Цілі податкової політики
Функції податків |
Цілі податкової політики |
Фіскальна |
Забезпечення держави фінансовими ресурсами |
Розподільчо-регулююча |
Регулювання економіки Згладжування нерівності в доходах населення і соціальний захист |
Рекомендована література:
Основна: 1, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 56, 57, 58.
Додаткова: 7, 9, 15, 19, 21, 25, 26, 28, 30, 37, 38, 39, 40, 43, 44, 46, 47, 54, 63, 68, 70.
Тема 2. Вплив еволюції поглядів щодо сутності податків на формування податкової політики
Основні поняття та терміни: класична доктрина, маржиналістська (неокласична) школа, шведська школа, кейнсіанська теорія фіскального регулювання, монетаристська школа, економіка пропозиції, теорія „раціональних очікувань”, інституціалізм, вплив податків на кругообіг фінансових ресурсів.
План семінарського заняття
Формування поглядів на сутність та функції податків у докласичний період.
Класичний період дослідження оподаткування.
Податкові теорії на рубежі ХІХ – ХХ ст.
Фіскальна соціологія.
Сучасні теорії податків і їх вплив на податкову політику провідних країн:
5.1.Теорія економіки пропозиції.
5.2.Теорія раціональних очікувань (Р.Лукас, Дж. Мут, Р. Берроу).
5.3. Інституціалістична теорія податкового регулювання.
Перелік питань до самостійної роботи
Основні наукові погляди представників класицизму.
Д. Б’юкенен і теорія суспільного вибору.
Індивідуально-консультаційна робота
Новітня економічна думка в світі. Основні представники та їх погляди (Дж. Б’юкенен, Р. Масгрейв, Дж. Стігліц).
Вплив податків на процес відтворення.
Методи навчання: підготовка реферативного повідомлення, доповіді.
Методи оцінювання: поточне тестування.
Опорний конспект лекцій:
А.Сміт (1723-1790) – основоположник західної фінансової науки. Теоретична база його досліджень – вчення про продуктивну та непродуктивну працю. Сформулював 4 податкових принципи та теорію «невидимої руки».
маржиналізм (від слова «межа», грань) – дослідження граничних економічних величин (гранична малих і гранично великих) як взаємопов’язаних явищ економічної системи на рівні окремої фірми чи галузі. Основна концепція цієї школи полягає в тому, що вартість визначається попитом і пропозицією.
К.Віксель (1851-1926) – шведський економіст, засновник «теорії добробуту». Згідно з його теорією розподіл податкового тягаря має політичний характер. Тому всі податкові питання вирішують проти волі великих груп населення, що призводить до перекладання тягаря податків на широкі кола населення.
Е.Ліндаль (1891-1960) – шведський економіст. Свій аналіз зосередив на вартісних аспектах державних послуг. Вважав досягнення справедливості головною проблемою оподаткування.
Дж. Кейнс (1883-1946) – англійський економіст. Розробив концепцію «ефективного попиту». Вважав, що держава може сприяти досягненню рівноваги між платоспроможним попитом і обсягом виробництва за допомогою державних видатків, регулювання позичкового процента та податків.
М.Фрідман (1912 - 2006) – американський економіст. Вважав, що державне централізоване управління і регулювання економіки є бюрократичним, шкідливим для приватної ініціативи та свободи особи, тому потрібно провести перегулювання економіки, її децентралізацію. Основним засобом економічного регулювання вважав монетарну систему, тобто систему грошового обігу.
Р. Лукас (1937- ) – американський економіст. Брав участь у формуванні теорії раціональних очікувань. Стверджував, що суб’єкти економічного процесу поводяться, як правило, раціонально, збираючи і осмислюючи інформацію, що дозволяє їм як агентам ринкових стосунків формулювати певні чекання в досягненні сумарної корисності в своїх діях, тобто в межах своїх інтересів (наприклад, власники коштовних паперів можуть чекати певних змін на фондовій біржі) на мікроекономічному рівні. Основне гасло: жоден уряд не в силах перехитрити платників податків.
Джеймс Б’юкенен (1919) – американський економіст, нобелівський лауреат, одержав міжнародне визнання як провідний дослідник у галузі „теорії суспільного вибору“, вивчаючи застосування економічних методів до сфер, які традиційно відносяться до політології.
фіскальна соціологія вивчає взаємозв’язок між фінансовими процесами, пов’язаними з державними доходами та видатками, і розвитком суспільства.
суспільний вибір – економічно мотивований політичний процес колективного приймання рішень щодо визначення обсягу і структури суспільних благ.
теорія інституціалізму – теорія державно-монополістичного регулювання, робить акцент на розподіл національного доходу з урахуванням оптимального співвідношення між приватним і державними секторами в довгостроковому аспекті. Цьому має сприяти виважена політика державних доходів та витрат.
Для засвоєння матеріалу слід скористатися схемою щодо впливу податків на процес відтворення.
Рух грошових потоків доходів і видатків простежується на схемі за стрілкою годинника.
Рис. 1. Вплив податків на процес відтворення
Дохід сім’ї (домашнього господарства – 1) витрачається на купівлю споживчих товарів (2) і частково заощаджується (3). Купівля товарів формує грошовий потік ринку споживчих товарів (4), а потім валову виручку виробників цих товарів. Заощадження реалізуються на ринку капіталів і поповнюють фонди, необхідні для інвестицій (5). Отримані на ринку капіталів кошти витрачаються на придбання інвестиційних товарів (засобів виробництва – 6) й далі вливаються у потік грошових ресурсів, які складають валову виручку фірм – виробників споживчих та інвестиційних товарів (7). Отримана фірмами валова виручка використовується (8) за трьома основними напрямами: утворюється амортизаційний фонд (9), решту (10) становить новостворена вартість у формі валового доходу, який спрямовується на купівлю товару робоча сила – фонд заробітної плати (11) й формування прибутку (12). Ці дві складові частини новоствореної у виробництві вартості виступають на ринку, як результат функціонування та дії факторів виробництва й відображають частку кожного з них у національному доході. Два грошові фонди в процесі їхнього розподілу набувають форм: заробітної плати (13), прибутку, що не розподіляється (15), та дивідендів, процента, ренти тощо (14). Кінець кінцем вони складають доходи сімей (домашнього господарства - 1) – великих і малих, заможних і бідних. Частина прибутку (нерозподілений - 15) і фонд амортизації є заощадженнями бізнесу (підприємців - 16). Ці грошові потоки зливаються із заощадженнями приватних осіб (3) й утворюють фонди, які продаються на ринку капіталів для наступної купівлі інвестиційних товарів.
Рекомендована література:
Основна: 1, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 35, 50, 56, 57, 58.
Додаткова: 2, 22, 26, 28, 29, 30, 35, 47, 49, 54, 56, 63, 68, 70, 74, 76, 77, 84, 87, 96, 107.