- •31. Основні погляди на походження держави та права
- •32. Особливості економічної і соціальної сфер превісного суспільства
- •33.Організація суспільної влади і соц.. Регулювання у первісному суспільстві
- •34.Сучасна наука про загальні причини розпаду первісного ладу і виникнення держави і права
- •35. Вплив природно-кліматичних, біологічних, психологічних факторів на специфіку становлення держави і права у різних народів
- •36. Основні шляхи походження держави і права
- •37. Історичний, ідеологічний і теоретичний аспект проблеми типології держави та права
- •38. Основні підходи до розуміння співвідношення держави і права у державно-правовій думці
- •39. Головні аспекти впливу держави на право.
- •40. Практичне і теоретичне значення порушення питання про співвідношення держави і права.
- •41. Проблеми співвідношення держави і права.
- •43. Співвідношення держави і права.
- •42. Співвідношення держави, права і економіки
- •43. Співвідношення держави і права - Каландяк
- •44. Поняття функцій і завдань держави
- •45. Значення проблеми державного втручання для теорії держави і права, а також для функціонування держави.
- •76.Форми законотворчої ініціативи.
- •77. Процесуальні моменти у процесі законодавчої ініціативи та проблеми що з ним пов*язані
- •78. Етапи і стадії правотворчого процесу, практичні і теоретичні складнощі, що їх супроводжують.
- •79. Співвідношення якості нормативно-правового акту і його ефективності
- •80. Рівень законодавчої техніки та законодавчий процес
- •82. Експеримент і правові принципи. (Проблема рівності правового статусу суб’єктів права у період проведення експерименту та ін.)
- •83. Оцінка результатів експерименту: критерії та значення
- •85. Головні підходи до розуміння правопорушення та причин їх виникнення у сучасній теорії держави і права
- •86.Юридична відповідальність: поняття, ознаки і види.
- •87 Основні погляди та шляхи усунення причин правопорушень
- •88. Юридична відповідальність і державний примус: співвідношення, взаємозалежність
- •89. Поняття правопорушення
- •90.Обставини, що виключають юридичну відповідальність і їх значення для суспільства
- •91. Підстави звільнення від юридичної відповідальності: соціальні і юридичні питання з їх встановленням, доказом і застосуванням.
- •92. Юридична відповідальність і державне примушення: співвідношення, взаємозалежність, взаємнодоповненість.
- •93. Держава як інститут юридичної відповідальності: його місце і роль.
- •94. Проблеми, пов'язані з одержавленням юридичної відповідальності як суспільний феномен і наслідки такого одержавлення.
- •95. Поняття правомірної поведінки.
- •96. Критерії класифікації правомірної поведінки. 97. Види правомірної поведінки та їх загальна характеристика.
- •100. Формування і реалізація правомірної поведінки у сучасних умовах України.
- •101. Поняття правосвідомості.
- •102. Правосвідомість і право: взаємозалежність і доповненість.
- •104. Поняття правового виховання, його форми.
- •105. Поняття правової культури
- •106. Правовий нігілізм як специфічна форма правової культури, його загальна характеристика.
- •107. Правовий ідеалізм як форма правової культури, його загальна характеристика.
- •108. Поняття законності, її структура.
- •109. Поняття принципів законності.
- •110. Проблеми реалізації принципів законності (на прикладі України).
- •111. Питання реалізації гарантій законності у реальному житті суспільства.
- •112. Роль і значення правопорядку для розвитку суспільства.
- •115. Держава як основний суспільний інститут, покликаний забезпечити оптимальний рівень правопорядку і законності у суспільстві.
- •116. Поєднання стимулів і обмежень у правових режимах.
- •117. Поняття, ознаки і функції правових заохочень
- •118. Заохочувальні санкції.
- •122. Правовий статус особистості: розуміння і визначення.
- •123. Права і правові (юридичні) обов'язки особистості: поняття та взаємозв'язок.
- •125. Види правового статусу у залежності від обсягу прав і обов'язків.
- •128. Власність як економічна і правова категорія.
104. Поняття правового виховання, його форми.
Правове виховання — цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування в неї правової культури й активної правомірної поведінки. Основна мета правового виховання — дати людині необхідні в житті юридичні знання та навчити її шанувати закони і підзаконні акти і дотримуватися їх, тобто сформувати досить високий рівень правової культури, здатний значно зменшити кількість правопорушень. Кожна людина, знаючи свої права й обов'язки, може грамотно себе захищати від незаконних дій. з боку юридичних органів, що застосовують право.
Правове виховання тісно пов'язане з усіма видами соціального виховання — морального, політичного, естетичного, економічного та ін. їх можна назвати "субправовими", тобто такими, "що прилягають до правового", "пов'язаними з правовим", оскільки всі вони втягуються в орбіту правового виховання.
Ознаки (риси) правового виховання такі:
будується яа основі системи норм права;
припускає впровадження у правосвідомість вихованців складових елементів упорядкованих суспільних відносин — дозволів, обов'язків, заборон. Дозволи, обов'язки, заборони стають первинними способами правового регулювання, поєднуючись у процесі функціонування права із заходами державного забезпечення, створюють умови для здійснення правомірної поведінки;
спирається на можливість застосування примусової сили держави шляхом покладення юридичної відповідальності на правопорушників;
охоплює не тільки суб'єктів права, які дотримуються правових норм, а й схильних до правопорушень і тих, що порушили правові норми;
здійснюється за допомогою спеціальних правовиховних способів і засобів;
здійснюється вихователями, які здебільшого мають педагогічну освіту або спеціальну педагогічну підготовку.
Що стосується класифікації форм правового виховання населення, то серед них виділяють такі основні, як правова освіта (навчання); правова пропаганда; правова просвіта; правова агітація; форми правомірної соціально-активної діяльності; правова пропаганда як діяльність з поширення правових знань; правозастосовча практика у процесі виконання службових обов'язків; індивідуальна правовиховна робота; самовиховання та самоосвіта.
Викладені вище підходи щодо класифікації форм правового виховання, надають можливість впорядкувати їх за такими напрямами:
1) за призначенням, метою, змістом — на: загальні (правова освіта, правова пропаганда, правова агітація тощо); спеціальні (правова практика, проведення науково-практичних семінарів);
2) залежно від кількості охоплення осіб - на: масові, групові, індивідуальні;
3) з точки зору впливу — на: опосередковані, безпосередні.
Способи правового виховання:
• правова освіта або інакше: правовий всеобуч;
• правова пропаганда;
• юридична практика державних органів та інших організацій (наприклад, правовиховальна діяльність суддів, прокуратури, органів внутріш¬ніх справ, адвокатури та т. д.).
• правомірна поведінка громадян, їх особиста участь у сприянні (реалізації) та захисту правових норм;
• самовиховання.
