102. У чому суть динамічної теорії особистості та групи к. Левіна?

Теорія К. Левіна( 1890-1947), так само як і теорії інших гештальтпсихологів, склалася під впливом точних наук – фізики, математики. Зацікавившись в університеті психологією, Левін намагався і в цю науку внести точність і строгість експерименту, зробивши її об'єктивну та експериментальну . Після навчання в університетах Мюнхена і Берліна Левін у 1914р. отримав докторський ступінь . Прийнявши пропозицію викладати психологію в психологічному інституті Берлінського університету, він зблизився з Коффкою, Келером і Вертгеймером . Однак, на відміну від своїх колег, Левін зосередився не так на дослідженні когнітивних процесів , як на вивченні особистості людини. Свою теорію особистості Левін називав «теорія психологічного поля». Основні положення цієї концепції викладені ним у працях « Динамічна теорія особистості» ( 1935 ) і «Принципи топологічної психології» ( 1936 ).Він виходив з того , що особистість живе і розвивається в психологічному полі оточуючих її предметів , кожен з яких має певний заряд ( валентність ). Його експерименти доводили , що для кожної людини ця валентність має свій знак , хоча в той же час існують такі предмети , які для всіх мають однаково притягальну або відразливу силу. Впливаючи на людину , предмети викликають в ньому потреби , які Левін розглядав як свого роду енергетичні заряди , що викликають напруження людини . У цьому стані людина прагне до розрядки , тобто до задоволення власної потреби . Левін розрізняв два вида потреб - біологічні та соціальні. Одне з найбільш відомих рівнянь Левіна , якими він описував поведінку людини в психологічному полі під впливом різних потреб , показує , що поведінка є одночасно функцією особистості та психологічного поля. Потреби в структурі особистості не ізольовані , але перебувають у зв'язку один з одним , в певній ієрархії. При цьому ті квазипотребності , які пов'язані між собою , можуть обмінюватися своєю енергією , цей процес Левін називав комунікацією заряджених систем . Можливість комунікації , з його точки зору, цінна тим, що робить поведінку людини більш гнучким , дозволяє йому вирішувати конфлікти , долати різні бар'єри і знаходити задовільний вихід зі складних ситуацій. «Досліджуючи формування що заміщають дій , Левін розробив серію експериментів , в яких дітей просили виконати певне завдання , наприклад допомогти дорослому помити посуд або прибрати кімнату. В якості нагороди дитина отримувала якийсь значущий для нього приз , тому всі діти дорожили можливістю виконати завдання дорослого. У контрольному експерименті дорослий запрошував дитину допомогти йому , але в той момент , коли дитина приходила , виявлялося , що хтось вже помив весь посуд. Діти, як правило , засмучувалися, особливо в тому випадку, якщо їм говорили, що хтось з однолітків їх випередив . Частими були й агресивні висловлювання на адресу можливих конкурентів. У цей момент експериментатор пропонував хлопцям виконати інше завдання , яке вони перед цим не виконували, маючи на увазі, що воно теж значимо для них. Більшість дітей миттєво переключалися на нове завдання , відбувалася розрядка образи і агресії в новому виді діяльності. Однак деякі діти не могли швидко сформувати нову потребу і пристосуватися до нової ситуації , а тому тривожність і агресивність таких дітей збільшувалися , а не зменшувалися з часом.» У численних експериментах Левіна та його учнів було доведено , що нереалізовані потреби краще запам'ятовуються , ніж реалізовані , що стан напруги може викликати агресію або тривогу , досліджувався також зв'язок між інтелектуальним рівнем людини і його здатністю до заміщення однієї дії іншим. При цьому було показано , що розумово відсталі люди зовсім не здатні до заміщення .У книзі «Теорія поля і навчання » (1942) Левін розкрив зміст важливого для нього поняття тимчасової перспективи, яка визначає поведінку людини в життєвому просторі і служить основою цілісного сприйняття себе , свого минулого і майбутнього. Поява тимчасової перспективи дозволяє людям подолати тиск навколишнього поля , що особливо важливо в тих випадках , коли вони знаходяться в ситуації вибору .Ці дослідження лягли в основу розробленої ним теорії конфліктів . Він виявив і описав три типи конфліктів: «прагнення - прагнення » , « уникнення-уникнення » , «прагнення - уникнення» З погляду Левіна , система покарань не сприяє розвитку вольової поведінки , але тільки збільшує напруженість і агресивність дітей. Експерименти Левіна показали необхідність не тільки цілісного , а й адекватного розуміння себе . Відкриті ним поняття рівня домагань і афекту неадекватності , який проявляється при спробах довести людині неадекватність , неправильність його уявлень про себе , зіграли величезну роль в психології особистості. Після переїзду в США Левін займався проблемами групової диференціації , типологією стилю спілкування . Він припустив , що група також може бути розглянута як динамічна система, що формує соціальне поле , за аналогією із системою психологічного поля особистості .Групова поведінка це функція загального стану соціального поля ,поведінка людини є функцією потреб і психологічного поля. Вивчення групової динаміки та роботи Левіна щодо зниження міжгрупових конфліктів і підвищенню потенціалу кожного члена групи проклали дорогу в практику і таким додаткам соціальної психології , як Т- групи , тренінг сензитивності , інститут лідерства . Левіну також належить опис найбільш поширених стилів спілкування - демократичного , авторитарного , а також дослідження умов, що сприяють виділенню лідерів , зірок і знедолених в групах. Ці дослідження Левіна стали основою нового напряму в соціальній психології - процеси групової динаміки.