7.4 Дистанційне навчання

Дистанційна освіта - це відкрита система навчання, що передбачає активне спілкування між викладачем і студентом за допомогою сучасних технологій та мультимедіа. Така форма навчання дає свободу вибору місця, часу та темпу навчання.

Система дистанційної освіти має ряд переваг і значно розширює коло потенційних студентів. Одержати освіту дистанційно має можливість молодь, яка не може поєднувати навчання з роботою або проживає у віддаленій від обласних центрів місцевості; військовослужбовці; домогосподарки; керівники; бізнесмени або студенти, що бажають паралельно одержати освіту. Дистанційна форма навчання підходить майже всім, тому що дає можливість гармонійно поєднувати навчання та повсякденне життя.

Варто відзначити, що дистанційна освіта - доступна можливість одержати освіту за кордоном з мінімальними фінансовими витратами при великому виборі спеціальностей, оскільки більшість ВНЗ Європи та США ввели таку зручну для студентів форму освіти набагато раніше, ніж Україна.

Отже, термін "дистанційне навчання" означає таку організацію навчального процесу, при якій викладач розробляє навчальну програму, яка головним чином, базується на самостійному навчанні студента. При цьому студент зовсім відділений від викладача в просторі або в часі, але в той же час студенти і викладачі мають можливість здійснювати діалог між собою за допомогою засобів телекомунікації.

Організаційно-методичними моделями дистанційної освіти є:

1. Навчання за типом екстернату: навчання, орієнтоване на шкільні або вузівські (екзаменаційні) вимоги, призначалося для учнів і студентів, що з якихось причин не могли відвідувати стаціонарні навчальні заклади.

2. Навчання на базі одного університету: це вже ціла система навчання для студентів, що навчаються не стаціонарно, а на відстані, заочно або дистанційно, тобто на основі нових інформаційних технологій, включаючи комп'ютерні телекомунікації.

3. Співробітництво декількох навчальних закладів: таке співробітництво в підготовці програм заочного дистанційного навчання дозволяє зробити їх більш професійно якісними і менш дорогими.

4. Автономні освітні установи, спеціально створені для цілей дистанційної освіти.

5. Автономні навчальні системи: навчання в рамках подібних систем ведеться цілком за допомогою телебачення або радіопрограм, а також додаткових друкованих посібників.

6. Неформальне, інтегроване дистанційне навчання на основі мультимедійних програм.

Серед організаційно-технологічних моделей дистанційної освіти можна відзначити існування наступних:

• Одинична медіа - використання якого-небудь одного засобу навчання і каналу передачі інформації. У цій моделі домінуючим засобом навчання є, як правило, друкований матеріал, практично відсутня двостороння комунікація, що наближає її до традиційного заочного навчання.

• Мультимедіа - використання різних засобів навчання: навчальні матеріали на друкованій основі, комп'ютерні програми навчального призначення на різних носіях, аудіо- і відеозаписи тощо. Однак, домінує при цьому передача інформації в "один бік". При необхідності використовуються елементи очного навчання - особисті зустрічі студентів і викладачів, проведення підсумкових навчальних семінарів або консультацій, очний прийом іспитів і т.п.

• Гіпермедіа - модель дистанційного навчання третього покоління, що передбачає використання нових інформаційних технологій при домінуючій ролі комп'ютерних телекомунікацій. Найпростішою формою при цьому є використання електронної пошти і телеконференцій, а також аудіонавчання (сполучення телефону і телефаксу). При подальшому розвитку ця модель дистанційного навчання включає використання комплексу таких засобів як відео, телефакс і телефон (для проведення відеоконференцій) і аудіографіки при одночасно широкому використанні відеодисків, систем знань і штучного інтелекту.

Основним фактором при виборі інформаційних технологій як засобів навчання повинен бути їх освітній потенціал. Проведений аналіз дозволив виділити базові параметри, що є істотними при виборі інформаційних технологій для застосування в програмах дистанційного навчання в українських ВНЗ (табл. 7.5).

Важливим інтегрованим фактором типології дистанційних університетів є сукупність використовуваних у навчальному процесі педагогічних методів і прийомів.

Таблиця 7.5 – Порівняльні характеристики інформаційних технологій, що застосовуються у дистанційній освіті

Технологія	Характеристики
Аудіовізуальні носії (друковані матеріали, аудіо-, відеокасети, диски)	Низька комунікаційна інтерактивність; вартість виробництва лінійно залежить від числа тих, кого навчають; добре відомі методики розробки навчальних матеріалів; висока довговічність.
Комп'ютерне навчання, асинхронна електронна пошта	Середній ступінь інтерактивності; низька вартість.
Відеоконференції за допомогою комп'ютерної мережі Inernet у режимі реального часу	Високий ступінь інтерактивності; найбільш розвинена у світі інфраструктура мережі; використання широко розповсюджених платформ комп'ютерів; низька вартість.
Відеоконференції за допомогою цифрового виділеного супутникового каналу з використанням відеокомпресії	Високий ступінь інтерактивності; гарна якість передачі зображення, зниження більш ніж на два порядки вимог до пропускної здатності каналу в порівнянні з аналоговим телевізійним сигналом; висока вартість.
Відеоконференції за допомогою аналогового супутникового каналу	Високий ступінь інтерактивності; максимально можлива якість передачі зображення з мінімальною технологічною затримкою передачі зображення і звуку; висока вартість.

Обравши як критерій спосіб комунікації викладачів і студентів, можна виділити такі методи дистанційної освіти:

1. Методи навчання за допомогою взаємодії того, кого навчають, з освітніми ресурсами при мінімальній участі викладача й інших слухачів (самонавчання). Для розвитку цих методів характерний мультимедіа підхід, коли за допомогою різноманітних засобів створюються освітні ресурси: друковані, аудіо-, відеоматеріали, а також навчальні матеріали, що доставляються комп'ютерними мережами: інтерактивні бази даних; електронні журнали; комп'ютерні навчальні програми (електронні підручники).

2. Методи індивідуалізованого викладання і навчання, для яких характерні взаємовідносини одного студента з одним викладачем або одного студента з іншим студентом (навчання "один до одного"). Ці методи реалізуються в дистанційній освіті в основному за допомогою таких технологій, як телефон, голосова пошта, електронна пошта. Розвиток теленаставництва (система "тьюторів"), опосередкованого комп'ютерними мережами, є важливим компонентом навчального процесу в електронних університетах.

3. Методи, в основі яких лежить представлення студентам навчального матеріалу викладачем або експертом, при якому студенти не відіграють активну роль у комунікації (навчання "один до багатьох").

4. Методи, для яких характерна активна взаємодія між всіма учасниками навчального процесу (навчання "багато до багатьох"). Розвиток цих методів пов’язаний з проведенням навчальних колективних дискусій і конференцій. Технології аудіо-, аудіографічних і відеоконференцій дозволяють активно розвивати такі методи в дистанційній освіті.

Основні типи організаційних структур університетської дистанційної освіти містять у собі:

• Підрозділи заочної (дистанційної) освіти в традиційних університетах.

• Консорціум університетів: дистанційні освітні послуги надає спеціальна організація, що поєднує і координує діяльність декількох університетів. Консорціум університетів пропонує набір курсів, розроблених у різних університетах - від курсів для абітурієнтів до курсів на одержання учених ступенів.

• Відкриті університети: навчання у них має на увазі відкрите надходження у ВНЗ, тобто відмовлення від будь-яких умов і вимог для зарахування, крім досягнення необхідного віку (18 років); відкрите планування навчання, тобто свобода складання індивідуальної програми навчання шляхом вибору із системи курсів; свобода у виборі часу і темпів навчання, тобто прийом студентів до ВНЗ протягом усього року і відсутність фіксованих термінів навчання; свобода у виборі місця навчання (студенти фізично відсутні в навчальних аудиторіях основну частину часу і можуть самостійно обирати, де навчатися).

• Віртуальні університети: навчальні сервера - це, у деякому роді, розширення стін самого університету. У його віртуальних аудиторіях так само, як і в основних, можна буде і лекцію послухати, і лабораторну на віртуальному стенді виконати, і знайти засоби для проектування, виконання розрахунків, моделювання спроектованого пристрою тощо. Можливо, що все це стане прерогативою електронних відкритих університетів без стін.

Ефективність будь-якого виду навчання на відстані залежить від чотирьох складових:

а) ефективної взаємодії викладача і студента, незважаючи на те, що вони фізично розділені відстанню;

6) педагогічних технологій, які при цьому використовуються;

в) ефективності розроблених методичних матеріалів і способів їх доставки і використання методів;

г) ефективності зворотного зв'язку.

Програма навчання – один з найбільш важливих видів роздавальних матеріалів для студентів, що навчаються дистанційно. Вона повинна містити:

• біографічну інформацію про викладача;

• технологію побудови навчального курсу;

• цілі курсу;

• критерії закінчення навчання;

• розклад телефонних консультацій;

• опис іспитів, проектів письмових робіт;

• інші інструкції.

Для дистанційної освіти вирішальне значення має електронний підручник. Електронний підручник містить власне навчальні матеріали для дистанційного навчання, розділені на незалежні теми-модулі, кожна з яких дає цілісне уявлення про визначену тематичну область і сприяє індивідуалізації процесу навчання, тобто студент може вибрати з варіантів навчання: вивчення повного курсу предмету або вивчення тільки конкретних тем.

На думку деяких авторів, підручник для дистанційного навчання повинен мати наступні якості:

• розвинена гіпертекстова структура в понятійній частині курсу (визначення, теореми), а також у логічній структурі викладу (послідовність, взаємозалежність частин);

• зручна для користувача система управління структурою (викладач може задати будь-як форму представлення і послідовність викладення матеріалу, що дозволяє той самий навчальний матеріал використовувати для аудиторії різного ступеня підготовленості і для різних видів навчальної діяльності);

• використання, якщо це методично виправдано, звуку, анімації, графічних уставок, шоу тощо. Студент також повинен мати можливість роздрукувати будь-яку «сторінку» подібного підручника;

• підручник повинен бути доступний студенту, за можливістю, декількома способами (наприклад, і по Інтернет, і на СD-диску);

• наявність підсистеми контролю знань, інтегрованої в підручник (наприклад, система тестів).

Контроль успішності дистанційного навчання повинен бути оперативним (і передбачатися при розробці відповідних навчальних матеріалів) і підсумковим з боку ведучого викладача і координаторів-консультантів у виді тестів, рефератів, презентацій, творчих робіт.