Визначення маси 1000 насінин

З насіння основної культури після ретельного перемішування відраховують без вибору дві робочі проби по 500 зернин і зважу­ють з точністю до сотої долі грама. Якщо для відліку проб не вистачає насіння з однієї наважки, використовують другу.

Розходження між повтореннями не повинно перевищувати 3% від їх середньоарифметичного. При суттєвому розходженні відлі­чують третє повторення. Результат обчислюють за тими двома, які вкладаються у допустиме розходження.

Масу 1000 насінин обчислюють як суму результатів двох повто­рень і заокруглюють до першого десяткового знаку.

Визначення травмованості

Як уже згадувалось вище, бідою насінництва є травмування на­сіння внаслідок збирання й переробки урожаю невідрегульовани-ми машинами й механізмами. Тому у системі внутрішньогоспо­дарського контролю цьому питанню слід приділяти особливу ува­гу. Насамперед необхідно вчасно сигналізувати комбайнерам про надмірне механічне пошкодження насіння.

Порядок визначення ступеня травмованості насіння такий:

1. З насіння основної культури, виділеного при аналізі чистоти, відраховують дві робочі проби по 100 зерен.

2. З кожної проби виділяють і підраховують макротравмовані зерна (з видимими неозброєним оком від членованими частинами зерна).

3. Залишок проби кладуть у скляний посуд, заливають розчи­ном анілінового барвника, що використовується у побуті для фар­бування вовняних тканин (табл. 15), й ретельно перемішують.

Якщо одне з повторень відхиляється більше допустимого, схо­жість обчислюють за трьома близькими повтореннями; енергію проростання обчислюють за тими ж повтореннями. У випадках, коли результати двох повторень виходять за межі допустимих від­хилень, аналіз повторюють.

Визначення життєздатності

Під життєздатністю насіння розуміють вміст у насіннєвому ма­теріалі живих зерен, виражений у відсотках. її визначають, якщо необхідно швидко отримати інформацію про якість насіння, що перебуває у стані спокою, або потребує тривалого пророщування, а також для з'ясування причин низької схожості насіння. Найпо­ширеніший біохімічний тетразольно-топографічний метод визна­чення життєздатності.

Живі зародки, оброблені тетразолхлоридом (або бромідом) на­бувають червоного (малинового) кольору, а мертві залишаються незабарвленими.

Визначення життєздатності проводять за двома пробами по 100 зернин у кожній, відібраними з насіння основної культури від ви­значення чистоти. Для аналізу готують 0,5%-й розчин тетразолу (5 г тетразолу розчиняють у 1000 см³ дистильованої або свіжокип’яченої води). Розчин можна використовувати повторно, зберіга­ючи у холодильнику в темній щільно закритій посудині.

Проби насіння замочують у воді протягом 15—18 годин (зручно на ніч) за температури 20°С, а свіжозібраного — 10—15°С. Зерна, що легко розрізуються, не замочують.

Набряклі зерна розрізують навпіл:

• зернові — вздовж зародка на 2/3 ендосперму;

• зернобобові, технічні — на дві сім'ядолі вздовж корінця.

їх кладуть у хімічну склянку з водою, промивають декілька ра­зів, заливають розчином тетразолу й залишають на 1 годину ЗО хвилин за температури 20°С або 40—45 хвилин за температури 30°С. Якщо забарвлення тканин зародка слабке, термін обробки подов­жують ще на 30—60 хв. Насіння зернобобових культур після замо­чування розрізують на дві половинки й знімають насіннєву обо­лонку. Половинки витримують у розчині тетразолу протягом 3—4 годин за температури 30°С. Потім розчин зливають, половинки декілька разів промивають водою, розкладають на фільтрувально-