — облігація, продана в іншій державі, але не в державі, у валюті якої вона деномінована.

Міжнародне фінансове середовище — сукупність факторів, що впливають на рух грошових коштів у всіх валютах світу, та обмінні курси між ними.

Міжнародний банк — банк, що здійснює ділові операції у двох або більше країнах.

Міжнародний валютний ринок (ринок іноземних валют) — частина міжнародного фінансового ринку, учасники якого здійснюють конвертацію однієї валюти в іншу відповідно до обмінного курсу.

Міжнародний ефект Фішера (відкрита умова Фішера) — взаємозв’язок між очікуваними змінами обмінного курсу та відмінностями відсоткових ставок обмінюваних валют.

Незміщений форвардний курс — майбутній обмінний курс, що збігається з очікуваним майбутнім обмінним курсом «спот».

Неттинг — спеціальна фінансова процедура сальдування вхідних і вихідних потоків валюти даної компанії, до якої вдаються міжнародні корпорації з метою зменшення витрат на хеджування операційних ризиків.

Паритет відсоткових ставок (закрита умова Фішера) — взаємозв’язок форвардного курсу двох валют, з одного боку, та курсами «спот» і відсотковими ставками цих валют у двох країнах — з іншого.

Паритет купівельної спроможності валют — умова рівноваги, за якої, з одного боку, зміни обмінних курсів відображають відсоткові зміни обмінюваних валют, а з іншого — зміна вартостей, зумовлена різними темпами інфляції цих валют.

Реінвойсинговий центр — окрема філія міжнародної корпорації, яка централізовано керує всіма валютними ризиками, що виникають у міжнародній торгівлі.

Рівність купівельної спроможності — рівність цін «споживчих кошиків» у різних країнах з урахуванням обмінних валютних курсів цих країн.

Світова валютна система — взаємозв’язана сукупність національних і регіональних валютних систем та їх зв’язки із зовнішніми валютними ринками.

Страхування валютних ризиків — дії учасників міжнародного бізнесу, спрямовані на усунення можливих збитків від несприятливих змін обмінних курсів.

Трансферні витратні ціни — різновид трансферних цін, що визначаються шляхом урахування лише затрат зарубіжного відділення на створення продукції (послуги).

Трансферні договірні ціни — різновид трансферних цін, які встановлюються в процесі переговорів представників відділення виробника і відділення споживача міжнародної корпорації.

Трансферні кінцеві ціни — різновид трансферних цін, що визначаються шляхом сумування витрат відділення виробника продукції та частини кінцевого прибутку, що розподіляється між учасниками виробничого процесу пропорційно встановленого показника (витрат, заробітної плати і т. ін.).

Трансферні ринкові ціни — різновид трансферних цін, в основі яких — ціни міжнародних ринків на ту чи іншу продукцію.

Трансферні ціни — умовні розрахункові ціни, які встановлюються міжнародними корпораціями на продукцію внутрішнього споживання, що поставляється одним відділенням іншому, однак грошові платежі за цими поставками не здійснюються.

Факторинг — метод фінансування діяльності компанії шляхом продажу її боргів.

Форвардний контракт — термінова угода двох сторін на обмін певної кількості валюти в майбутньому у встановлений час і зазаздалегідь визначеною ціною.

Форфетинг — метод фінансування придбаних товарів виробничого призначення країнами Центральної і Східної Європи, який ґрунтується на координації форфетером (створеним банками кількох країн підрозділом) діяльності експортерів, імпортерів і фінансових інститутів без права регресу до експортера.

Фронтингова позика — переказ коштів від материнської компанії до закордонного підрозділу через третю сторону (міжнародний банк) з метою обійти урядові обмеження і досягнути переваг в оподаткуванні.

Функціональна валюта — валюта, в якій здійснюється більшість операцій дочірньою компанією.

Ф’ючерсний контракт — стандартизований за цінами, кількістю валюти і терміном виконання форвардний контракт на купівлю іноземної валюти, який може бути багаторазово перепроданий на ф’ючерсному ринку для здійснення дії протилежного характеру до завершення терміну виконання або гарантією виконання збоку біржі по закінченні цього терміну.

Централізований депозитарій — спеціальний орган міжнародних корпорацій, через який здійснюються операції з готівкою за досконалими технологіями і з відносно невеликими витратами.

Задача [4]

Компанія Collyer Products має у своєму складі відділення з виробництва стандартних інтегральних схем (ІС). Основні техніко-економічні показники цього відділення наведені нижче:

• виробнича потужність — 120 тис. шт.;

• ціна за одну ІС на ринку — 50 дол.;

• затрати (матеріали + зарплата) в розрахунку на одну СІС — 26 дол.

До складу компанії входить також відділення з виробництва побутової радіотехніки, яке купує щорічно на ринку 2 тис. штук СІС за ціною 46 дол.

Відділення ІС повністю завантажено виконанням зовнішніх замовлень. За таких умов відділення з виробництва радіоапаратури має намір замовити відділенню СІС 30 тис. спеціальних інтегральних схем, затрати в розрахунку на кожну з яких становлять 50 дол. Для того щоб виконати це замовлення, відділення ІС має зменшити обсяги продажів стандартної продукції на зовнішньому ринку на 60 тис. шт. Якою має бути в такому разі внутрішньофірмова ціна однієї спеціальної інтегральної схеми, якщо буде організовано таке виробництво?

Розв’язання:

Основна формула: ВЦ = З + УП,

де ВЦ — внутрішньофірмова ціна; З — затрати; УП — упущений прибуток у результаті відмови від продажу продукції зовнішнім покупцям.

1. Затрати на одну спеціальну ІС становлять 50 дол.

2. Упущений прибуток за рахунок зменшення обсягу випуску стандартних ІС на 60 тис. шт. становить 60 000  (50 дол. – 26 дол.) = 1 440 000 дол. У розрахунку на одну спеціальну ІС упущений прибуток становить: УП = 1 440 000 дол. : 30 000 шт. = = 48 дол.

3. ВЦ = 50 дол. + 48 дол. = 98 дол.

Висновок: для збереження існуючого рівня прибутковості відділення ІС внутрішньофірмова ціна на спеціальні ІС для відділення радіоапаратури повинна становити не менше 98 дол.