Рекомендована література

1. Бондаренко Л.В. та ін. Положення про виробництво насіння первинних ланок та еліти зернових, зернобобових і круп'яних куль­тур в Україні (Методичні рекомендації). — К.: Аграрна наука. — 1998. - 23 с.

2. Гриценко В.В., Калошина З.М. Семеноведение полевых куль­тур. — М.: Колос, 1972. — 216 с.

3. Гуляев Г.Д., Чазов С.Л., Беляков И.И., Кабаненков И.Н. Технология промышленного семеноводства зерновых культур. — М.: Россельхозиздат, 1987. — 270 с.

4. ДСТУ 2240-93. Насіння сільськогосподарських культур. Сор­тові та посівні якості. Технічні умови, — К.: Держстандарт Украї­ни, 1994. - 74 с.

5. ДСТУ2249-94. Насіння сільськогосподарських культур. Тер­міни та визначення. — К.: Держстандарт України, 1995. — 63 с.

6. ДСТУ (проект). Насіння сільськогосподарських культур. Ме­тоди визначення якості.

7. Ефішов С.П., Машков Б.М., Дьяченко В.М. Справочник по заготовкам, хранению и качеству зерна и маслосемян. — М.: Ко­лос, 1977. - 344 с.

8. Жтотков Л.А. (ред.) Пшеница. — К.: Урожай, 1989. — 320 с.

9. Закон України «Про насіння».

10. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин».

11. Инструкция по апробации сортовых посевов. — К., 1993.

12. Киндрук НА., Сечняк Л.К., Слюсаренко О.К. Методические рекомендации по агрометеорологическому прогнозированию урожайных свойств семян и внедрению его в семеноводство озимой пшеницы в Украинской ССР. — Москва — Одесса, 1986. — 33 с.

13. Киндрук НА., Сечняк Л.К., Слюсаренко О.К. Экологические основы семеноводства и прогнозирования урожайных качеств семян озимой пшеницы. — К.: Урожай, 1990. — 184 с.

14. Макрушин Н.М. Экологические основы промышленного

Основні поняття

Насінництво — особлива галузь сільськогосподарського вироб­ництва, завданням якої є забезпечення посівних площ високоякі­сним посівним матеріалом сортів культурних рослин, своєчасна сортозаміна та сортооновлення, створення достатньої кількості пе­рехідних та страхових фондів.

У нашій країні насінництво ведеться за такою схемою.

Первинне насінництво — безпосередньо оригінатором сорту (або іншими організаціями за його згодою та методикою); воно скла­дається з добору вихідного матеріалу кращих типових рослин, їх­ньої оцінки за потомством та попереднього розмноження.

Елітне насінництво — у дослідних господарствах та інших спе­ціалізованих формуваннях, яким за атестацією надано таке право, і занесених до Державного реєстру виробників насіннєвого і сади­вного матеріалу, ведеться, як правило, під безпосереднім нагля­дом установи-оригінатора; кінцевою метою є виробництво насін­ня еліти.

Репродукційне насінництво — у спеціалізованих та товарних гос­подарствах з метою отримання достатньої кількості насіння для товарних посівів.

Відповідно до цих етапів насіння сільськогосподарських куль­тур поділяється на такі категорії: оригінальне, елітне, репродукційне (для гібридів — гібридне).

Оригінальне насіння (ОН) — насіння первинних ланок насінництва (розсадник збереження сорту, розсадники випробу­вання потомств першого-другого років — РВ-1, РВ-2, розсадник розмноження першого року — Р-І), яке реалізується для подаль­шого розмноження і отримання елітного насіння.

Елітне насіння (ЕН) — насіння, отримане послідовним розмноженням оригінального насіння (розсадники розмноження, починаючи з другого року — Р-2, Р-3, супереліта, еліта) у госпо­дарствах, занесених до Державного реєстру виробників насіннє­вого і садивного матеріалу.

Репродукційне насіння (РН₁, РН_1-2, РН_1-3 — перша, друга, третя, РН-н — наступні репродукції) — насіння, яке отри­мують послідовним пересівом насіння еліти. До цієї категорії при-

рівнюється насіння ще невизнаних селекційних форм, що прохо­дять виробниче випробування — «розмноження».

В Україні використання насіння зернових культур нижче п'ятої репродукції не допускається, за виключенням форс-мажорних об­ставин (загибель насінницьких посівів від вимерзання, посухи, гра­добою тощо).

Гібридне насіння (F₁ — перше, F₂ — друге покоління) — насіння, отримане від схрещування генетично відмінних рослин (батьківських форм гібридів) на ділянках гібридизації.

Відповідно до цих категорій та біологічних особливостей куль­тур національний стандарт ДСТУ 2240-93 ставить диференційова­ні вимоги до сортових та посівних якостей насіння.

Партії оригінального та елітного насіння при реалізації супро­воджуються «Атестатом на насіння» (далі «Атестат...»), а репро­дукційного та розмноження сортів, що проходять державне та ви­робниче випробування, — «Свідоцтвом на насіння» (далі «Свідоцтво...»). Вони виписуються виробником на бланках вста­новленої стандартом форми на основі «Сертифіката...».

Партії репродукцій, не доведені до норм діючого посівного стан­дарту (ДСТУ 2240-93), до хлібоприймальних пунктів супроводжу­ються «Сортовим посвідченням», яке виписують на основі «Акту апробації».

Партії гібридного насіння кукурудзи та соняшнику з ділянок гібридизації супроводжуються «Свідоцтвом на гібридне насіння». Воно заповнюється на основі акту польового обстеження ділянки гібридизації, акту комірної апробації (кукурудзи) та «Сертифі­ката...».

Супроводжувальні документи виписуються агрономом, підпи­суються керівником і скріплюються печаткою господарства-виробника насіння. Всі графи документа повинні бути заповнени­ми. За невідповідність супроводжувальних документів державним або підміну партій керівник господарства та винні несуть особисту відповідальність за чинним законодавством.

У разі перепродажу насіння виписується новий супроводжу­вальний документ.

Реалізація насіння, виробник якого не пройшов відповідної ате­стації, не занесений до Реєстру виробників насіння України і не має договору з установою-оригінатором або автором сорту на його розмноження, забороняється.

На насіння, яке заготовлене хлібоприймальним пунктом від кіль­кох господарств, показники сортових та посівних якостей у «Свідоцтві...» вказуються за гіршими даними.

Партії, які реалізуються за межі України, повинні отримати сертифікат якості міжнародного зразка.