2. Вплив політичних чинників на напрямки реалізації податкової політики (парадокс Ерроу, теорема Ерроу).

Вибір тієї чи іншої податкової політики у державі багато в чому залежить від поведінки виборців і парламентарів, яка не завжди відповідає логіці. Припустимо, що трьом парламентарям пропонують проголосувати за програми, які потребують різних масштабів фінансування (1- великого, 2 – середнього, 3 – невеликого). Депутат А вибирає програми у послідовності 1 – 2 – 3. Депутат Б вибирає програми у послідовності 2 – 3. Депутат В вибирає програми в послідовності 3 – 1.

Проблему створює депутат В, котрий голосує нелогічно (під тиском групи виборців, партії, профспілок, тошо). Депутат В вибирає кардинально протилежні програми. Він чинить непослідовно, але цілком правомірно в умовах демократичного суспільства.

На основі вказаного парадоксу К. Ерроу сформулював теорему, яку назвали його ім’ям і суть якої полягає в наступному: в умовах незрілої демократії, якщо у парламенті варіантів вирішення проблеми більше двох, жодна процедура голосування не забезпечує розумного вибору, який би відповідав пяти умовам (раціональності, незалежності, позитивному взаємозвязку, оптимуму Парето, недопустимості диктату).

Отже, в умовах незрілої демократії можлива нелогічна поведінка частини виборців, що призводить до неефективної податкової політики держави. Вихід із подібної ситуації вбачається у підвищенні правосвідомості громадян як виборців, так і платників податків.

3. Ефект витіснення та теорема еквівалентності Рікардо.

При дослідженні проблеми позичкових і податкових фінансів використовують ефект витіснення і теорему еквівалентності Рікардо. Різниця між ними полягає в тому, що перший використовує статичну, а друга динамічну модель суспільства. Врахування фактору часу приділяє увагу визначенню взаємозв’язку між теперішніми і майбутніми податковими заходами, а також між очікуванням майбутніх подій і теперішньою поведінкою домогосподарств.

Суть ефекту витiснення полягає у тому, що стимулююча податкова полiтика веде до зменшення податкового навантаження, пiдвищення вiдсоткових ставок i зменшення iнвестицiйних видатків. Це послаблює або взагалi лiквiдує стимули податкової полiтики. Крім того, виникатимуть диспропорції у зовнішньоекономічному секторі у формі ефекту чистого експорту внаслідок зростання цiни вiтчизняної валюти (ревальвація). Оскiльки для купiвлi українських товарiв потрiбно бiльше валюти iнших кран, в очах решти свiту українськi товари дорожчають. Як наслідок, експорт з країни знижується.

Вплив зниження податків на економічне зростання у динамічному аспекті доцільно розглядати за допомогою теореми еквівалентності Рікардо. Згідно з точки зору економіста, теперишнє зниження податків, профінансоване за рахунок державного боргу, не має реальних наслідків і не змінює траєкторії розвитку економіки. Раціональні думаючі економічні агенти будуть вести себе так, ніби ні зменшення податків, ні виникнення боргів не виникло. Вони компенсують емісію боргових зобовязань зростанням своїх збережень, профінансованих за рахунок зменшення податків і підготуються до збільшення останніх. Отже, заміщення урядових боргових зобовязань поточними податковими надходженнями тільки взаємно погашає переміщення ресурсів між поколіннями. Відповідно відсоткові ставки, інвестиції і платіжний баланс залишаться незмінними.

Теорія еквівалентності Рікардо не підходить для ролі опису державного боргу, але підтверджує реакцію еконміки на зростання державного боргу і перенесення моменту оподаткування.