4. Суспільне анти благо, як сфера застосування податкової політики. Податок за Пігу та податок за Кларком.

Суспільне анти благо - це продукт людської діяльності, що є обов’язковим для використання в тому розумінні, що кожна особа змушена його споживати, незалежно від бажання, з можливими негативними для себе наслідками. Це так звані зовнішні ефекти або екстерналії.

Екстерналія – це витрати або вигоди, пов’язані з виробництвом або споживанням, що отримують окремі особи, які не є учасниками конкретної ринкової угоди. Відповідно ці ефекти не знаходять відображення в ціні товару, не сприяють ефективному розподілу ресурсів в умовах ринку. Екстерналії бувають негативні і позитивні.

Яскравим прикладом дії негативних зовнішніх ефектів є забруднення повітря внаслідок виробничої діяльності підприємств, яким люди змушені дихати. Але існують також позитивні ефекти, коли внаслідок дій одного індивіда користь отримують інші члени суспільства. Державне втручання у цьому випадку спрямоване на ефективне регулювання суспільної діяльності. Залежно від ситуації уряд має у розпорядженні систему податків, примусу та штрафів для обмеження дії негативних ефектів (податки Артура Пігу) і систему фінансового заохочення для стимулювання людської діяльності, яка дає позитивні наслідки.

На противагу теорії А.Пігу, американський економіст Рональд Коуз бачить роль держави щодо мінімізації негативних екстерналій у чіткому розмежуванні і встановленні прав власності, у результаті чого зовнішні ефекти здатні перетворюватися у відносини, які можуть регулювати самі учасники ринкової угоди. Недоліком теореми Коуза є відсутність відповіді на питання, яким чином закріпити у приватну власність все, у тому числі природні ресурси, такі як повітря, надра і т. д.

Рекомендована література:

Основна: 1, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 56, 57, 58.

Додаткова: 7, 9, 15, 19, 21, 25, 26, 28, 30, 37, 38, 39, 40, 43, 44, 46, 47, 54, 63, 68, 70.

Тема 2. Вплив еволюції поглядів щодо сутності податків на формування податкової політики

1. Формування поглядів на сутність та функції податків у до класичний період.

2. Класичний період дослідження оподаткування.

3. Податкові теорії на рубежі ХІХ – ХХ ст.

4. Фіскальна соціологія.

5. Сучасні теорії податків і їх вплив на податкову політику провідних країн.

Викладання навчального матеріалу за планом:

1. Формування поглядів на сутність та функції податків у до класичний період.

В епоху античності та середньовіччя сутність податків не досліджувалась. Деякі згадки про податки зустрічаються у філософських та теологічних працях Аристотеля та Ф.Аквінського.

В епоху Відродження, коли зароджувалась капіталістична система, перші кроки у напрямку дослідження податків зробили меркантилісти. Податки вони розглядали як тимчасовий і непостійний засіб наповнення казни, а головним джерелом доходів вважали домени. Така точка зору була пов’язана з тим, що правителі ототожнювали себе з державою і своє майно не відділяли від державного.

У період закріплення капіталізму посилюються ідеї економічної лібералізації. Згідно них держава повинна створювати сприятливі умови для розвитку, але не втручатись у торгову, фінансову і виробничу сфери. Першими цю думку висловили фізіократи. Вони вважали, що єдиним джерелом чистого продукту являється земля, тому пропонували всі податки замінити єдиним податком на землю. Фізіократи першими розмежували податки на прямі та непрямі, на основі принципу перекладності. Також вони першими підняли питання про вплив податків на процес відтворення. Ця гіпотеза заклала основи дослідження регулюючої функції фінансів.

Отже, в докласичний період були зроблені важливі теоретичні розробки сутності податків. Зокрема, визначена загальна природа і обов’язковість податків, були висловлені ідеї зв’язку податків з процесом суспільного відтворення, отримала розвиток теорія перекладання податків. Проте, в цей період фінансова наука ще не виділилась у самостійну сферу знань.