Вхідний контроль бункерного зерна

Зерно, що перевозиться від комбайна на тік, супроводжується накладними із зазначенням прізвищ комбайнера й водія, дати, номера поля й автомашини, культури, сорту, репродукції.

Метою внутрішньогосподарського контролю на цьому етапі є:

1) розміщення зерна, що надходить на тік, згідно, з планом, запобігання змішуванню й взаємозасміченню культур і сортів;

2) інформація агрослужби та комбайнерів про якість обмолоту для оперативного вжиття відповідних заходів;

3) вибір оптимального режиму обробки зернового вороху на насіннєочисних та сортувальних машинах.

Державний стандарт ставить досить жорсткі вимоги щодо фі­зичної чистоти насіння й структури відходу. Тому завданням очи­щення й сортування є максимальне видалення компонентів як природного відходу (дрібне, щупле, недорозвинуте зерно), так і технологічного (подрібнене зерно, мертве й живе сміття). Най­більші перешкоди при очищенні й сортуванні чинять компонен­ти, параметри яких за формою й розмірами близькі до насіння оброблюваної культури (грудочки грунту, уламки стебел, насіння культурних рослин та бур'янів, обрушені та сплющені зерна та ін.). Особливе місце займають подрібнені зерна, які є не тільки прямими втратами, але й побічним сигналом підвищеного, непо­мітного для неозброєного ока, мікротравмування насіння, що при­зводить до зниження схожості, ослаблення проростків і молодих рослин, а в кінцевому результаті й недобору майбутнього урожаю (до 25% і більше). Дослідження, виконані в лабораторії насіннєз­навства Селекційно-генетичного інституту, свідчать, що вміст у бункерному зерні подрібнених зернин більше 3% сигналізує про небезпечний (понад 50%) ступінь мікротравмування насіння. Не меншу загрозу для стійкості насіння становить обрушення зерна плівчастих культур (різновид макротравмування). Видалити таке насіння машинним способом досить непросто.

Вхідний контроль проводиться за кожною ходкою закріплено­го за комбайном транспортного засобу. Рішення про направлення його до місця розвантаження, згідно з планом розміщення, очи­щення й сортування, приймається після візуального (органолеп­тичного) контролю, звірення документів і одержання результатів аналізу, що допускають формування спільного бурту (або засипки в завальну яму). На бурт зерна, що формується, з першою ходкою переноситься польова табличка.

Органолептичний контроль дає змогу визначити справжність насіння, виявити змішування к-ур (чи сортів), наявність домішок, підвищену вологість зернової маси та ін. Після цього приступають до аналітичного контролю.

Вологість зерна визначають за допомогою вологомірів (для к-ур, визначених інструкцією приладу) або методом висушування. При цьому на початку жнив, а також після опадів, рясних рос і в сумнівних випадках, аналіз доцільно здійснювати паралельно обома методами, що підвищує точність і дає змогу контролювати рівень помилки приладу. Дані результатів аналізів заносяться в лабораторний журнал, де розписуються аналітик (лаборант) і завідувач лабораторії або старший зміни.

Якщо виявлено порушення технології збирання, спеціалісти лабораторії негайно повідомляють агрослужбу й комбайнера про невідповідність насіння за тим чи іншим показником або про його псування, і роблять запис у журналі. При змішуванні к-ур (сортів), підвищеній вологості, засміченості насіння приймається рішення про окреме складування їх, попереднє очищення й сушіння, аж до вибракування зерна, як насіннєвого.

За бункерним зерном, що надійшло на обробку, встановлюється регулярний контроль для вчасного виявлення осередків підвищеної вологості й самозігрівання (особливо після опадів), запобігання проростанню, розвиткові шкідників і хвороб. Т-ра контролюється в кількох точках на різних глибинах органолептично (на дотик) і за допомогою термощупа; вологість визначається методом висуш-ня. Вживаються заходи з ліквідації осередків підвищеної вологості зернової маси шляхом провітрювання, перелопачування, перекидання зернопультом, повітряно-сонячного сушіння (розстелюють шаром 15-20 см й періодично перелопачують), попереднього очищення на вітрорешетних зерноочисних машинах.

За вологості насіння, нижчою від 20—23%, добрі результати сушіння досягаються застосуванням активного вентилювання у бункерах природним або підігрітим повітрям. За більш високої вологості користуються шахтними, барабанними або стаціонарними сушарками. Суворо стежать за температурою теплоносія та режимом сушіння, не допускаючи нагрівання насіння вище 40—42°С. Слід уникати й надмірного пересушування, бо насіння деяких культур (горох, соя, кукурудза, соняшник та ін.) схильні до розтріскування й обрушення під час наступних технол-их операцій.

Енергію проростання визначають в одному аналізі зі схожістю, але підрахунок нормально пророслих зерен проводять раніше. На­приклад, у більшості зернових культур її визначають по закінченні З діб пророщування, а схожість — 7 діб, і виражають у відсотках нормально пророслих зерен у пробі, взятій для аналізу. При про­рощуванні свіжозібраного насіння (за зниженої температури) енер­гію проростання визначають на 2 доби пізніше строку, встановле­ного для визначення цього показника; відповідно на такий же строк збільшують час обліку схожості.

При обліку схожості підраховують всі пророслі і непророслі насінини, розподіляючи їх на такі групи: нормально пророслі, не­нормально пророслі, набряклі Й загнилі. До нормально пророслих насінин відносять ті, у яких найважливіші органи (корінці, підсі-м'ядольне та надсім'ядольне коліна, росток) добре розвинуті, без дефектів, пошкоджень та загнивання.

У культур, насіння яких проростає кількома зародковими ко­рінцями (зернові колосові культури), до нормально пророслих на­сінин відносять ті, що мають не менше двох нормально розвину­тих корінців, більших за довжину зерна, й росток розміром не менше половини його довжини. У ячменю і вівса довжину ростка (кільчика) визначають за тією його частиною, що вийшла за межі квіткових лусок.

У гороху, кукурудзи, проса та інших культур, які проростають одним корінцем, до нормально пророслих відносять насінини, що мають розвинутий головний зародковий корінець розміром біль­шим за довжину зерна й сформований росток. У нормально про­рослих насінин соняшнику сім'ядолі повинні легко звільнятися від плодової й насіннєвої оболонок.

Схожість насіння визначають як середнє арифметичне з чоти­рьох повторень, а їхні допустимі відхилення наведені в табл. 14.

Таблиця 14. Допустиме відхилення повторень від середнього арифметичного значення визначення схожості, %

Середнє арифметичне значення схожості, %	Допустиме відхилення повторень (%), від середнього
99 97-98 95-96 92-94 88-91 83-87	±2 ±3 ±4 ±5 ±6 ±7

Таблиця 13. Технічні умови для визначення схожості насіння

Культура	Ложе для пророщування насіння	Температура пророщування, °С	Строк визначення, діб
			енергії проростання	схожості
Горох вП, нП 20 4 8 Гречка вФ 20-30 4 7 Жито нП, вФ 20 3 7 Кукурудза нП, вФ 20-30 4 7 Люцерна вФ, нФ 20 3 7 Овес нП, вП, вФ 20 4 7 Просо вФ, нФ 20-30 3 7 Пшениця м'яка нП, вФ 20 3 7 Пшениця тверда нП, вФ 20 4 8 Соняшник нП, вФ 20-30 3 5 Сорго нП, вФ 20-30 5 10 Соя нП, вФ 20 3 7 Тритикале нП, вФ 20 3 7 Ячмінь нП, вП, вФ 20 4 7

Примітка. нП — на піску; вП — в піску; нФ — на фільтрувальному папері; вФ — між шарами фільтрувального паперу або в рулонах.

Для визначення схожості із наважок чистого насіння основної культури відбирають чотири проби по 100 штук, а кукурудзи, бо­бів, квасолі — по 50 штук у кожній. В одну ростильню звичайно кладуть дві проби насіння. Насіння висівають під маркер або вру­чну. Після розкладання насіння вдавлюють трамбівкою в пісок на глибину, що дорівнює їх товщині (нП).

Насіння деяких культур прикривають шаром (1—2 см) піску (вП).

Фільтрувальний папір для зволоження занурюють у воду, а по­тім дають стекти її надлишкові. Насіння розкладають на двох ша­рах паперу (нФ), між папером або папір скручують у рулон (вФ).

Насіння більшості зернових, зернобобових культур, люцерни пророщують у термостаті за постійної температури 20"С, а більш теплолюбних (кукурудза, сорго і ін.) — за змінної температури: 6 годин доби — 30°С, а 18 годин — 20°С, Якщо насіння пророщують на піску за температури 20°С, початкової кількості вологи буває достатньо на весь строк пророщування. Для визначення схожості свіжозібраного насіння зернових культур, гороху й вики, що пере­буває у стані спокою (післязбирального дозрівання), його спочат­ку протягом 3—4 днів (строки обліку енергії проростання) проро­щують за зниженої температури — 5— 10°С, а потім — при 20°С.