117. Поняття, ознаки і функції правових заохочень

Правове заохочення - це форма і міра юридичної схвалення добровільного заслуженого поведінки, в результаті чого суб'єкт винагороджується, для нього настають сприятливі наслідки.

Ознаки правового заохочення полягають у наступному.

1. Воно пов'язане із заслуженим поведінкою.

2. Заохочення пов'язане з суто добровільним вчинком. У заохочувальної нормі міститься заклик зробити бажане для суспільства і держави дію, але не обов'язкове для кожного окремого суб'єкта. Разом з тим вибір такого поведінки підкріплюється обіцянкою надати особі певні додаткові блага.

3. Заходи заохочення юридично схвалюють позитивні дії, виступаючи формою винагороди з боку суспільства та держави добровільного заслуженого поведінки.

4. Заохочення взаємовигідно для суспільства і суб'єкта, що здійснює його, поєднує різні інтереси, задовольняючи сприятливими наслідками.

5. Заохочення - юридичний стимул, причому, як правило, самий дієвий.

Повернемося до класифікації. Малько пише, що «у своїй діяльності люди враховують, що бажані або не бажані ними юридичні наслідки обумовлені певними юридичними фактами »[8] , Тому люди змушені, визначаючи лінію своєї поведінки, або прагнути до виникнення певних фактів, або перешкоджати їх появи.

Якщо особа розраховує на певні наслідки своєї поведінки, то воно узгодить свої вчинки з вимогою правової норми: саме так юридичний факт-стимул викликає поведінкову реакцію.

Різновидом правових стимулів є правові заохочення.

Правове заохочення – це форма і міра юридичного схвалення добровільної

заслуженої дії, у результаті чого суб'єкт винагороджується, для нього

настають сприятливі наслідки.

Характерною ознакою правового заохочення є заслужена поведінка

(заслуга).

Одним із видів правового заохочення є правова пільга – правомірне

полегшення стану суб'єкта, що дозволяє йому повніше задовольнити власні

інтереси і виражається як у наданні додаткових особливих прав (переваг),

так і в звільненні від обов'язків.

Протилежністю правового заохочення є правове покарання – форма і міра

юридичного осуду (осудження) винної, протиправної поведінки, у

результаті якої суб'єкт у чомусь обов'язково обмежується, чогось

позбавляється.

Значення заохочень в процесі правового регулювання визначається їх функціями, тобто засобами впливу на поведінку суб’єктів:

функція соціального контролю – виявляється в координації певної діяльності суб’єктів та їх утриманні від протиправної діяльності;

комунікативна функція – характеризується наданням певної правової інформації чи відомостей, що надходять від суб’єкта управління до об’єкту, забезпечуючи їх взаємодію;

мотиваційна функція – надає можливість не лише добровільного виконання обов’язків, а і вчинення творчих дій, що перевищують звичайні вимоги та забезпечують активну діяльність у сфері права;

оціночна функція – забезпечує офіційну позитивну оцінку заслуженої поведінки суб’єкта, її публічне визнання та схвалення. Заохочення відображає ступінь нормативності діяльності суб’єкта для суспільства;

гарантуюча функція – створює позитивні умови для зміцнення суспільної дисципліни і порядку шляхом добровільної реалізації обов’язків;

розподільча функція – право, встановлюючи заохочення, визначає умови користування певними благами, що складають предмет суб’єктивного інтересу;

виховна функція – забезпечує можливість визначення моделі добросовісної поведінки, що спричиняє формування високого рівня правосвідомості та правової культури суб’єктів.