Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КОМПЛЕКС ПП.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Тема 7. Податкова політика в Україні на сучасному етапі

  1. Податкова політика в Україні, її становлення та розвиток.

  2. Поняття податкового права та його складові елементи.

  3. Інформаційне забезпечення податкової політики. Податкова статистика та її значення для проведення податкової політики.

  4. Формування вітчизняної податкової науки.

  5. Основні вектори удосконалення податкової політики в Україні.

  6. Податковий Кодекс та його значення для оптимізації податкової політики в Україні.

Викладання навчального матеріалу за планом:

  1. Податкова політика в Україні, її становлення та розвиток.

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях радикальних економічних реформ. Це був період становлення податкової політики, в основу якої було покладено класичну схему оподаткування, характерну для економічно розвинутих країн. Застосування такого шаблону в умовах перехідного періоду в Україні призвело до виникнення низки суттєвих проблем: збільшення кількості збиткових підприємств, зростання безробіття, ускладнення соціально-економічної ситуації в країні. Це зумовлене тим, що акцент у податковій політиці було зроблено на фіскальній функції, а регулюючі та стимулюючі функції податків мінімізовані. Тому проблема оптимізації податкової політики залишається однією з найактуальніших у процесі побудови фундаменту для економічного зростання України.

Формування бачення власної податкової політики відбулося із становленням економічної самостійності Української РСР, однак говорити про остаточну сформованість податкової політики в Україні поки ще зарано. Як свідчить практика, сьогодні немає інших аспектів економіки, які б настільки серйозно критикувалися суб’єктами господарської діяльності. Закони, які регламентують податкову систему в Україні, постійно змінюються з метою їхнього узгодження з процесами, що мали та мають місце у житті суспільства, за відсутності єдиної податкової політики. Отже, проблема розвитку податкової політики з часів набуття незалежності та до сьогодення полягає у відсутності в Україні достатнього науково-практичного досвіду в стратегічному управлінні податковою політикою, і держава має йти шляхом експериментального пошуку кращих варіантів податкової системи, роблячи багато помилок.

2. Поняття податкового права та його складові елементи.

Податкове право - це сукупність фінансово-правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі встановлення, введення та справляння податків і зборів з юридичних та фізичних осіб до бюджетної системи, а також відносини, що виникають у процесі здійснення податкового контролю.

Податкове право є підгалуззю фінансового права, йому притаманний публічний характер. Однак, відображаючи загальні положення і принципи фінансового права, податкове право має специфічні ознаки, що обумовлені характером регламентованим ним податкових відносин.

Предметом податкового права є не сама діяльність держави у сфері оподаткування, а ті відносини, які виникають в процесі її здійснення. Тобто податкове право розглядає тільки відносини, що стосуються одно направленого руху грошових коштів знизу нагору - від платників податків до бюджетів всіх рівнів у формі податків і зборів. Розподілення цих коштів, виділення їх на задоволення державних потреб (тобто рух згори вниз) – це вже не предмет податкового права, хоч і регулюється правом фінансовим.

Особливості відносин, що складають предмет податкового права, полягають у тому, що вони:

  • виникають в процесі фінансової діяльності держави у сфері оподаткування і пов’язані з реалізацією податкового обов’язку;

  • своїм об’єктом завжди представлені грошима або грошовими зобов’язаннями, що пов’язані з формуванням грошових фондів;

  • є результатом надання правової основи фінансово-економічним відносинам через правову регламентацію поведінки їх суб'єктів;

  • для них характерною є обов’язкова участь держави в особі уповноважених нею органів, які здійснюють від свого імені та під контролем держави владні повеління іншій стороні відносин;

  • характерні нерівністю сторін в силу їх владного характеру;

  • виникають, змінюються та припиняються безпосередньо через прийняття нормативних актів, а відтак суб’єкти цих відносин незалежно від їх організаційної форми та власності не мають права встановлювати, змінювати чи припиняти ці відносини, що автономно здійснює лише держава як інститут влади.