- •31. Основні погляди на походження держави та права
- •32. Особливості економічної і соціальної сфер превісного суспільства
- •33.Організація суспільної влади і соц.. Регулювання у первісному суспільстві
- •34.Сучасна наука про загальні причини розпаду первісного ладу і виникнення держави і права
- •35. Вплив природно-кліматичних, біологічних, психологічних факторів на специфіку становлення держави і права у різних народів
- •36. Основні шляхи походження держави і права
- •37. Історичний, ідеологічний і теоретичний аспект проблеми типології держави та права
- •38. Основні підходи до розуміння співвідношення держави і права у державно-правовій думці
- •39. Головні аспекти впливу держави на право.
- •40. Практичне і теоретичне значення порушення питання про співвідношення держави і права.
- •41. Проблеми співвідношення держави і права.
- •43. Співвідношення держави і права.
- •42. Співвідношення держави, права і економіки
- •43. Співвідношення держави і права - Каландяк
- •44. Поняття функцій і завдань держави
- •45. Значення проблеми державного втручання для теорії держави і права, а також для функціонування держави.
- •76.Форми законотворчої ініціативи.
- •77. Процесуальні моменти у процесі законодавчої ініціативи та проблеми що з ним пов*язані
- •78. Етапи і стадії правотворчого процесу, практичні і теоретичні складнощі, що їх супроводжують.
- •79. Співвідношення якості нормативно-правового акту і його ефективності
- •80. Рівень законодавчої техніки та законодавчий процес
- •82. Експеримент і правові принципи. (Проблема рівності правового статусу суб’єктів права у період проведення експерименту та ін.)
- •83. Оцінка результатів експерименту: критерії та значення
- •85. Головні підходи до розуміння правопорушення та причин їх виникнення у сучасній теорії держави і права
- •86.Юридична відповідальність: поняття, ознаки і види.
- •87 Основні погляди та шляхи усунення причин правопорушень
- •88. Юридична відповідальність і державний примус: співвідношення, взаємозалежність
- •89. Поняття правопорушення
- •90.Обставини, що виключають юридичну відповідальність і їх значення для суспільства
- •91. Підстави звільнення від юридичної відповідальності: соціальні і юридичні питання з їх встановленням, доказом і застосуванням.
- •92. Юридична відповідальність і державне примушення: співвідношення, взаємозалежність, взаємнодоповненість.
- •93. Держава як інститут юридичної відповідальності: його місце і роль.
- •94. Проблеми, пов'язані з одержавленням юридичної відповідальності як суспільний феномен і наслідки такого одержавлення.
- •95. Поняття правомірної поведінки.
- •96. Критерії класифікації правомірної поведінки. 97. Види правомірної поведінки та їх загальна характеристика.
- •100. Формування і реалізація правомірної поведінки у сучасних умовах України.
- •101. Поняття правосвідомості.
- •102. Правосвідомість і право: взаємозалежність і доповненість.
- •104. Поняття правового виховання, його форми.
- •105. Поняття правової культури
- •106. Правовий нігілізм як специфічна форма правової культури, його загальна характеристика.
- •107. Правовий ідеалізм як форма правової культури, його загальна характеристика.
- •108. Поняття законності, її структура.
- •109. Поняття принципів законності.
- •110. Проблеми реалізації принципів законності (на прикладі України).
- •111. Питання реалізації гарантій законності у реальному житті суспільства.
- •112. Роль і значення правопорядку для розвитку суспільства.
- •115. Держава як основний суспільний інститут, покликаний забезпечити оптимальний рівень правопорядку і законності у суспільстві.
- •116. Поєднання стимулів і обмежень у правових режимах.
- •117. Поняття, ознаки і функції правових заохочень
- •118. Заохочувальні санкції.
- •122. Правовий статус особистості: розуміння і визначення.
- •123. Права і правові (юридичні) обов'язки особистості: поняття та взаємозв'язок.
- •125. Види правового статусу у залежності від обсягу прав і обов'язків.
- •128. Власність як економічна і правова категорія.
117. Поняття, ознаки і функції правових заохочень
Правове заохочення - це форма і міра юридичної схвалення добровільного заслуженого поведінки, в результаті чого суб'єкт винагороджується, для нього настають сприятливі наслідки.
Ознаки правового заохочення полягають у наступному.
1. Воно пов'язане із заслуженим поведінкою.
2. Заохочення пов'язане з суто добровільним вчинком. У заохочувальної нормі міститься заклик зробити бажане для суспільства і держави дію, але не обов'язкове для кожного окремого суб'єкта. Разом з тим вибір такого поведінки підкріплюється обіцянкою надати особі певні додаткові блага.
3. Заходи заохочення юридично схвалюють позитивні дії, виступаючи формою винагороди з боку суспільства та держави добровільного заслуженого поведінки.
4. Заохочення взаємовигідно для суспільства і суб'єкта, що здійснює його, поєднує різні інтереси, задовольняючи сприятливими наслідками.
5. Заохочення - юридичний стимул, причому, як правило, самий дієвий.
Повернемося до класифікації. Малько пише, що «у своїй діяльності люди враховують, що бажані або не бажані ними юридичні наслідки обумовлені певними юридичними фактами »[8] , Тому люди змушені, визначаючи лінію своєї поведінки, або прагнути до виникнення певних фактів, або перешкоджати їх появи.
Якщо особа розраховує на певні наслідки своєї поведінки, то воно узгодить свої вчинки з вимогою правової норми: саме так юридичний факт-стимул викликає поведінкову реакцію.
Різновидом правових стимулів є правові заохочення.
Правове заохочення – це форма і міра юридичного схвалення добровільної
заслуженої дії, у результаті чого суб'єкт винагороджується, для нього
настають сприятливі наслідки.
Характерною ознакою правового заохочення є заслужена поведінка
(заслуга).
Одним із видів правового заохочення є правова пільга – правомірне
полегшення стану суб'єкта, що дозволяє йому повніше задовольнити власні
інтереси і виражається як у наданні додаткових особливих прав (переваг),
так і в звільненні від обов'язків.
Протилежністю правового заохочення є правове покарання – форма і міра
юридичного осуду (осудження) винної, протиправної поведінки, у
результаті якої суб'єкт у чомусь обов'язково обмежується, чогось
позбавляється.
Значення заохочень в процесі правового регулювання визначається їх функціями, тобто засобами впливу на поведінку суб’єктів:
функція соціального контролю – виявляється в координації певної діяльності суб’єктів та їх утриманні від протиправної діяльності;
комунікативна функція – характеризується наданням певної правової інформації чи відомостей, що надходять від суб’єкта управління до об’єкту, забезпечуючи їх взаємодію;
мотиваційна функція – надає можливість не лише добровільного виконання обов’язків, а і вчинення творчих дій, що перевищують звичайні вимоги та забезпечують активну діяльність у сфері права;
оціночна функція – забезпечує офіційну позитивну оцінку заслуженої поведінки суб’єкта, її публічне визнання та схвалення. Заохочення відображає ступінь нормативності діяльності суб’єкта для суспільства;
гарантуюча функція – створює позитивні умови для зміцнення суспільної дисципліни і порядку шляхом добровільної реалізації обов’язків;
розподільча функція – право, встановлюючи заохочення, визначає умови користування певними благами, що складають предмет суб’єктивного інтересу;
виховна функція – забезпечує можливість визначення моделі добросовісної поведінки, що спричиняє формування високого рівня правосвідомості та правової культури суб’єктів.
