Методи аналізу насіння

Посівні якості насіння сільськогосподарських культур характе­ризуються чистотою, вмістом домішок культурних рослин і бур'я­нів, схожістю (життєздатністю), вологістю, масою 1000 зерен, за­раженістю шкідливою мікрофлорою, пошкодженістю шкідниками, деякими іншими показниками. Більшість з них визначається в районних держнасінінспекціях стандартизованими методами ана­лізу. Проте для ефективного внутрішньогосподарського контролю деякі показники якості насіння доцільно визначати безпосередньо у господарстві.

Для здійснення внутрішньогосподарського контролю досить важливим є освоєння стандартизованих методів відбирання се­редніх проб на аналіз, визначення чистоти й відходу насіння, вологості, схожості або життєздатності, маси 1000 зерен, травмо­ваності.

Відбирання середніх проб на аналіз

Правильний відбір проби — найважливіша умова об'єктивної оцінки посівних якостей насіння. Недбалість або помилка при її відборі позбавляє смислу всі наступні аналізи, якщо вони проведені навіть з надзвичайною точністю.

Відбирання проб насіння для державного контролю здійснюють штатні або позаштатні інспектори з насінництва, уповноважені держнасінінспекцією, про що мають відповідне посвідчення. Середні проби, що подаються в держнасінінспекцію, оформляють актом встановленої форми.

Для внутрішньогосподарського контролю проби відбирають аг-рономи-насіннєводи або за їхнім дорученням завідувачі токами, комірники, досвідчені лаборанти.

Середню пробу на аналіз відбирають з партії, якою вважають кількість, передбачену стандартом, однорідного за якістю насіння, засвідченого відповідними документами. Якщо партія має великі розміри, її поділяють на контрольні одиниці, від яких відбирають окремі середні проби. Кожній партії присвоюється номер. Контрольним одиницям присвоюється номер партії і свій номер

(наприклад, 25/1, 25/2). Партії насіння різних культур і сортів од­ного року урожаю не повинні мати однакових номерів.

Загальна схема формування проб наведена нижче (схема 2).

Залежно від способу зберігання насіння для відбору точкових проб застосовують щупи різних систем або пробовідбірники.

Мішковим щупом точкові проби беруть із зашитих або зав'яза­них мішків. Він повинен бути такої довжини, щоб його робоча частина (жолобок) сягала середини мішка. Від партій насіння, що зберігається насипом у буртах, засіках, бункерах, а також з розши­тих мішків та транспортних засобів точкові проби відбирають ко­нусним або циліндричним щупом.

Точкові проби насіння з поганою сипкістю (наприклад, злакові трави) беруть з відкритих мішків вручну. Це робиться так: витяг­нуті пальці щільно складають в «човник», великий палець кла­деться в заглиблення долоні й рука вводиться на необхідну глиби­ну; потім пальці розводять і відбирають жменю насіння.

У табл. 6 наводиться кількість мішків, що виділяється для від­бору точкових проб насіння зернових, зернобобових, круп'яних культур і соняшнику.

Таблиця 6. Норма відбирання точкових проб насіння зернових, зернобобових, круп'яних культур і соняшнику

Кількість мішків
у партії (контрольній одиниці), шт.	виділених для відбирання проб
до 5 Всі 6-30 Кожен третій, але не менше 5 31-400 Кожен п'ятий, але не менше 10 401 і більше Кожен сьомий, але не менше 80

Щоб невелика за розмірами середня проба дійсно репрезенту­вала партію, її складають з невеликих порцій насіння — точкових проб, відібраних у різних місцях.

З кожного виділеного мішка відбирають одну точкову пробу. Місця відбору чергують, відбираючи точкові проби у верхній, се­редній і нижній частинах мішка.

Від насіння, що зберігається насипом на току, в засіках або транс­портних засобах, проби беруть у п'яти пунктах згідно із схемою 3.

У кожному з позначеного на схемі місці насипу відбирають з трьох точок проби насіння: у верхньому шарі (на глибині 10-20 см від поверхні), у середньому і нижньому (біля підлоги).

Насіння основної культури

Відхід

Схема 2. Аналіз середньої проби № 1