13. Окресліть психологічні ідеї Піфагора.

Про призначення душі і її різноманітних властивостях одним з перших заговорив Піфагор (VI ст. До н. Е. . ) - Не тільки відомий математик , а й філософ і психолог. Піфагор став засновником наукових шкіл , була побудована швидше за принципом таємницею ложі. Її метою було формування такої групи людей (« наукової аристократії » , як її називав сам Піфагор ) , яка могла б взяти на себе відповідальність за суспільство , спрямовуючи його розвиток і усуваючи його недоліки.

Піфагор заперечував рівність душ , вважаючи , що рівності немає в природі взагалі. Точно так само його немає і серед людей , з яких одні більш здібні й активні , а інші менш здібні і схильні до слухняності . Ці відмінності , підкреслював Піфагор , не є спадковими , тому в самій аристократичної і багатій родині може народитися нездатний до управління осіб. Виходячи з цього він вважав за необхідне пошук таких здібних людей та їх спеціальне навчання. послідовників піддавалася гонінням і набувала форму закритої партії, з присвятами і клятвами вірності.

Ідеї ​​Піфагора про необхідність формування класу правителів з ​​найбільш мудрих і освічених людей наклали відбиток і на теорію Платона про ідеальне суспільство .

Піфагор також вперше прийшов до висновку про те , що душа не може помирати разом з тілом конкретної людини , що вона повинна розвиватися за своїми законами , відповідно до своєї мети.

Цією метою він вважав очищення , тобто душа в процесі свого життя (своєї , а не тіла) повинна ставати все більш досконалою і чистою.

На його концепцію наклали відбиток ідеї буддизму - про карму і перевтіленнях душі , а також орфічна релігія , яка вважала , що після смерті тіла душа переміщається в інше тіло , в залежності від моральної оцінки її існування.

Як критерій оцінки вибрав відповідність предмета (у тому числі і людини) суворим математичним законам - гармонії , парності і т.д. Так в психології вперше з'явилася ідея про те , що світ математики , світ досконалих геометричних і логічних формул більш важливий і об'єктивний, ніж світ реальних предметів . Сутність предметів тут оцінюється не за призначенням , але по їх числовому вираженню , і чим воно досконаліше , тим досконаліший сам предмет .

Так для реальності ставиться мета - стати такою ж досконалою , як і ідеальний логічний світ . Поки ще мова не йде про те , що саме ідеальний світ і є первинним , що він породив світ реальних предметів , але передумови цих поглядів вже закладені в теорії Піфагора.

14.У чому сутність детермінізму Демокрита.

Праця. «Великий світобуд »

Демокрітстворив одну з перших комплексних психологічних теорій , в якій були вперше проаналізовані всі важливі для психології питання - про душу , пізнанні , свободу волі і регуляції поведінки .Фундамент його теорії становить атомістична концепція , основи якої були розроблені вчителем Демокріта Левкиппом . Згідно з цим поглядом , весь світ складається з найдрібніших , не видимих ​​оком часток - атомів. Все різноманіття властивостей і предметів природи , навколишнього світу і людей Демокріт пояснює тим , що атоми відрізняються один від одного за формою , вони можуть бути по- різному орієнтовані в просторі і з'єднуються один з одним в різних поєднаннях.

За Демокрітом , людина, як і вся навколишня природа , складається з атомів , що утворюють його тіло і душу. При цьому душа , є причиною активності тіла , будується з дрібних круглих атомів , найбільш рухливих , так як вони повинні надати рух інертному тілу. Таким чином , з точки зору Демокріта , така структура душі може забезпечити виконання її найважливішої функції - джерела енергії тіла.

Дрібні круглі атоми складають основу не тільки душі , а й повітря . Вони розсіюються по всьому простору , потрапляючи при вдиху в тіло живої істоти. При видиху частина атомів душі вилітає з тіла , розчиняючись в повітрі. Тому дихання є одним з найважливіших для життя процесів , в ньому постійно оновлюються атоми душі , що забезпечує психічне і соматичне здоров'я . Так знову в грецькій психології з'являються відзвуки індійської філософії , почерпнутою Демокритом в його подорожах. Після смерті людини тіло вже не може служити оболонкою для цих атомів , і душа розсіюється в повітрі , а тому душа теж смертна .Душа є не тільки у людини , а й у всіх живих істот .

Причому різниця між людиною , тваринами і нижчими формами житті не якісна (адже структура душі у всіх однакова - це дрібні круглі атоми) , а кількісна - у людини атомів душі більше, ніж у тварин.

Цей кількісний , а не якісний підхід до пояснення відмінностей характерний і для теорії пізнання Демокрита , і для всього першого періоду розвитку античної психології , в якому , як уже зазначалося вище, не ставився під сумнів той факт , що закони , які визначають життя людини , ті ж , що і для решти природи . Це той самий Логос , про який Геракліт писав , що «навіть сонце не може порушити Логос» , навіть боги схильні його законам , а тим більше людина і його оточення , як соціальне , так і природне .

Демокріт вважав , що душа знаходиться в декількох частинах тіла - в голові ( розумна частина ) , грудей ( мужня частина) , печінки ( вожделеющая частина) і в органах почуттів . При цьому в органах почуттів атоми душі знаходяться дуже близько до поверхні і можуть стикатися з мікроскопічними , не видимими оку копіями навколишніх предметів ( ейдоли ) , які носяться в повітрі , потрапляючи і в органи чуття.

Ці копії відокремлюються ( минають) від усіх предметів зовнішнього світу , а тому дана теорія пізнання називається теорією витікань. Зіткнення ейдоли з атомами душі і становить основу відчуття , саме таким чином людина пізнає властивості навколишніх предметів. При цьому всі наші відчуття ( в тому числі зорові і слухові) є контактними , так як відчуття не може відбуватися без безпосереднього зіткнення ейдоли з атомами душі. Ейдоли можуть потрапляти не тільки в органи чуття , але і в інші частини тіла - тоді наші відчуття бувають неправильними , вони обманюють нас . Так , на думку Демокрита , і виникають ілюзії і помилки сприйняття. Сновидіння також пов'язані з ейдоли , які потрапляють до людини під час його сну. Таким чином , теорія витікань Демокріта пояснювала на рівні науки того часу практично всі феномени сприйняття , про які говорить і сучасна психологія .

Узагальнюючи дані декількох органів почуттів , людина будує картину світу , переходячи на наступний рівень - понятійний , який являє собою результат діяльності мислення . Таким чином , в теорії Демокріта існують два ступенів пізнавальному процесі - відчуття й мислення , які виникають одночасно і розвиваються паралельно. При цьому він підкреслював , що мислення дає нам більше знань , ніж відчуття. Так , відчуття не дозволяють нам побачити атоми , але шляхом міркування ми доходимо висновку про їх існування , тобто більші об'єкти можна пізнати за допомогою відчуття , а більш дрібні - за допомогою мислення . Теорія витікань (хоча і з деякими модифікаціями ) була визнана в якості основи формування наших чуттєвих знань про предметний світ всіма матеріалістами Древньої Греції.

Демокріт також увів поняття первинних і вторинних якостей предметів . Первинні - це ті якості , які дійсно існують у предметах : маса , фактура поверхні ( гладка або шорстка ), форма . Вторинні якості - це колір , запах , смак. Перерахованих властивостей немає в предметах , їх придумали люди для своєї зручності , так як « тільки в думці є кисле і солодке , червоне й зелене , а в дійсності є тільки порожнеча і атоми » , писав Демокріт . Таким чином , він вперше сказав про те , що людина не може абсолютно правильно , адекватно пізнати навколишній світ , а щоб компенсувати своє незнання , він придумує якісь властивості для різних предметів . Водночас Демокріт підкреслював , що це не пусте фантазування , вторинні якості хоча і суб'єктивні (те, що одному здається , наприклад , занадто солодким , іншому може здаватися кислуватим і т.д.) , але базуються на сукупності кількох первинних якостей.

Неможливість зрозуміти до кінця навколишню дійсність ставиться й до розуміння законів , які керують світом і долею людини. Демокріт стверджував , що в світі немає випадковостей і все відбувається за заздалегідь заданою причини. Він писав про те , що люди придумали випадок , щоб прикрити незнання справи і невміння управляти. Насправді випадковостей немає і все причинно обумовлено . Такий підхід носить назву загального детермінізму , а визнання необхідності всіх відбуваються у світі подій народжує фаталістичну тенденцію в розумінні людського життя , заперечує свободу волі людини. Критики Демокріта , аналізуючи ці погляди , підкреслювали , що при такому розумінні неможливо не тільки управляти власною поведінкою , а й оцінювати вчинки людей , так як вони залежать не від їхніх моральних принципів , але від долі. Особливо негативно оцінювалися ці погляди Демокріта з точки зору розвитку моральності людини , так як у тому випадку , якщо всі обумовлено , неможливо впливати на поведінку людини , так само як неможливо судити або хвалити його .. Він писав про те , що моральні принципи не даються людині від народження , але є результатом виховання , тому люди стають хорошими завдяки вправі , а не природі.Виховання , на думку Демокріта , повинне навчити людину добре мислити , добре говорити і добре робити. Він також писав про те , що люди, які виросли в неуцтві , подібні до людини , який танцює між мечами , поставленими вгору лезами. Вони гинуть, якщо при стрибку не потрапляють в те єдине місце , де слід поставити ноги. Так і неосвічені люди , ухиляючись від проходження вірному прикладу , звичайно гинуть . Сам Демокріт вважав виховання таким важкою справою , що свідомо відмовився від шлюбу і не бажав мати дітей , бо вважав , що від них буває багато неприємностей ; при цьому у випадку удачі остання купується ціною великої праці і турботи , у випадку ж невдачі горе не порівняти ні з одним іншим.Однак прагнення поєднати ідею активності людини з принципом загального детермінізму , загальної обумовленості , в тому числі обумовленості і всіх вчинків людини , як хороших , так і поганих , залишалося найвужчим місцем у теорії Демокрита. . Однак сама теорія залишалося провідною матеріалістичної концепцією протягом шести століть .