94. Проблеми, пов'язані з одержавленням юридичної відповідальності як суспільний феномен і наслідки такого одержавлення.

Академічний тлумачний словник --- ОДЕРЖАВИТИ -- Зробити що-небудь власністю держави; націоналізувати.

«Одержавлення» суспільного життя мало системний і тотальний характер, проявляючись у всіх без винятку його сферах. Так, ця логіка дає змогу пояснити роль органів прокуратури, яка залишилася нам у спадок від минулого. Маючи повноваження загального нагляду, держава в особі прокурорів знаходила порушення прав особи і вживала різноманітних заходів, спрямованих на їх відновлення. Таким чином ініціативу щодо захисту прав було невиправдано відібрано в самої особи і передано представникові держави — прокурору.

У сфері адміністративної відповідальності також до цього часу залишається неоднозначна ситуація, зумовлена цими пережитками. Кодекс про адміністративні правопорушення 1984 року встановлює заходи відповідальності за діяння, які йменуються «адміністративними правопорушеннями» і можуть бути вчинені всіма учасниками суспільних відносин, окрім підприємств, установ та організацій (юридичних осіб). Адміністративні правопорушення дуже подібні до злочинів, але оскільки не містять у собі такої небезпеки, як кримінально карані діяння, то віднесені до законодавства про адміністративну відповідальність. Цей висновок може бути проілюстровано на прикладі визначених протиправних діянь (крадіжка — у кримінальному праві, дрібне викрадення чужого майна — в адміністративному праві, аналогічно — хуліганство і дрібне хуліганство тощо).

У колишньому (радянському) суспільстві України, як і країн СНД, все було одержавлено і головне значення надавалося штрафній (каральній) відповідальності. Нерідкими були ситуації, коли громадянин, чиї права були порушені протиправними діями працівників державних організацій і підприємств, замість відшкодування шкоди і збитків одержував повідомлення про те, що на винних накладено дисциплінарні стягнення.

95. Поняття правомірної поведінки.

Зайчук - Академічний курс.

Правомірна поведінка.

Як правило, люди добровільно виконують приписи норм права. Це означає, що вони діють правомірно.

Правомірна поведінка – це поведінка, яка відповідає приписам правових норм.

Ознаки правомірної поведінки:

· Правомірна поведінка відповідає вимогам правових норм, тобто слід робити те, що або дозволено законом, або ним не заборонено.

· Правомірна поведінка зазвичай соціально корисна, тобто приносить користь суспільству.

96. Критерії класифікації правомірної поведінки. 97. Види правомірної поведінки та їх загальна характеристика.

Теория государства и права - Кельман Мурашин Загальна теорія держави і права

Правову поведінку можна визначити, як соціально значимі вчинки індивідуальних чи колективних суб'єктів, що контролюються їх свідомістю і волею, передбачені нормами права і тягнуть за собою юридичні наслідки.

Правовій поведінці притаманні такі ознаки.

Соціальна значущість. Вчинки людей вплетені в систему суспільних відносин і тому здійснюють на неї відповідний вплив (позитивний чи негативний). У цьому і проявляється соціальна характеристика (оцінка) поведінки, яка може бути або суспільно корисною, або суспільно шкідливою.

Іншою ознакою правової поведінки є психологізм, суб'єктивність. Він обумовлений тим, що люди наділені свідомістю та волею і контролюють свою поведінку. Здійснюючи ті чи інші дії у правовій сфері, суб'єкт співвідносить їх з існуючими нормами і цінностями, аналізуючи з позиції того, яку користь він принесе суспільству, собі, іншим людям.

Разом із тим поведінка людей у правовій сфері має специфічні, юридичні ознаки , які характеризують її як правову, що визначається зв'язком поведінки з правом, правовим регулюванням, зокрема:

—правова регламентація;

—підконтрольність її державі;

—юридичні наслідки.

Виходячи з цього, можна виділити наступні види правової поведінки:

1) правомірна — соціально корисна поведінка, яка відповідає правовим приписам;

2) правопорушення — соціально шкідлива поведінка, яка порушує вимоги норм права;

3) зловживання правом — соціально шкідлива поведінка, яка здійснюється в рамках правових норм;

4) об'єктивно протиправна поведінка, яка не завдає шкоди, але здійснюється з порушенням правових приписів (наприклад, протиправна поведінка недієздатної особи).

Основним різновидом правової поведінки є поведінка правомірна, тому що переважна більшість громадян і організацій у сфері права діють саме так.

Правомірна поведінка — це суспільно корисна, суспільно необхідна, бажана і допустима поведінка осіб, яка відповідає правовим нормам і гарантується державою.

Розглянемо деякі ознаки правомірної поведінки.

Правомірна поведінка відповідає вимогам правових норм. Особа діє правомірно, якщо вона точно дотримується правових приписів. Це формально-юридичний критерій поведінки. Нерідко правомірна поведінка трактується як поведінка, що не порушує норм права.

Правомірна поведінка є соціально корисною поведінкою. Ці дії, адекватні способу життя, корисні (бажані), а часом і необхідні для нормального функціонування суспільства. Позитивну роль вона відіграє і для особи, оскільки завдяки їй забезпечується свобода, захищаються права і законні інтереси.

Правомірній поведінці притаманна така ознака, яка характеризує її суб'єктивну сторону, яку, як і будь-які інші дії, складають мотиви і цілі, внутрішнє ставлення до них індивіда. Суб'єктивна сторона свідчить про рівень правової культури особи, ступінь відповідальності особи, про її ставлення до соціальних і правових цінностей.

Соціальна роль правомірної поведінки надзвичайно велика. Вона є найбільш ефективною формою реалізації права, яка гарантується й охороняється державою. Властиво, через правомірну поведінку здійснюється впорядкування суспільних відносин, яке необхідне для нормального функціонування і розвитку суспільства, забезпечення стійкого правопорядку. Правомірна поведінка є важливим фактором вирішення тих завдань, які сьогодні стоять перед українською державою. І зрозуміло, що молода держава зацікавлена в такій поведінці, вона підтримує її організаційними заходами, заохочує, стимулює.

Разом із тим соціальна значимість різних варіантів правомірної поведінки неоднакова і юридичне закріплення їх різне.

Деякі види правомірної поведінки об'єктивно необхідні для нормального розвитку суспільства. Зокрема, захист Батьківщини, виконання трудових обов'язків, дотримання правил внутрішнього розпорядку, правил дорожнього руху тощо. Варіанти такої поведінки закріплюються в імперативних правових нормах у вигляді обов'язків. Виконання їх забезпечується (окрім організаційної діяльності держави) можливістю державного примусу.

Інші варіанти поведінки є бажаними для суспільства (участь у виборах, вступ у шлюб, оскарження неправомірних дій посадових осіб тощо). Вказана поведінка закріплюється не як обов'язок, а як право, характер реалізації якого в більшості залежить від волі та інтересів самої уповноваженої особи. Більшість варіантів подібної поведінки закріплені в диспозиційних нормах.

Можлива правомірна соціально допустима поведінка. Такою, наприклад, є розлучення, страйк. Держава не зацікавлена в її поширенні. Проте ці дії правомірні, дозволені законом. А тому можливість їх здійснення забезпечується державою.

Соціально шкідлива, небажана для суспільства поведінка нормативно передбачається у вигляді заборон. Правомірна поведінка у таких випадках полягає в утримуванні від заборонених дій.

Критерії. Використовуючи різні критерії можна виділити такі види правомірної поведінки.

Так, залежно від суб'єкта права, який здійснює правомірні дії, останні можна поділити на правомірну, індивідуальну і групову поведінку.

За зовнішньою, об'єктивною стороною правомірна поведінка може маги вияв у формі дій чи бездіяльності. Близькою до цього поділу правомірної поведінки є поділ за формами реалізації правових норм, до яких належить їх дотримання, виконання, використання і правозастосування.

За сферою суспільних відносин — економічна, політична та ін.

За ставленням держави до правомірної поведінки — схвалювана, стимульована, допустима.

Дуже важливе значення має класифікація правомірної поведінки за вольовою ознакою. Суб'єктивний бік правомірних дій характеризується рівнем відповідальності суб'єктів, які можуть ставитися до реалізації норм права з відчуттям високої відповідальності чи безвідповідальності.

Залежно від ступеня відповідальності, ставлення суб'єкта до своєї поведінки, її мотивацій розрізняють декілька видів правомірної поведінки.

Соціально активна поведінка полягає у добровільності здійснення правових норм, переконаності в їх справедливості, високому ступені відповідальності суб'єкта. Наприклад, у виробничій сфері правова активність може проявлятися у творчому ставленні до праці, постійному підвищенні продуктивності, ініціативності й дисциплінованості в роботі.

Пасивна (її різновидом є конформістська) поведінка полягає в пасивному пристосовницькому ставленні до правового становища, низькому ступені соціальної активності, вона здійснюється за принципом «робити так, як роблять інші».

Маргінальна поведінка базується на мотивах страху людини перед юридичною відповідальністю. Такий стан суб'єкта характеризується готовністю до протиправних дій у випадку послаблення нагляду за його поведінкою. Наприклад, пасажир сплачує за проїзд тільки тому, що в громадському транспорті знаходиться контролер, який може накласти штраф за безквитковий проїзд.

Звичайна поведінка характеризується тим, що необхідність здійснення такої поведінки стала звичною, навіть не усвідомленою в усіх аспектах. Вона стає внутрішньою потребою людини. Так, водій зі стажем зупиняється на червоне світло світлофора автоматично, не замислюючись над змістом сигналу, можливими наслідками порушення його вимог. Це звичайна, але не несвідома поведінка.

97 - Види.

Існує декілька класифікацій видів правомірної поведінки: за юридичним закріпленням, за об’єктивною і суб’єктивною стороною, за суб’єктом, за формою реалізації норм права.

Так, за юридичним закріпленням правомірна поведінка є об’єктивно- необхідною, бажаною для суспільства і соціально-припустимою. Прикладом об’єктивно-необхідної правомірної поведінки є захист Батьківщини. Цей різновид правомірної поведінки є об’єктивно-необхідним у силу того, що якщо не захищати Батьківщину, то гине держава, а з нею право. Бажаною для суспільства правомірною поведінкою є участь громадян держави у виборах. Це пояснюється тим, що в умовах демократії вибори дозволяють привести до влади компетентних осіб, які будуть гарно піклуватися про суспільство. Соціально припустимою правомірною поведінкою є розлучення.

За об'єктивною стороною правомірна поведінка є активною чи пасивною. Активна – активна дія, що виникає на основі зобов’язуючих чи управомочуючих норм. Прикладом такої поведінки є сплата податків чи захист Батьківщини. Пасивна – бездіяльність, що виникає на основі забороняючих норм. Для пасивної правомірної поведінки досить самого факту утримання від правопорушень.

За суб’єктом правомірна поведінка може бути індивідуальною чи груповою. Індивідуальна правомірна поведінка є правомірною поведінкою одного. Наприклад, сплата податків окремим громадянином України. Групова правомірна поведінка є правомірною поведінкою групи людей. Наприклад, армія захищає Батьківщину.

За формою реалізації норм права правомірна поведінка виражається у формі дотримання заборон, використання суб’єктивних прав та виконання обов’язку.

І, нарешті, найцікавішою є правомірна поведінка за суб’єктивною стороною. За цією підставою вона може поділятися на соціально-активну, законослухняну, конформістську, маргінальну та звичну.

Соціально-активна правомірна поведінка характеризується прагненням принести користь суспільству. Наприклад, активні збройні дії, спрямовані на захист Батьківщини. Законослухняна правомірна поведінка характеризується свідомим підпорядкуванням закону. Наприклад, оплата проїзду в суспільному транспорті. Конформістська правомірна поведінка витікає з прагнення робити як усі. Наприклад, переходити вулицю на зелений колір світлофору. Маргінальна правомірна поведінка викликається страхом перед покаранням. Наприклад, деякі особи не вчиняють злочин, боячись покарання за нього.643 Корислива правомірна поведінка викликається міркуваннями особистої вигоди. Наприклад, деякі громадяни голосують за того чи іншого кандидата, вважаючи, що той стане лобіювати їх інтереси. Звична правомірна поведінка є такою, що стала звичною у силу багатократного повторення. Наприклад, дотримання більшості заборон.

98. Основні аспекти формування найбільш прийнятних для суспільства видів правомірної поведінки. 99. Чинники, що впливають на формування окремих видів правомірної поведінки.

Субєктивний бік правомірної поведінки характеризує наявність певних мотивів, тобто аргументу на користь обраної дії, усвідомлене спонукання до досягнення конкретної мети. Усвідомивши ту чи іншу потребу, людина аналізує реальні умови і подумки уявляє ряд можливих варіантів поведінки реалізації цілей, досягнення може задовольнити його прагнення у цих умовах. Далі відбувається оцінка можливих варіантів дій. Мотиви вибору суб'єктом варіанта правомірного поведінки можуть бути дуже різними: від глибокого усвідомлення й розуміння його потреби у інтересах усього суспільства, до вимушеного прямування правовим розпорядженням у вигляді побоювання бути що був заходам державного примусу.

У юридичної літературі розрізняють такі види мотивів (чинників) правомірної поведінки.

По-перше, правоповага, що була соціальна, духовно-психологічна правова властивість особистості, об'єктивно що відбиває у вигляді позитивної правосвідомості і стійкої правової культури і особливості правової дійсності, що б конкретно-оціночне ставлення індивіда до ситуації правової обстановки й мотивуючи його правомірну поведінку як природну життєву потребу. Цінність такого мотиву як правоповага у тому, що дозволяє особистості вільно, без будь-якого тиску ззовні пізнати, прийняти до відома ціннісний потенціал правових і здійснювати стійке та передбачуване правомірну поведінку.

По-друге, законослухняність. Носій законослухняної поведінки теж спирається на внутрішній стан, але вбачають у об'єктах правової дійсності корисних, вигідних, цінних собі якостей і властивостей. Його правомірне поведінка обумовлена або небажанням перетерплювати негативні наслідки, які з факту скоєння правопорушення або його повним байдужістю нейтральністю стосовно діючої правову систему.

По-третє, мотивом правомірної поведінки може бути звичка слідувати усталеним канонам. У межах соціального досвіду конкретного індивіда багаторазово повторення успішного зразока поведінки формує в особи несвідоме прагнення повторення цього варіанту поведінки у умовах, тобто виробляється звичка.

Мотивом правомірного поведінки може бути як індивідуальний, а й соціальний звичай, тобто поведінки особливої категорії суб'єктів, які мають початкових моральним авторитетом, або мають значущість індивіда, наприклад, предки, релігійних діячів. Інший різновид соціального звичаю має місце у рамках будь-якого стійкого соціального освіти - сім'я, трудовий колектив. У літературі підкреслюється, що з виникненні звичаю поєднуються внутрішнє переконання у правильності і доцільності певного поведінки й зовнішня практика.

У основі правомірної поведінки можуть лежати і мотиви, які пов'язані з оціночно-емоційним ставленням індивіда до правових норм, наприклад, бажання уникнути осуду соціальною групою; страх втратити довіру групи; бажання заслужити схвалення.

Мотиви правомірного поведінки використовуються правовою наукою як із основних критеріїв класифікації правомірного поведінки.