4.3 Методи стимулювання навчально-пізнавальної діяльності

Приступаючи до вивчення третього питання, студенти повинні зрозуміти, що при виборі методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності необхідно враховувати умови, які визначають вибір відповідного методу навчання:

• закономірності й принципи навчання прийняті в концепції ВНЗ;

• зміст і методи певної науки взагалі й навчального предмета зокрема;

• цілі й завдання навчання;

• навчальні можливості студентів;

• зовнішні умови;

• можливості викладача.

Фахівці в області педагогіки й психології виділяють 4 рівні знань:

1. Знання-знайомства – коли той, кого навчають, знайомиться з теорією предмета, але застосовувати на практиці свої знання не вміє.

2. Знання-репродукція – коли студент може відтворювати знання, передавати іншим, але застосовувати їх на практиці не може.

3. Знання-продуктивні – коли поряд з теорією здобувається здатність вирішувати практичні завдання.

4. Знання-трансформація – поряд з надійними знаннями й уміннями студент здатний самостійно добувати нові знання й формувати нові вміння.

Для формування четвертого рівня знань необхідні методи, що активізують розумову діяльність студентів, їх творчий потенціал і підвищують рівень їх практичної підготовки. Такі методи називаються методами активного навчання (МАН).

Активні методи навчання являють собою технологію, що дозволяє активізувати навчальний процес, спонукати студентів до творчої участі у ньому. Активним методам навчання поряд з основними принципами навчання (науковість, системність, зв’язок теорії з практикою, доступність) притаманні і специфічні: принцип розвитку особистості, принцип активності, принцип групової діяльності, принцип гнучкості.

Згідно загальноприйнятої класифікації активні методи навчання поділяються на два типи:

1 тип – проблемні лекції, проблемно-активні практичні заняття, семінари і дискусії, навчаючі та контролюючі програми, конференції, олімпіади. Вони орієнтують на самостійну діяльність студентів, проблемність, однак у них відсутня імітація реальних обставин в умовній ситуації.

2 тип – імітаційні методи навчання. Вони поділяються на неігрові (метод аналізу конкретних ситуацій, імітаційні вправи на знаходження відомого рішення) та ігрові (ділові, імітаційні ігри, метод розігрування ролей, ситуаційне навчання – кейс-стаді).

Основні ознаки МАН:

• Аналіз конкретних ситуацій;

• Віртуальне занурення в реальні виробничі ситуації;

• Використання рольових імітаційних ігор.

Відмітними рисами МАН є:

• Активізація розумової діяльності студентів шляхом формування спеціальних умов, що сприяють цьому, незалежно від його бажання;

• Стабільність і безперервність методико-активної діяльності;

• Формування навичок, самостійного, творчого вироблення управлінських рішень в умовах ігрового й імітаційного моделювання;

• Емоційність сприйняття студентів;

• Перманентні взаємні комунікації студента й викладача.

Активні методи навчання дозволяють розвивати у студентів здатність до самостійного мислення, сприяють їх залученню до вирішення проблем, максимально наближених до професійних, не тільки розвивають та поглиблюють професійні знання, але одночасно розвивають і практичні навички. Активні методи навчання дозволяють особистості самій будувати свої знання, активно і творчо використовувати їх у своєму житті.

Використання МАН вимагає від викладача й студентів більш високого рівня професійної підготовки, ніж того вимагає пояснювальне навчання. Але тільки такі методи формують 4-й рівень знань, необхідний випускникам ВНЗ.