4. Запитання для поточного контролю знань.

1. Розкажіть про класифікацію груп.

2. Що таке групова роль, які є ролі вашої студентської групи?

3. Кого звуть “зіркою” в групі?

4. Які є типи лідерів?

5. Що можна з’ясувати за допомогою методу соціометрії?

6. Які групи називаються реальними? Умовними? Референтними? Наведіть приклади.

7. Охарактеризуйте ділові та міжособистісні відносини в групі.

8. Поясність поняття: мала група, статус, роль, групова норма, санкції.

9. Наведіть приклади позитивних та негативних санкцій у групі.

10. Як утворюються групові норми?

11. Кого називають неформальним лідером групи?

12. Яке явище називається конформізмом?

5. Практичні завдання та рекомендації до їх виконання.

За допомогою методик проведіть вивчення психології однієї зі студентських груп. Напишіть звіт та рекомендації щодо виховної роботи із групою.

Порада. Можна скористатися методикою Р.С. Немова, Дж. Морено, або іншими, що є у рекомендованій літературі [9].

6. Питання для самостійного вивчення.

1. Конформізм і груповий тиск.

2. Проблема прийняття групового рішення

7. Інформаційні джерела.

Конспектувати! Основна література:

1. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. – К.: Лібидь, 1995. – С.124-128, 149-152, 205 – 233.

2. Психология: Учебник для экономических вузов. / Под общ. ред. В.Н.Дружинина. – СПб.: Питер, 2000. – С.360-374.

3. Психологія: Підручник /Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін. – К.: Либідь, 1999. – С.453 – 462.

4. Немов Р.С. Психология. – М.: ВЛАДОС, 1997. – Кн.1. – С. 528 – 569.

5. Степанов О.М., Фіцула М. М. Основи психології та педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – С. 97 – 109.

Ознайомитися! Додаткова література:

6. Общая психология: Курс лекций для первой ступени педагогического образования./Сост. Е.И. Рогов. – М.:Владос, 1995. – С. 159-184;

7. Общая психология: Учебник для студентов педагогических институтов /Под ред. А.В. Петровского. – 3-е изд. – М.: Просвещение, 1986. – С.129-160;

8. Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер, 2000. – С.268-309, 354-397.

9. Немов Р.С. Психология. – М.: ВЛАДОС, 1998. – Кн.3. – С. 380 – 407.

10. Винославська О.В. Психологiчнi особливості студентської групи / / Практична психологія та соціальна робота. - 2005. - N7. - С.65-74.

2. План семінарського заняття №9 (4)

1 частина заняття: розгляд теоретичних питань ( 1 година)

1. Психологічні теорії стадій розвитку малих груп.

2. Психологічні ознаки колективу.

3. Проблема управління розвитком групи.

2 частина заняття: поточний контроль ( 1 година)

Підсумкова модульна робота № 1.

Теми для написання рефератів:

1. Соціально – психологічний клімат учбової групи.

2. Етапи формування колективу.

3. Типи лідерів у групі.

3. Термінологічний словник.

Асоціація (лат. — приєдную, з'єдную) — група, в якій міжособистісні стосунки опосередковує особистісно значущий для кож­ного зміст спільної діяльності.

Ідентифікація особистості з групою (колективом) – процес і результат ототожнення індивідом себе самого, своїх інтересів з інтересами групи або колективу, прийняття їм як своїх власних групових або колективних цілей, моральних цінностей і норм, формування почуття особистої приналежності до групи або колективу (почуття «ми»).

Колектив – група людей вищого рівня соціально-психологічного розвитку, максимально ефективно виконуюча суспільно корисні завдання і яка має відношення, що відповідають вимогам гуманістичної моралі.

Колектив первинний – елементарне, мінімальне і далі не розкладене на більш дрібні групи об'єднання людей, між якими є безпосередні особистісні і ділові взаємовідносини. Є елементарним соціально-психологічним осередком різноманітних організацій і установ.

Корпорація (лат. — зв'язок) — група, в якій міжособи­стісні стосунки опосередковує особистісне значущий для її індивідів, але асоціальний зміст групової діяльності.

Рівень соціально-психологічного розвитку колективу – цілісна характеристика соціально-психологічної сформованості групи як колективу, що включає характер міжособистісних відношень, ставлення до праці, суспільну спрямованість спільної діяльності і її ефективність.

Стратометрична концепція колективу — теорія колективу А. В. Петровського, згідно з якою міжособистісні стосунки в колективі утворюють багаторівне­ву структуру, що має в основі спільну діяльність, а компонентами є різні страти (шари) з відображеними в них різними характеристика­ми міжособистісних стосунків.

Цінніснно-орієнтаційна єдність – інтегральний показник згуртованості колективу, що відображає ступінь збігу думок, оцінок, позицій його членів стосовно того, що істотно для успішного виконання покладених на колектив завдань.