3. Термінологічний словник

Амбівалентне почуття (двоїсте) (лат.— обидва і — сила, міць) — складне, суперечливе переживання, в якому полярні емоції переплітаються, зливаються чи переходять одна в одну, утво­рюючи нову якісну характеристику почуття.

Афект - це короткочасна, бурхлива, надзвичайно інтенсивна емоційна реакція. Для нього є характерною надзвичайна сила прояву, він захоплює людину повністю. Надзвичайна сила та яскравість афекту поєднуються з короткочасністю його прояву.

За афекту (як і гіпнозу) звужується обсяг свідомості: вона скерована на обмежене коло сприйнятих предметів і уявлень, пов'язаних із переживанням. Фізіологічною особливістю афекту є звільнення підкорових центр від стримувального та регулювального впливу кори, що надає яскравості зовнішнім проявам афекту. Важко приховати бурхливе переживання гніву, відчаю, радості, безутішного горя.

До афектів схильні люди з неврівноваженими процесами збудження і гальмування. Проте афекти найчастіше проявляються у людей невихованих, зухвалих, які не звикли контролювати свої почуття. Морально виховані люди, які мають тривкі навички культурної поведінки в товаристві, уміють гальмувати небажані афекти. Принаймні такими уявляються аристократи середньовіччя, - вибухнути гнівом тоді вважалося моветоном, і таких неврівноважених людей не запрошували до салонів.

Існують афекти, які мають позитивний характер. Наприклад, радість футбольних уболівальників, коли своя команда забиває гол. Їх викликають також приємні події особистого життя, суспільні досягнення. Можливо, що з афектом з організму людини виходить певна надлишкова енергія, яка руйнує її. Постійне стримування, затискання почуттів буває причиною інфарктів. Афект в організмі людини виконує роль клапана, який випускає з котла надлишкову пару, щоби той не вибухнув.

Відраза - негативний емоційний стан, що його спричинюють об'єкти (предмети, люди, обставини і т. ін.), зіткнення з якими (фізична взаємодія, спілкування тощо) заходить у суперечність із моральними або естетичними принципами і установками суб'єкта. Відраза, що поєднується з гнівом, в особистих стосунках може мотивувати агресивну поведінку, бажання позбутися когось або чогось.

Гнів - емоційний стан, який протікає у формі афекту і викликається раптовим виникненням значної перешкоди на шляху вдоволення винятково важливої для суб'єкта потреби. Має стенічний характер. Гнів — негативний емоційний стан, однак він дає необхідну енергію для долання страху, та змушує інших людей рахуватися з нашими потребами.

Емоції астенічні (гр. а і — без сили) — слабо виражені не­гативні переживання людини, які знижують її активність, загальний фі­зичний і психічний тонус і негативно впливають на працездатність.

Емоції стенічні (лат — сила) — переживання, що поліп­шують самопочуття людини, посилюють її енергію, спонукають до ак­тивної діяльності.

Емоційність — властивість темпераменту, яка вказує на швид­кість виникнення і перебігу емоцій.

Емоція (лат. —- збуджувати, хвилювати) — узагальнена чуттєва реакція, що виникає у відповідь на різні за характером екзо­генні (ті, що йдуть із навколишнього середовища) і ендогенні (ті, що виходять із власних органів І тканин) сигнали, які обов'язково викли­кають певні зміни у фізіологічному стані організму.

Емпатія (гр. — співпереживання) —здатність людини емоційно відгукуватися на переживання інших людей.

Естетична свідомість (гр. — чуттєво сприйманий) — одна з форм суспільної свідомості, що реалізується через художньо-емоційне освоєння дійсності у формі естетичних почуттів, пережи­вань, оцінок, смаків, ідеалів.

Естетичне почуття — особливе почуття насолоди, яке відчуває людина, сприймаючи прекрасне у навколишній дійсності та творах мистецтва.

Здивування - емоційна реакція, яка не має чіткого позитивного чи негативного знаку і гальмує всі попередні емоції, скеровуючи увагу на раптовий об'єкт або обставини. Може переходити у зацікавленість.

Настрій - це більш або менш тривалий емоційний стан, який забарвлює всі інші переживання і діяльність людини. Настрої вирізняються різною мірою тривалості, виявленості, усвідомлення, тому кажуть про перехідний і стійкий настрій. Тривалий настрій може забарвлювати поведінку людини впродовж декількох днів і навіть тижнів. Відомі випадки такого стійкого настрою, що, переростаючи у властивість особистості, він стає характерним для людини. Кажуть: ця людина похмура, або - він веселун і т. д. Навчитися керувати настроєм можна і потрібно, для цього слід його (настрій) аналізувати, контролювати, проводити автогенне тренування.

Невроз — функціональне психічне захворювання, яке розви­вається внаслідок тривалого впливу психотравмуючих факторів, емоційного чи розумового перевантаження.

Презирство - негативний емоційний стан, що виникає в особистих стосунках і породжується неузгодженістю життєвих позицій, поглядів, поведінки з об'єктом почуттів. Останні сприймаються як жалюгідні, що не відповідають естетичним критеріям і моральним нормам. Один із наслідків презирства - деперсоналізація індивіда або групи, до яких воно (презирство) стосується.

Радість - позитивний емоційний стан, пов'язаний з можливістю досить повно задовольнити актуальну потребу, ймовірність чого до цього моменту була невелика чи принаймні невизначена.

Страждання - емоційний стан, пов'язаний з отриманням достовірної або такої, що здається достовірною, інформації про неможливість задоволення важливих життєвих потреб, які досі здавалися більш або менш імовірними. Найчастіше прибирає форму емоційного стресу. Має характер астенічної емоції.

Страх - негативний емоційний стан, що виникає в разі отримання суб'єктом інформації про можливі збитки для його життєвого благополуччя, про реальну чи уявну небезпеку, яка загрожує. Страх блокує важливі потреби людини на основі дійсного чи уявного прогнозу. Має стенічний (дієвий) чи астенічний (розслаблений) характер. Виявляється у вигляді стресових станів, стійкого настрою пригніченості й тривожності або у вигляді афекту (жах).

Сором - негативний емоційний стан, що характеризується усвідомленням невідповідності власних помислів, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням інших людей, а й власним уявленням про належну поведінку і зовнішній образ.

Стрес - це емоційний стан, викликаний несподіваною та напруженою ситуацією.

Стресовими станами будуть дії в разі необхідності самому швидко винести рішення, миттєва реакції в разі небезпеки, поведінка в ситуації, що несподівано змінилася. У стресовому стані важко здійснювати цілеспрямовану діяльність, переключення і розподілення уваги, виникає загроза загального гальмування чи повної дезорганізації діяльності.

При цьому навички і звички залишаються без змін і можуть заступити усвідомлювані дії. За стресу можливі помилки сприйняття (наприклад, визначення чисельності супротивника, що несподівано з'явився), пам'яті (забування добре відомого), неадекватні реакції на несподівані подразники і т. д. А втім у деяких людей незначний стрес може викликати приплив сил, активізацію діяльності, особливу ясність і чіткість думок, стенічні емоції.

Цікавість (зацікавленість, інтерес) - позитивний емоційний стан, який сприяє розвиткові навичок і вмінь, здобуванню знань, мотивує навчання.

Фрустрація. Крайня невдоволеність, блокада прагнень, що викликають тривке негативне емоційне переживання, можуть стати основою фрустрації, тобто дезорганізації свідомості і діяльності. Не всяке невдоволення бажання, мотиву, мети викликає фрустрацію. Скажімо, студент спізнився на лекцію, не дістав квитка в кіно, отримав догану. Однак ці випадки не завжди дезорганізують свідомість і діяльність студента.

Фрустрація може виникнути лише тоді, коли ступінь невдоволення вищий від того, що людина може витерпіти. Фрустрація виникає в умовах негативної соціальної оцінки й самооцінки особистості, коли виявляються порушеними особистісно-значимі відносини. Фрустрації найчастіше піддаються емоційні натури, люди з підвищеною збудливістю, відсутністю гальмівних, зрівноважувальних реакцій, незагартовані в "битвах життя", погано підготовлені до незгод, труднощів, з недостатньо розвиненими вольовими рисами характеру. Типовий приклад - розбещені діти. Фрустрація виявляється як озлобленість, пригніченість, повна байдужість до оточення, необмежене самобичування. Фрустрація може слабнути, щезати або посилюватися. Вона відбивається на випадкових людях, друзях, членах сім'ї.

Як показують спостереження, агресивні реакції слабшають, якщо відразу після фрустрації створюються умови (психологічна релаксація) для виконання якоїсь захоплюючої, цікавої справи. У виховній роботі це - головний метод боротьби з агресивними реакціями.

Функція емоцій регулятивна (лат.— впорядковую) — фу­нкція емоцій, яка виражається в тому, що стійкі переживання стиму­люють і спрямовують поведінку, змушуючи людину долати труднощі, чи стримують перебіг діяльності, блокують її.

Функція емоцій сигнальна (лат.— знак) — здатність пе­реживань виступати в ролі сигналів, які інформують людину про ха­рактер процесу задоволення потреб.

4. Запитання для поточного контролю знань.

1. Які функції виконують емоції?

2. Схарактеризуйте три компоненти емоцій.

3. Коли в людини виникає фрустрація?

4. Що таке стрес? Як він проявляється?

5. Наведіть приклади пристрасті, афекту?

6. Наведіть приклади різних видів почуттів?

7. Про яку властивість почуттів йдеться в уривку з листа юнака до дівчини: "Я не знаю, люблю тебе чи ненавиджу. Мені здається , що ці почуття в мені дивним чином перемішані."(За Левітовим М.Д. [4, C.184])