43. Співвідношення держави і права.

Співвідношення держави і права можна розглянути у контексті 4 підходів: етатиського, правового, дуалістичного й інтегративного. Так:

1. Етатиський підхід полягає в тому, що

• держава виникає раніше права;

• держава породжує право, тобто право – це продукт життєдіяльності держави;

• право виражає державну волю і є формою (інструментом) впливу держави на суспільство в цілому та на окремих соціальних суб’єктів;

• держава може на власний розсуд змінювати право.

2. Правовий підхід виходить з того, що:

• право виникає раніше держави;

• держава з’являється в результаті реалізації права соціальними суб’єктами;

• держава обмежена правом і не може змінювати його на власний розсуд.

3. Дуалістичний підхід полягає в тому, що:

• зв’язок між правом та державою не має однозначного причинно-наслідкового характеру, тобто не правильно вести мову про те, що держава або право виникають одне раніше іншого, та безпосередньо визначають зміст підпорядкованого явища;

• зв’язок між правом і державою носить характер двосторонньої залежності. Держава формує та впливає на право, а останнє на державу.

• держава використовує право в якості засобу управління суспільними процесами, але лише в тій мірі, у якій саме право йоиу це дозволяє.

4. Інтегративний підхід полягає в тому, що:

• держава і право виникають одночасно в результаті розвитку суспільства та його окремих інститутів;

• держава і право взаємопов’язані та їх існування взаємообумовлене одними й тими факторами.

• держава і право не підпорядковуються одне одному.

42. Співвідношення держави, права і економіки

Право "живе" в оточенні різних соціальних явищ, які впливають на нього, але вони також відчувають його вплив. До таких явищ належать економіка і політика.

Економіка впливає на право двома шляхами: 1) безпосередньо (виявляється у праві держави розпоряджатися засобами виробництва, які перебувають у її власності); 2) опосередковано - через державу, політику, правосвідомість та ін. (виявляється у визначенні державою розміру податків, мінімуму заробітної плати, строку відпустки, встановленні правил екологічної і технічної безпеки та ін.). Найтиповішим є опосередкований вплив економіки на право.

Право впливає на економіку такими основними способами:

1) право закріплює сформовані економічні відносини, гарантує їх стабільність, зумовлену матеріальними умовами життя, фіксує їх (наприклад, визначення учасників ринкових відносин за допомогою реєстраційної діяльності компетентних органів держави) (право як закріплювач);

2) право стимулює виникнення і розвиток нових економічних відносин, якщо для цього є відповідні умови, здатне зняти перешкоди на шляху до ринку, створити додаткові економічні стимули та ін. (наприклад, в Україні право стимулювало забезпечення економічної свободи, розвиток права приватної власності, затвердження рівноправності форм власності, захист бізнесу від надмірного регулюючого впливу держави, запобігання забрудненню довкілля та ін.) (право як стимулятор);

3) право підгримує, охороняє і захищає існуючі економічні відносини, особливо такі, що знову виникли (забороняє законом порочні методи ведення господарства та комерції; застосовує санкції при зловживанні рекламою, товарними знаками; відновлює порушене становище; відшкодовує шкоду; встановлює юридичну відповідальність (антимонопольне законодавство) (право як охоронець і захисник).

Визначається право економікою, тому впливає на економіку або сприяє розвитку економіки, прискорює її, або гальмує поступальний рух уперед. Гальмування відбувається в тому разі, коли економічні вимоги у праві відображаються в перекрученому вигляді.