48. Ф. Гербарт й.Лейбніц

І. Ф. Гербарт (1776-1841), основоположник німецької емпіричної психології, висуває наступні положення про природу людини.

1. Предметом будь-якого психологічного дослідження є факти свідомості, а методами їх вивчення - спостереження за іншими, самоспостереження, аналіз продуктів діяльності, але не експеримент. Для отримань достовірних фактів необхідне використання методів математики.

2. Найпростішими елементами психіки є уявлення, що визначаються як виникають під впливом зовнішніх об'єктів образи сприйнять.

3. Виділяються три рівні свідомості, кожен з яких вміщає в себе відповідні йому за ступенем ясності уявлення:

а) ясне свідомість (аперцепція), змістом якого є уявлення з максимальним ступенем ясності;

6} свідомість (перцепція), що містить у себе менш чіткі уявлення та образи;

в) несвідоме, тобто область свідомості, що має у своєму складі подання, пригнічені змістами двох інших рівнів.

4. Кожне, що знаходиться на певному рівні свідомості уявлення може переміщатися з одного рівня на інший у різні моменти часу.

5. Свідомість людини знаходиться в постійній динаміці, воно не пасивно, і всередині його завжди є більш-менш усвідомлювані подання.

6. Виділяються наступні причини, що зумовлюють ступінь інтенсивності, ясності уявлення і знаходження його на одному з трьох рівнів свідомості:

- Сила враження, обумовлена рівнем його значущості для суб'єкта;

- Відсутність перешкод (наприклад, більш сильних вражень);

- Минулий досвід суб'єкта, його минулі враження, злиття яких з новим надійшли до тями враженням називалося-апперцепцією ».

7. Почуття і воля як окремі феномени в свідомості не присутні, а є результатом взаємодії вистав між собою через сором у свідомості одного або декількох з них, і це викликає почуття невдоволення, а також почуття задоволення, якщо відбувається усунення цього сорому.

Ґотфрід Вільгельм Лейбніц (Ляйбніц) 1 липня 1646, Лейпциг — † 14 листопада 1716, Ганновер) — провідний німецький філософ, логік, математик, фізик, мовознавець та дипломат.

Передбачив принципи сучасної комбінаторики. Створив першу механічну лічильну машину, здатну виконувати додавання, віднімання, множення й ділення. Незалежно від Ньютона створив диференціальне й інтегральне числення і заклав основи двійкової системи числення. У рукописах і листуванні, які було надруковано лише в середині 19 ст., розробив основи теорії детермінантів. Зробив вагомий внесок у логіку і філософію. Мав надзвичайно широке коло наукових кореспондентів, багато з ідей викладено в рукописах і листуванні, що ще й досі повністю не надруковано.

49. Й.Ф.Гербарт (1776-1841) – німецький філософ, психолог і педагог. Він був прихильником асоціативної психології. Народився в сім’ї чиновника-юриста. Здобув університетську освіту. Працював на посаді професора в Геттінгенському та Кенінгсбергзькому університетах, де читав лекції з філософії, психології і педагогіки. Педагогічні ідеї Гербарта отримали розвиток у його творах “Загальна педагогіка, виведена з мети виховання“, “Нариси лекцій з педагогіки“ й ін.

Він вважав, що все психічне життя людини складається з “реалів“, основою яких є уява. Встановлював обмежені можливості (“поріг“) у розумовому розвитку людини і пізнанні нею світу, оскільки весь процес психічної діяльності зводив до механічних комбінованих видозмін уяви.

Герберт виступав за наукову самостійність педагогіки. Він критикував тих, хто будував педагогіку лише з досвіду, а також і тих, хто виводив її з філософських систем. Вважаючи, що для успішної педагогічної роботи необхідно попередньо оволодіти педагогічною теорією, Гербарт розробив систему педагогічної науки на основі психології і етики.

У справі виховання Гербарт ставить перед школою цілі: можливі – підготовка майбутніх дорослих людей у галузі певної спеціальності, і необхідні – підготовка їх до роботи в будь-якій галузі діяльності. У цілому треба прагнути до виховання “доброчесної“ людини.

Загальна мета виховання, за Гербартом, повинна полягати у досягненні гармонії волі з етичними ідеями і в розвитку багатостороннього інтересу. Процес виховання він ділить на три складові: керування дітьми, виховуюче навчання і моральне виховання.

Систему керування дітьми Гербарт ґрунтував на власній ідеї про те, що дитині природно притаманна “дика пустотливість“, тому вона порушує встановлені у школі порядки, проявляє недисциплінованість. Щоб забезпечити виховання і навчання, треба приборкати цю “дикість“. Гербарт пропонував у системі керування такі засоби, як погроза, нагляд, наказ, заборона, фізичні покарання, як допоміжні засоби – авторитет і любов вихователя.

Гербарт висунув ідею виховуючого навчання. Процес виховуючого навчання ґрунтував на розвитку шести видів багатостороннього інтересу: емпіричний (до навколишнього світу), спекулятивний (до пізнання речей і явищ), естетичний (до прекрасного), симпатичний (до близьких), соціальний (до всіх людей), релігійний (до служіння “найвищому духові“). Перші три види інтересу повинні задовольнятись вивченням предметів природничо-математичного циклу, а інші три – гуманітарних дисциплін.

У другій пол. XIX ст. було популярним вчення Гербарта про чотири ступені навчання: виразність, асоціація, система, метод. Ці ступені повинні мати місце на кожному уроці незалежно від його змісту і віку учнів. На першому ступені (виразність) здійснюється початкове ознайомлення учнів з новим матеріалом з широким використанням наочності; на другому ступені (асоціація) у процесі вільної бесіди відбувається встановлення зв’язків нових уявлень з попередніми; третій ступінь (система) характеризується зв’язним викладенням нового матеріалу з виділенням основних положень, з виведенням правил і формулюванням законів; на четвертому ступені (метод) в учнів у процесі виконання вправ виробляється навичка використання набутих знань на практиці.

Гербарт розробив теорію видів навчання: описового (виявити досвід учня і розширити його через наочність, розповідь та заучування матеріалу), аналітичного (розподіл матеріалу на складові частини і надання уяві учнів певної системи), синтетичного (узагальнення вже відомого матеріалу, зведення його до системи).

Ставлячи вище за все розвиток уявлень і формального мислення в учнів, Гербарт відводив головне місце у навчальному плані вивченню древніх мов і математики, які, на його думку, найкраще дисциплінують розум. Меншого значення надавав предметам природничого циклу. Він вважав, що дитина у своєму розвитку повторює шлях, пройдений людством, тому дитині ближче і більш зрозуміле життя древніх народів, ніж сучасників. У зв’язку з цим пропонував до 14 років вивчати передусім мову, літературу й історію античного світу, математику і географію.

50. Асоціативна психологія Д. Бена.

А. Бен (1818-1903) є представником третього, завершального етапу в розвитку ассоцианизма. У його теорії спостерігається ряд відступів від положень попереднього етапу, зокрема розуміння асоціації як творчого процесу, вчення про накопичення досвіду з допомогою методу проб і помилок і ін А. Бен висуває такі ідеї асоціативної психології.

1. Розгляд процесів свідомості через їх зв'язок з тілесною організацією і вивчення тих явищ і рівнів психічного життя, які мають безпосередній і очевидний зв'язок з фізіологічної складовою організму і мінімально залежать від свідомості. Такими феноменами людської психіки є рефлекси, навички та інстинкти. Раніше цим феноменом не надавалася такого серйозного значення, і заслуга А. Бена в тому, що він зробив ці явища предметом глибокого вивчення, розширивши тим самим область вивчення психології, яка раніше зводилася виключно до вивчення феноменів свідомості.

2. Метод дослідження - спостереження і на його основі опис фактів.

3. Довільні рухи розглядаються як спонтанні і мають причину походження в активності нервової системи. З введенням область вивчення поняття спонтанності виникає поняття творчої активності,

4. Шлях освіти досвіду лежить через асоціацію між будь-яким рухом, досконалим організмом, і почуттям, викликаним цим рухом. Механізм формування досвіду зводиться до виникнення асоціації і її закріплення за допомогою селекції відчуттів, тобто відсівання невідповідних і збереження відповідних з усіх присутніх у досвіді відчуттів методом проб і помилок.

5. Вчення про асоціації бене є головним пунктом його відходу від класичного ассоцианизма, так як вводиться поняття творчої асоціації як здатності розуму складати нові комбінації, відмінні від тих, які були сформовані дослідним шляхом. Змінюється саме поняття асоціації, раніше пояснюване як комбінація колишніх вражень.

Ассоціанізм Герберта Спенсера

Герберт Спенсер (1820-1903), англійський філософ, у своїй теорії зближує психологію і біологію, використовуючи для пояснення процесів і феноменів психіки та поведінки вчення про біологічної еволюції. Предметом вивчення у психології має стати не тільки свідомість, а й поведінка, що розглядається як зв'язок свідомості з навколишнім середовищем. Завдання психології - вивчення співвідношення та асоціацій поведінки зі свідомістю. Вчення Спенсера про психіку містить такі основні положення.

1, Виникнення психіки обумовлено специфікою навколишнього середовища і умовами життя, тобто психіка є механізмом адаптації організму до мінливих умов навколишнього середовища, її завдання - пристосування внутрішніх відносин до зовнішніх.

2. Психіка є вищим ступенем психічного розвитку людини, так як виникає не відразу, а поступово, і механізмом її виникнення є все більш ускладнюються в процесі еволюції Всесвіту умови життя.

3. Вихідним етапом розвитку психіки є виникнення відчуття, обумовленого подразливістю, і на його основі формується будь-яке інше, більш складний засіб психічного життя.

4, Всі засоби пристосування індивіда до навколишнього середовища розташовуються в поле двох суб'єктів психіки: відчуття, пам'ять, воля, розум, інтелект знаходяться у свідомості і є вищими формами пристосування, а рефлекси, інстинкти та навички - в поведінці і розуміються як автоматизми, т. е. нижчі форми пристосування.

5. Асоціації - це механізми, що зумовлюють пристосування та адаптацію індивіда до навколишнього середовища.

6. Свідомість не є - чистим аркушем », а має у своєму складі як зв'язки, сформовані під впливом зовнішніх об'єктів і є результатом накопиченого за життя індивідуального досвіду, так і зв'язку, що мають спадкову природу.

7. Розум, інтелект, будучи вищою формою пристосування, має вирішальне значення для успішної адаптації і виживання організму в умовах постійно мінливого зовнішнього середовища

51.Які найбільш значимі фізіологічні дослідження були проведені в ХІХ ст..

Становлення психології як самостійної науки стало можливим завдяки поступовому її перетворення зі науки описової в науку експериментальну. Роком народження психології прийнято вважати 1879 р., місцем народження - психологічну лабораторію в Університеті м. Лейпцига, а-батьком »- німецького психолога Вільгельма Вундта, який ввів в психологічну науку метод експерименту і створив свою експериментальну психологію. Розвиток наукового психологічного знання 8 зазначений період можна розділити на три напрями.

1. Експериментальна психологія В. Вундта, предметом якої стало вивчення свідомості шляхом розкладання його змістів на найпростіші елементи і подальший їх аналіз. У Німеччині експериментальні методи Вундта розроблялися Г. Еббінгаузом в дослідах по дослідженню пам'яті. У Європі виникає Вюрцбургська школа професора О. Юольпе, предметом її вивчення стає мислення. В Америці виникає структуралізм 3. Тітчі-нера як концепція розуміння свідомості.

2. Розвиток інших галузей психологічної науки, що використовують експеримент як основний дослідницький інструмент:

- Диференційна психологія Ф. Гальтона в Англії, вивчає специфіку відмінностей між людьми;

- Метод тестів, що розробляється англійськими дослідниками А. Біне і Спирменом, американськими вченими Р. Кеттела і Ст. Холом, який на основі цих методів створює свою науку про розвиток дитини - педологію;

- Формування вікової психології як самостійної галузі наукового знання;

- Нова НаУОА психотехніка, або індустріальна психологія, піонерами якої були Ф. Тейлор і Г. Мюн-стерберг.

3. Розвиток функціоналізму Ф. Брентано як противника експериментальної психології В. Букдга, а також всього ассоціаністіческого напрямку в психології в цілому. Подальший розвиток в Америці цього напрямку здійснюється учнем Ф. Брентано В. Джеймс.