38. Сутність та роль депозитарної системи в корпоративному регулюванні

Депозитарна діяльність визначається як надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента по випуще­них ним цінних паперах.

Верхній рівень депозитарної системи являє собою Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Нижній рівень — це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів. У цілому в депозитарній системі діє кілька суб’єктів корпоративного управлін­ня. До них належать прямі й опосередковані учасники. Прямими учасниками вважаються депозитарії, зберігачі та реєстратори влас­ників цінних паперів.Опосередкованими — емітенти, організатори торгівлі цінними паперами, торгівці цінними паперами, банки.

Депозитарії та зберігачі можуть вести реєстри власників іменних цінних паперів тільки у разі отримання відповідного дозволу. Проте слід мати на увазі, що ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю суб’єктів підприємницької діяль­ності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім де­позитарної. Тому створення таких фірм має бути спрямоване лише на таку діяльність. Проведення якихось інших господарських опе­рацій тягне за собою можливість позбавлення дозволу на проведен­ня депозитарної діяльності. Крім того, є й інші обмеження. Наприк­лад, працівникам прямих учасників Національної депозитарної си­стеми та державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Національної депозитарної системи, забороняється здійснювати про­фесійну діяльність на ринку цінних паперів, бути засновниками або учасниками юридичних осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, виконувати будь-яку оплачувану роботу для цих осіб, крім викладацької. Працівникам прямих учасників Національної депозитарної системи та державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Національної депозитарної сис­теми, забороняється використовувати інформацію щодо цінних па­перів, до якої вони мають доступ, для укладання угод щодо цінних паперів у власних інтересах. Існують також інші законодавчі при­писи щодо обмеження діяльності у сфері депозитарної діяльності.

Контроль за діяльністю Національної депозитарної системи здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також у межах повноважень, визначених законодавством України, Національний банк України, Міністерство фінансів України та інші державні органи. Порядок і умови здійснення депозитарної діяль­ності учасниками Національної депозитарної системи встановлю­ються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Для здійснення кожного з видів депозитарної діяльності учасни­кам Національної депозитарної системи видається окремий дозвіл Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Дозвіл на здійснення депозитарної діяльності комерційним бан­кам надається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

У системі корпоративного управління депозитарна система здійснює ряд напрямів діяльності, серед яких:

— стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;

— уніфікація документообороту щодо операцій з цінними папе­рами і нумерація цінних паперів, випущених в Україні, згідно з міжнародними стандартами;

— відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у доку­ментарній, так і в бездокументарній формах;

— реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

— акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат та вип­лат з погашення тощо) щодо цінних паперів, взятих на обслугову­вання системою, та їх розподіл за рахунками;

— регламентація та обслуговування механізмів позики та заста­ви для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

— надання послуг щодо виконання обов’язків номінального утримувача іменних цінних паперів, що беруться на обслуговуван­ня системою;

— встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи, контроль за їх кореспондентськими відносинами з депозитарними установа­ми інших країн;

— розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп’ю­теризованих систем обслуговування рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов’язаних з банківськими та/або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регу­лярній основі.

Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарно- гб обліку у формі відкритого акціонерного товариства створюється Національний депозитарій. Особливістю такого АТ є вимога, що його  учасником повинна бути не менш як два роки держава в особі Дер­жавної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Після цього частка держави у статутному фонді Національного депозитарію може бути відчужена іншим акціонерам.