106. Правовий нігілізм як специфічна форма правової культури, його загальна характеристика.

Слід зазначити, що антиподи правової культури можуть виражатися як у позитивному, так і в негативному аспекті.

Негативним антиподом (протилежністю) є правовий нігілізм, а позитивним – правовий ідеалізм.

Правовий нігілізм – це негативне ставлення до права, закону і правових формах організації суспільних відносин.

Існують два основних варіанти класифікації різновидів правового нігілізму.

Так, за проявами правовий нігілізм може виражатися у навмисному порушенні законодавства, масовому недотриманні і невиконанні юридичних розпоряджень, виданні суперечливих правових актів, підміні законності доцільністю, конфронтації представницьких і виконавчих структур та порушенні прав людини.

Навмисне порушення законів і інших підзаконних нормативно-правових актів. Прикладом такого варіанту правового нігілізму є вчинення злочину, наприклад, убивства. В даному випадку злочинець, знаючи і розуміючи правові вимоги, ставиться до них негативно, адже не слідує їм.

Масове недотримання і невиконання юридичних розпоряджень. Прикладом цього є бунт, революція тощо. Так, під час перехідного періоду до ринкових відносин, багато-хто з громадян як Росії, так і України не дотримувались юридичних розпоряджень: ухилялися від сплати податків, не реєстрували своїх

підприємств, не отримували необхідних ліцензій тощо. Це все було проявами саме правового нігілізму.

Видання суперечливих правових актів. Прикладом цього є юридичні колізії між різними нормативно-правовими актами, які взаємно суперечать один одному.

Підміна законності доцільністю. Прикладом цього є події, які відбувалися після революцій: терор, звільнення злочинців під приводом того, що вони є жертвами минулого режиму. Так, у 1917 році кримінальні злочинці були звільнення з ув’язнення під приводом того, що всі злочинці є жертвами царизму. У 1918 році радянська влада, у відповідь на вбивства своїх керівників, проголосила політику так званого „червоного терору”. Його результатом було знищення без законних підстав колосальної кількості представників інтелігенції, дворян та священиків під приводом того, що вони належать до „експлуататорських класів”. Так доцільність замінила законність.

Конфронтація представницьких і виконавчих структур. Прикладом цього є протистояння у вересні 1993 року народних депутатів РРФСР та її Президента Б.М. Єльцина, коли представницькі (з’їзд народних депутатів та Верховна Рада РРФСР) і виконавчі (Президент і Уряд Росії) структури видавали розпорядження які взаємно суперечили один одному. Ця конфронтація згодом вилилася у збройне

протистояння і людські жертви, а завершилася збройним штурмом парламенту.

Порушення прав людини. Вперше на найвищому рівні права людини були

закріплені у 1948 році у Загальній декларації прав людини. Одним з основних прав людини визнається її право на життя, а тому масові репресії в умовах авторитарних і тоталітарних режимів (наприклад, Культурна революція в Китаї 1966-76 рр.), геноцид у Іраку проти курдів за часів Саддама Хусейна, холокост проти євреїв під час Другої світової війни, голодомор в Україні 30-х і 40-х років є саме проявами правового нігілізму.

Інша класифікація правового нігілізму може здійснюватись за формою. У цьому випадку правовий нігілізм може виражатися як у активній, так і в пасивній формі.

Пасивна форма правового нігілізму яку ще іноді називають теоретичною

формою означає байдуже ставлення до права, явна недооцінка його ролі і значення.

Прикладом цієї форми є анархізм. Науковий анархізм виник у ХІХ-ХХ столітті як один з варіантів перетворення існуючого ладу. Анархісти вважали, що відносини між людьми не потребують якогось державно-правового регулювання, адже люди самі зможуть домовитись між собою.

Активна форма нігілізму означає усвідомлено вороже ставлення до права. Прикладом саме цього є вчинення злочинів.

Правовий ідеалізм — гіпертрофоване уявлення про роль юридичних засобів при вирішенні соціально-економічних, політичних та інших завдань.

Правовий нігілізм — заперечення соціальної цінності права, свідоме ігнорування вимог закону, різко критичне ставлення до вимог дотримання права та поваги до нього.