Тема 7 Інтерактивні методи навчання і практика їх застосування при підготовці менеджерів
7.1 Активізація пізнавальної діяльності студентів
7.2 Кейс- метод
7.3 Ділові ігри: підготовка та проведення
7.4 Дистанційне навчання
7.1 Активізація пізнавальної діяльності студентів
Особливу роль у навчанні грають активні форми і методи навчання або технології активного навчання (ТАН), що спираються не тільки на процеси сприйняття, пам'яті, уваги, а насамперед на творче, продуктивне мислення, поведінку, спілкування.
Технології називають активними, тому що в них істотно змінюється і роль викладачів (замість ролі інформатора роль менеджера), і роль тих, кого навчають (інформація - не мета, а засіб для освоєння дій і операцій професійної діяльності).
Як показує практика, використання активних методів у вузівському навчанні є необхідною умовою для підготовки висококваліфікованих фахівців і призводить до позитивних результатів: вони дозволяють формувати знання, уміння і навички студентів шляхом залучення їх в активну навчально-пізнавальну діяльність, навчальна інформація переходить в особистісне знання студентів.
Активні методи навчання при вмілому застосуванні дозволяють вирішити одночасно три навчально-організаційні задачі:
підкорити процес навчання керуючому впливу викладача;
забезпечити активну участь у навчальній роботі як підготовлених студентів, так і не підготовлених;
установити безперервний контроль за процесом засвоєння навчального матеріалу.
Класифікація методів активного навчання для ВНЗ запропонована Смолкіним A.M. (табл. 7.1). Він розрізняє імітаційні методи активного навчання, тобто форми проведення занять, у яких навчально-пізнавальна діяльність побудована на імітації професійної діяльності, та неімітаційні – всі способи активізації пізнавальної діяльності на лекційних заняттях.
Імітаційні методи поділяються на ігрові і неігрові. До ігрових відносяться проведення ділових ігор, ігрового проектування тощо, а до неігрових - аналіз конкретних ситуацій, вирішення ситуаційних задач і інші.
Таблиця 7.1 – Типологія активних методів навчання
активні методи навчання |
||
неімітаційні
|
імітаційні |
|
ігрові |
неігрові |
|
проблемна лекція, лекція вдвох, лекція з заздалегідь запланованими помилками, лекція прес-конференція; евристична бесіда; пошукова лабораторна робота студента; навчальна дискусія; самостійна робота з літературою; семінари; дискусії |
ділова гра; педагогічні ситуації; педагогічні задачі; ситуація інсценування різної діяльності |
колективна розумова діяльність; ТРІЗ робота: |
Методи активного навчання можуть використовуватися на різних етапах навчального процесу:
етап - первинне оволодіння знаннями. Це можуть бути проблемна лекція, евристична бесіда, навчальна дискусія і т.д.
етап - контроль знань (закріплення), можуть бути використані такі методи як колективна розумова діяльність, тестування і т.д.
етап - формування професійних умінь, навичок на основі знань і розвиток творчих здібностей, можливе використання модельного навчання, ігрові і неігрові методи.
Отже, в основу цієї класифікації (рис. 7.1) покладено дві ознаки: наявність моделі (предмета або процесу діяльності) і наявність ролей (характер спілкування тих, кого навчають).
За ознакою відтворення (імітації) контексту професійної діяльності, її модельного представлення в навчанні всі технології активного навчання поділяються на неімітаційні та імітаційні.
Неімітаційні технології не припускають побудову моделей досліджуваного явища, процесу або діяльності. Активізація досягається за рахунок добору проблемного змісту навчання, використання особливим образом організаційної процедури ведення заняття, застосування технічних засобів організаційної процедури ведення заняття, а також технічних засобів і забезпечення діалогічних взаємодій викладача і слухачів.
До неімітаційних форм можна віднести проблемну лекцію, семінар-дискусію з "мозковою атакою" або без неї, виїзне практичне заняття, програмоване навчання, курсову, дипломну роботу, стажування без виконання посадової ролі. Очевидно, що перераховані технології навчання створюють можливості не тільки передавати визначену інформацію студентам, але і створювати передумови для розвитку деяких як загальних, так і професійних навичок і вмінь.
Рис. 7.1 – Схематичне зображення видів методів активного навчання
В основі імітаційних технологій лежить імітаційне або імітаційно-ігрове моделювання, тобто відтворення в умовах навчання з тією або іншою мірою адекватності процесів, що відбуваються в реальній системі. Побудова моделей і організація роботи слухачів з ними дають можливість відбити в навчальному процесі різні види професійного контексту і формувати професійний досвід в умовах квазіпрофесійної діяльності.
У відповідності з другою ознакою класифікації — наявність ролей — передбачається ігрова процедура в роботі з моделлю, тобто спілкування студентів між собою і з викладачами в процесі імітації. За цією ознакою всі імітаційні технології поділяються на ігрові і неігрові.
Неігрові форми і методи представлені великою групою конкретних ситуацій, кейс-стаді.
Поняття "ситуація" досить багатопланове і визначається по-різному в залежності від сфери його використання. З погляду професійної діяльності ситуація — це сукупність взаємозалежних фактів, явищ і проблем, які характеризують конкретний період або подію в діяльності організації, і вимагають від її керівників відповідних рішень, розпоряджень і інших активних дій.
Метод аналізу конкретних ситуацій полягає у вивченні, аналізі і прийнятті рішень щодо ситуації, яка виникла в результаті подій, що відбулися, або може виникати при визначених обставинах у конкретній організації в той або інший момент. Аналіз конкретної ситуації — це глибоке і детальне дослідження реальної або штучної обстановки, що виконується для того, щоб виявити її характерні властивості.
За навчальною функцією розрізняють чотири види ситуацій:
ситуація-проблема, у якій студенти знаходять причину виникнення описаної ситуації, ставлять і розв'язують проблему;
ситуація-оцінка, у якій студенти дають оцінку прийнятим рішенням;
ситуація-ілюстрація, у якій студенти одержують приклади за основними темами курсу на підставі вирішених проблем;
ситуація-вправа, у якій студенти тренуються у рішенні неважких задач, використовуючи метод аналогії.
Вибір виду конкретної ситуації залежить від багатьох факторів, таких як характер цілей вивчення теми, рівень підготовки слухачів, наявність ілюстрованого матеріалу і технічних засобів навчання, індивідуальний стиль викладача тощо.
До ігрових імітаційних технологій прийнято відносити: стажування з виконанням посадової ролі, імітаційний тренінг, розігрування ролей, ігрове проектування, дидактичну гру.
Стажування з виконанням посадової ролі — форма і метод активного навчання контекстного типу, при якому "моделлю" виступають сама дійсність, а імітація стосується в основному виконання ролі (посади). Головна умова стажування — виконання під контролем її організатора визначених дій у реальних виробничих умовах. За способами організації роботи слухачів стажування з виконанням посадової ролі відносяться до індивідуальних методів навчання. Воно забезпечує найбільш повне наближення процесу навчання до виробництва.
Імітаційний тренінг припускає відпрацьовування визначених спеціалізованих навичок і умінь щодо роботи з різними технічними засобами і пристроями. У цьому випадку імітується ситуація, обстановка професійної діяльності, а в якості "моделі" виступає сам технічний засіб (тренажери, робота з приладами тощо). Професійний контекст тут відтворюється як за допомогою предмета діяльності (реального технічного засобу), так і шляхом імітації умов його застосування.
Розігрування ролей (інсценівки) являє собою ігровий спосіб аналізу конкретних ситуацій, в основі яких лежать проблеми взаємин у колективі, проблеми удосконалювання стилю і методів управління. Цей метод активного навчання контекстного типу спрямований на розвиток поведінкових умінь як професійного, так і соціального характеру і припускає введення визначених елементів театралізації, оскільки представлення ситуації, її аналіз і прийняття рішень здійснюються в особах. Як матеріал для розігрування ролей беруть, як правило, типові професійні ситуації, навички або уміння, тобто відбувається відпрацьовування дій гравців у заданих предметно-соціальних умовах.
Ігрове проектування є практичним заняттям, суть якого полягає в розробці інженерного, конструкторського, технологічного й іншого видів проектів в ігрових умовах, що максимально відтворюють реальність. Цей метод відрізняється високим ступенем сполучення індивідуальної і спільної роботи студентів. Створення загального для групи проекту вимагає, з одного боку, знання кожним технології процесу проектування, а з іншого боку, - вмінь вступати в спілкування і підтримувати міжособистісні відносини з метою вирішення професійних питань.
Навчальна дидактична гра — варіативна форма організації цілеспрямованої взаємодії всіх її учасників, що динамічно розвивається, при педагогічному керівництві з боку викладача. Сутність цієї форми складає взаємозв'язок імітаційного моделювання і рольової поведінки учасників гри в процесі вирішення ними типових професійних і навчальних задач досить високого проблемного рівня.