- •Ділове адміністрування
- •Організація як складна система та об’єкт управління
- •Особливості функціонального та системного бачення організації
- •3. Моделі організації як відкритої системи.
- •4. Узгодження цілей, стратегій, організаційного потенціалу і можливостей організації.
- •5. Життєвий цикл організації
- •6. Системні правила менеджменту.
- •Підстави та порядок утворення організації.
- •9. Організаційний інжиніринг
- •10. Інжиніринг процесу в організації
- •8. Проектування складу структурних одиниць.
- •11. Методологія організаційного інжинірингу.
- •12. Загальні правила інжинірингу: уніфікація різноманіття робіт
- •13. Дизайн організації
- •14. Модель розвитку внутрішнього потенціалу підприємства та конкурентного статусу підприємства.
- •15. Самоорганізація, як об'єктивний процес розвитку бізнесу.
- •16. Значення конфліктів в діяльності організації.
- •17. Використання системного підходу в управлінні.
- •18. Компоненти управлінських моделей. Різновиди управлінських моделей.
- •19. Цільові програми управління ефективністю та розвитком організації. Області обмеження розвитку організації.
- •20. Оцінка ефективності менеджменту організації. Діагностування ефективності менеджменту організації.
- •21. Система показників оцінювання результативності і якості менеджменту організації.
- •22. Людина як об'єкт управлінського контролю.
- •23. Альтернативні управлінські рішення.
- •5. За способом обґрунтування:
- •6. За способом прийняття:
- •7. За характером:
- •24. Цільові програми управління ефективністю та розвитком організації.
- •25. Якість менеджменту організації.
- •26. Діагностування якості менеджменту організації.
- •27. Реструктуризація організацій – інноваційний аспект.
- •28. Парадигма – лідерства. Функції сприяння.
- •29. Принцип ротації кадрів та довічної зайнятості.
- •30. Організаційне проектування: алгоритми, програми, організаційні нормативи і норми, класифікатори.
- •31.Сутність, характеристика елементів та принципи корпоративного управління та його роль в процесі господарювання
- •32. Моделі корпоративних відносин: світовий досвід та особливості управління корпораціями в Україні.
- •33. Корпоративна культура та її роль в корпоративному управлінні.
- •34. Роль і функції Комісії з цінних паперів та фондового ринку
- •35. Антимонопольне регулювання в корпоративному секторі.
- •36. Управління державними корпоративними правами
- •37. Податкова політика в корпоративному секторі України.
- •38. Сутність та роль депозитарної системи в корпоративному регулюванні
- •39. Основні організаційні форми фінансового посередництва в системі корпоративного управління
- •40. Ключові учасники корпоративних відносин: світовий досвід та вітчизняна практика. Ключові учасники корпоративних відносин в Україні
- •41. Спостережна рада та причини її створення. Повноваження спостережної ради.
- •42. Виконавчий орган корпорації та його повноваження
- •Ревізійна комісія. Повноваження ревізійної комісії.
- •Порядок формування і роботи органів управління та їх кількісний склад. Організація і порядок роботи місцевих державних адміністрацій будується до відповідності повноважень їх посадових осіб.
- •Тактичне і стратегічне управління як інструмент реалізації потенціалу корпоративного управління.
- •Характеристика підходів та загальні закономірності встановлення корпоративних цілей.
- •Особливості визначення корпоративної місії та забезпечення її взаємозв'язку з місіями корпоративних формувань.
- •Сутність, класифікація та підходи до ідентифікації корпоративних витрат.
- •Організування центрів відповідальності та мотивування працівників за оптимізацію витрат.
- •Резерви зниження корпоративних витрат.
- •Вимоги до звітності учасників фондового ринку згідно з міжнародними та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
- •Поняття, форми, моделі та функції системи корпоративного контролю.
- •Внутрішній та зовнішній аудит в корпораціях.
- •Рейтингове оцінювання якості корпоративного менеджменту.
- •Максимізація акціонерної вартості як ідеологія корпоративного управління.
- •56. Методичні підходи до визначення ефективності корпоративного менеджменту.
- •57. Фактори підвищення ефективності корпоративного менеджменту.
- •58. Показники та особливості оцінювання ефективності корпоративного менеджменту.
- •59. Напрями підвищення ефективності управління корпораціями
- •60. Ефективність інвестиційної та інноваційної діяльності
- •62. Основні складові організаційної досконалості за Харінгтоном (процеси, проекти, зміни, знання, ресурси).
- •63.Біхевіористичний, когнітивний, психодинамічний, гуманістично-психологічний підходи до змін
- •64. Розроблення індивідуальних планів набуття компетентності управління поліпшенням результатів роботи.
- •65. Способи ініціювання адаптації команди до організаційних змін.
- •66. Основні стадії розвитку груп та їх характеристика.
- •67. Моделі та підходи до організаційних змін
- •68. Спіраль знань від метафори до моделі та від хаосу до концепції управління компанією, що створює знання
- •Роль керівництва в управлінні змінами.
- •Самоаналіз та внутрішні ресурси управлінця змінами.
- •Розвиток організації в сучасних умовах та проблеми консерватизму.
- •Сутність та зміст структурних змін.
- •Управління змінами у стратегічному розвитку організації.
- •Зміни корпоративної культури.
- •Зміни на основі технологій сталого розвитку.
- •Характеристика управління проектами: специфічність мети, визначна тривалість, неповторність, комплексність.
- •Функції та процеси проектного менеджменту.
- •Модель управління проектами як поєднання основних функцій проектного менеджменту та інструментів їх реалізації.
- •Види проектів, їх характеристика, фази життєвого циклу проекту.
- •Ініціалізація проекту.
- •Структура проектного аналізу.
- •Прогнозування ефективності проекту.
- •83. Мета і функції проектного планування, організація планування.
- •Функції планування
- •Мета планування
- •84. Методологічні підходи при плануванні проектів.
- •Складові системи планування та контролю проекту.
- •Компоненти структуризації проекту, методологія структуризації, їх характеристика та значення.
- •Основні ознаки робочого пакета як найнижчого рівня робочої структури.
- •Основні умови_____________________
- •Створення двоспрямованої структури проекту на основі поєднання робочої та внутрішньої організаційної структури проекту.
- •Розробка матриці відповідальності.
- •Методи календарного планування. Сітьові графіки: основна мета та завдання розробки.
- •Види логічних зв’язків у сітьових графіках. Система pert.
- •Методологія обчислення параметрів сітьового графіка.
- •Оцінювання тривалості робіт (проекту).
- •Характеристика ресурсів проекту. Ресурсні гістограми.
- •95. Система вимог до джерел забезпечення проекту
- •96. План залучення капіталу (джерела фінансування проекту).
- •Основні елементи контрольного циклу.
- •98. Вимірювання та аналіз показників виконання проекту.
- •99. Види проектних змін та їх вплив на проект та проектну команду.
- •Основні роботи на етапі завершення проекту, передача продукту проекту замовнику/споживачу.
- •101. Якісний та кількісний аналіз ризиків проектів, ранжування ризиків.
- •102. Сутність управління якістю проекту, організаційне забезпечення управління якістю проекту.
- •103. Планування якості проекту, аудит якості проекту, його види.
- •104. Класифікація витрат на забезпечення якості проекту
- •105. Управління конфліктами в проекті, критичні сфери поведінки персоналу під час виконання проекту.
- •106. Стандартизація термінології в галузі управління якістю
- •107. Система номенклатури показників якості продукції
- •111. Не нашел.
- •119. На русском.
- •Чинні технології управління якістю.
- •Сучасний підхід до управління якістю на виробництві.
- •Облік витрат на якість виробництва.
- •Нормативні документи щодо збирання та аналізу витрат на якість.
- •Сертифікаційний та внутрішній аудити.
- •Базова концепція загального управління якістю.
- •Нові підходи до управління людськими ресурсами в умовах tqm.
- •Системи управління якістю в стандартах iso серії 9000.
- •Удосконалення систем управління якістю відповідно до рекомендацій iso серії 9000.
- •Інструменти управління якістю, розгортання функції якості.
- •Вимоги споживача залежно від профілю якості.
- •Основні принципи проведення сертифікації систем якості підприємств.
Базова концепція загального управління якістю.
Концепція загального управління якістю (TQM) — це концепція, що передбачає всебічне цілеспрямоване! скоординоване застосування систем та методів управління якістю в усіх сферах діяльності від досліджень і розробок до обслуговування після продажу за участю керівництва і службовців усіх рівнів за умов раціонального використання технічних можливостей. Концепція TQM має міждисциплінарний характер. Це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління якістю з метою підвищення ефективності і конкурентоспроможності організації. Система TQM включає:
— контроль у процесі розробки нової продукції;
— оцінку якості дослідного зразка, планування якості продукції і виробничого процесу, контроль, оцінку і планування якості матеріалів, що поставляються;
— вхідний контроль матеріалів;
— контроль готової продукції;
— оцінку якості продукції;
— оцінку якості виробничого процесу;
- контроль якості продукції і виробничого процесу;
— аналіз спеціальних процесів (спеціальні дослідження у сфері якості продукції);
— використання інформації про якість продукції;
— контроль апаратури, що дає інформацію про якість продукції;
— навчання методам забезпечення якості, підвищення кваліфікації персоналу;
— гарантійне обслуговування;
— координацію робіт у сфері якості;
— спільну роботу з якості з постачальниками;
— використання циклу РБСА ;
— роботу гуртків якості;
— управління людським чинником шляхом створення атмосфери задоволеності, зацікавленої участі, благополуччя і процвітання на фірмі, фірмах-постачальниках, у збутових і обслуговуючих організаціях, в акціонерів і споживачів;
— роботу у сфері якості щодо методу міжфункціонального управління;
— участь у національних кампаніях з якості;
— розробку політики у сфері якості;
— участь службовців у фінансовій діяльності, виховання свідомого ставлення до якості, почуття партнерства, удосконалення соціальної атмосфери й інформованість службовців;
— проведення заходів для формування культури якості;
— підготовку управлінських кадрів для керівництва діяльністю у сфері якості;
— покладання відповідальності за діяльність у сфері якості на вище керівництво.
Загальне управління якістю — це технологія керівництва процесом підвищення якості. Вона має три частини: базову систему; систему технічного забезпечення; систему вдосконалення і розвитку загального управління якістю.
Базова система — це засоби, що застосовуються для аналізу і дослідження та ґрунтується на використанні загальноприйнятого математичного апарата і статистичних методів контролю.
Система технічного забезпечення — це прийоми і програми, що дають змогу навчити персонал володінню цими засобами та правильному їх застосуванню.
Система вдосконалення і розвитку принципів і змісту TQM передбачає адаптацію наукових підходів, економічних законів функціонування ринкових відносин, законів організації, структури і принципів управління якістю до конкретних вимог і умов ринку.
Нові підходи до управління людськими ресурсами в умовах tqm.
Управління людськими ресурсами - це цілеспрямована діяльність керівного складу організації, а також керівників і спеціалістів підрозділів системи управління, яка включає розробку концепції, стратегій кадрової політики, принципів і методів управління людськими ресурсами. Це системний, планомірно організований вплив через мережу взаємопов'язаних організаційних, економічних і соціальних заходів, спрямованих на створення умов нормального розвитку і використання потенціалу робочої сили на рівні підприємства. У сучасних умовах цінність людських ресурсів постійно зростає, що призвело до формування системи управління людськими ресурсами в умовах TQM (загальне управління якістю). Людина є не тільки найважливішим елементом виробничого процесу на підприємстві, а й головним стратегічним ресурсом компанії в конкурентній боротьбі. Які б не були прекрасні ідеї, новітні технології, найсприятливіші зовнішні умови, без добре підготовленого персоналу високоефективної роботи домогтися неможливо. У зв'язку з цим управління персоналом зазнало радикальних змін. Формується новий погляд на робочу силу як на один із вирішальних ресурсів економіки, як на "людський капітал". Людей у наш час трактують уже не як кадри, а як людські ресурси, їхня цінність як фактора успіху постійно зростає. Поступово сформувалася система управління людськими ресурсами, що замінює стару систему управління кадрами. Вона має на меті відіграти вирішальну роль у забезпеченні умов конкурентоспроможності і довгострокового розвитку організації. Ця система ґрунтується на концепції людських ресурсів, що визнає необхідність капіталовкладень в їх формування і розвиток. На відміну від концепції управління персоналом, вона виправдовує економічну доцільність витрат, пов'язаних із залученням якісної робочої сили. Управління людськими ресурсами як цілісна система виконує такі функції: організаційну - планування потреб і джерел комплектування персоналу; соціально-економічну - забезпечення комплексу умов і факторів, спрямованих на раціональне закріплення і використання персоналу; відтворювальну – забезпечення розвитку персоналу. Управління людськими ресурсами має відповідати концепції розвитку підприємства, захищати інтереси працівників і забезпечувати дотримання законодавства про працю під час формування, стабілізації й використання персоналу. Основними принципами системи управління людськими ресурсами в сучасних умовах є: змістовність праці, справедливе винагородження і визнання власної праці, дотримання необхідних технічних вимог до оформлення робочих місць, забезпечення працівників якісним медичним і побутовим обслуговуванням
