4.4 Методи контролю навчальної діяльності

При вивченні останнього питання теми студенти повинні відмітити, що методи контролю – це сукупність методів, що дають можливість перевірити рівень засвоєння студентами знань, формування умінь і навичок.

Існує кілька методів контролю і самоконтролю.

Метод усного контролю найбільш розповсюджений у вузівській практиці. При його використанні студенти логічно мислять, висловлюють і аргументують свої думки, здобувають досвід відстоювання своєї точки зору. Усне опитування здійснюється у визначеній послідовності: формулювання викладачем питань з урахуванням специфіки предмета і вимог програми, підготовка студентів до відповіді і виклад своїх знань, корекція і самоконтроль викладених знань у процесі навчання.

Питання для усної перевірки поділяються на основні, додаткові і допоміжні.

Основні питання формулюють так, щоб студент міг дати на них самостійну розгорнуту відповідь. Додаткові питання ставлять для з'ясування того, як студент розуміє ту або іншу проблему. Допоміжні питання часто є навідними, допомагають студенту виправити зроблені помилки, неточності.

За формою викладення розрізняють питання звичайні і питання у виді проблеми або задачі.

У навчальному процесі практикують індивідуальні, фронтальні й ущільнені опитування. Індивідуальне опитування передбачає розгорнуту відповідь студента на оцінку. Ціль фронтального опитування - перевірка знань, умінь і навичок усієї студентської аудиторії. Ущільнене опитування дозволяє перевіряти знання одночасно декількох студентів (один відповідає усно, інші за вказівкою викладача виконують визначені завдання).

Метод письмового контролю - письмова перевірка знань, умінь і навичок.

Метод тестового контролю передбачає відповідь студента на тестові завдання за допомогою розміщення цифр, підкреслення потрібних відповідей, знаходження помилок і т.п. За основним призначенням їх поділяють на тести розумової обдарованості і тести навчальної успішності.

Найбільш розповсюджений засіб педагогічного виміру — педагогічний тест. Педагогічний тест — це сукупність завдань, відібраних на основі наукових прийомів для педагогічного виміру в тих або інших цілях.

Існує ряд вимог до тесту організаційного характеру:

• тестування здійснюється головним чином через програмований контроль. Нікому не дається переваг, усі відповідають на ті самі питання в тих самих умовах;

• оцінка результатів здійснюється за заздалегідь розробленою шкалою;

• застосовуються необхідні заходи, що запобігають перекручуванню результатів (списування, підказки) і витоку інформації про зміст тестів.

При проведенні тестування враховуються три критерії якості тесту:

• Надійність — визначення ступеня похибок у педагогічній оцінці, в обчисленні істинного значення оцінки. Останнім часом одержало поширення експертне опитування, коли студента оцінюють 2-3 і більш викладачів, і за допомогою кореляції результатів з'являється можливість надійності оцінки.

• Валідність тесту — відповідність форм і методів контролю його меті. Найбільш розповсюджені причини невалідності контролю — списування, підказка, репетиторське «натаскування», поблажливість, надмірна вимогливість, застосування якого-небудь методу при відсутності належних умов. У таких випадках результати контролю неадекватні поставленим задачам. З метою підвищення валідності педагогічного контролю застосовуються експертні оцінки контрольного матеріалу для приведення у відповідність вимог навчальної програми і концепції знання. Концепція знання може залежати від статусу ВНЗ, контингенту студентів. Відповідно повинен варіюватися і контрольний матеріал.

• Об'єктивність — критерій, у якому сполучаться надійність, валідність плюс ряд аспектів психологічного, педагогічного, етичного, ціннісного характеру.

Отже, педагогічний тест варто розуміти як систему завдань специфічної форми і визначеного змісту, розташованих у порядку зростання труднощів, створювану з метою об'єктивної оцінки структури і виміру рівня підготовленості студентів.

Відзначимо, що завдання тесту являють собою не питання і не задачу, а твердження, що в залежності від відповідей випробуваних перетворюються в істинні або помилкові. Виходячи з технологічності процедури тестування відповіді кодуються двоїстим кодом: 1 – істинно і 0 – помилково, і в такому вигляді можуть надходити в сучасні системи обробки інформації.

Тестове завдання повинне відповідати цілому ряду вимог:

• воно повинно мати чітку форму;

• відрізнятися предметною чистотою змісту;

• бути логічно правильним, технологічним;

• мати відомі труднощі і корелювати з обраним критерієм.

З перерахованих вимог випливає, що тестові завдання повинні обов'язково перевірятися емпірично. Від таких завдань варто відрізняти завдання в тестовій формі, у яких відсутні системоутворюючі властивості, наприклад, система завдань не організована за принципом зростання труднощі.

Критеріально-орієнтований педагогічний тест являє собою систему завдань, що дозволяє виміряти рівень навчальних досягнень щодо повного обсягу знань, умінь і навичок, якими повинні опанувати студенти в результаті визначеного курсу навчання.

Тестові бали переводяться в традиційну систему оцінок. Наприклад, якщо випробуваний виконав більш 90 % завдань, то він одержує оцінку “відмінно”, від 75 до 90 % завдань - “добре”, від 60 до 75 % – “задовільно”. Критерій встановлюється самими розробниками тесту і залежить від складності змісту і планованих труднощів завдання.

В даний час у дидактиці вищої школи виділяють чотири основні форми тестових завдань:

1. Завдання закритої форми, у яких студент обирає правильну відповідь з декількох правдоподібних, запропонованих на вибір.

2. Завдання відкритої форми, коли відповіді дають самі студенти дописуючи ключове слово у твердженні і перетворюючи його в істинне або помилкове. Таке тестове твердження повинно складатися з невеликої кількості слів, а ключове слово, що вписує студент, повинно завершувати фразу.

3. Завдання на відповідність, у яких елементам однієї множини потрібно зіставити елементи іншої множини, причому число елементів у другій множині повинно на 20–30 % перевищувати число елементів першої множини.

4. Завдання на встановлення правильної послідовності. Студент вказує за допомогою нумерації операцій, дій або обчислень необхідну завданням послідовність. Такі завдання підходять для тих областей навчальної або професійної діяльності, що добре алгоритмізуються.

Метод самоконтролю - усвідомлене регулювання студентом своєї діяльності заради забезпечення таких її результатів, що відповідали б поставленим цілям.