1.4. Класифікація дорожньо–будівельних робіт

Дорожньо–будівельні роботи поділяються за характером виробництва на:

- заготівельні роботи,

- транспортні роботи та

- будівельно-монтажні роботи.

За часом виконання розрізняють:

- підготовчі,

- основні та

- заключні роботи.

Класифікація дорожньо–будівельних робіт за обсягами та зовнішніми умовами роботи

- лінійні та

- зосереджені.

Лінійні роботи –це комплекс механізованих дорожніх робіт, які виконуються безпосередньо по всій довжині дороги, що будується, безперервно або періодично повторюються і мають, як правило, однакову трудомісткість на одиницю довжини.

Зосереджені роботи – це дорожньо-будівельні роботи високої трудомісткості, сконцентровані в одному місці на незначній протяжності або площі і, як правило, виконуються на основі індустріального та комплексно-механізованого виробництва (мости, великі труби, високі насипи, глибокі виїмки).

Будівництво автомобільних доріг вимагає значних об’ємів робіт на виробничих підприємствах дорожньої галузі, на яких виготовлюються матеріали, дорожні суміші та елементи збірних споруд. При цьому безпосередньо на об’єкті виконують тільки їх укладання або монтаж (будівельно-монтажні роботи).

Таким чином, всі дорожні роботи за видом виробництва і місцем виконання можна розділити на заготівельні, транспортні і будівельно-монтажні.

До заготівельних і транспортних робіт відносять заготівлю, переробку, виготовлення і доставку матеріалів, сумішей, деталей і частин споруд в район їх укладання або монтажу. В дорожньому будівництві процент цих робіт може сягати до 80 %.

У склад заготівельних робіт входять: добування і переробка кам’яних матеріалів (каменю, щебеню, гравію) в притрасових або базових кар’єрах; виготовлення на полігонах деталей збірних конструкцій із бетону або

залізобетону для мостів, труб або лінійних будівель; приготування асфальтобетонних і цементобетонних сумішей і чорного щебеню; виготовлення мінерального порошку та випуск органічних в’яжучих (бітуми, дьогті, емульсії).

Призначення і технологія підприємства є його основними класифікаційними признаками. Між тим, особливо при проектуванні, виникає необхідність вибору підприємства за його значенням, місце розташуванням і режимом роботи.

За значенням підприємства бувають міжрайонні, районні і лінійні.

За місцерозташуванням підприємства поділяють на притрасові. приоб’єктні і прирейкові.

За режимом роботи:

1. стаціонарні, з великим радіусом обслуговування (до декілька сотень кілометрів), капітального типу, із терміном роботи на одному місці більше 10 років;

2. напівстаціонарні, з радіусом дії біля 40 – 60 км, полегшеного типу із збірно-розбірним обладнанням, з терміном роботи на одному місці від 1 року до 3 – 5 років;

3. пересувні, з радіусом дії 5 – 10 км і, які пересуваються по трасі по мірі виконання лінійних робіт.

У залежності від термінів і умов, в яких працюють об’єкти обслуговування, виробничі підприємства дорожньої галузі можуть мати сезонний або цілорічний характер роботи. Але не зважаючи на це, вони повинні працювати у відповідності з календарним графіком і швидкістю потоку, безперебійно постачаючи матеріалами, сумішами, півфабрикатами і виробами лінійні і зосередженні роботи дорожнього будівництва. Від встановленої для кожного об’єкту швидкості потоку залежать тип і потужність підприємства.

З точки зору здешевлення одиниці продукції найбільш доцільними є великі стаціонарні підприємства. Між тим, вартість продукції складається із двох складових: вартості її виготовлення і вартості транспортування до місця проведення робіт. Тому інколи вигідно організовувати декілька притрасових підприємств, які розташовані поряд об’єктів будівництва. Зокрема, це такі підприємства, продукція яких не допускає довгого транспортування і зберігання – асфальтобетонні заводи (АБЗ), цементобетонні заводи (ЦБЗ).

Асфальтобетонні або цементобетонні заводи – це змонтовані комплекси технологічного, енергетичного і допоміжного обладнання, яке призначене для приготування асфальтових або бетонних сумішей.

В загальному, ці заводи мають наступний типовий склад:

1. виробничий цех – асфальто- і бетонозмішувальні установки із розхідними бункерами для кам’яних матеріалів і цементу (мінерального порошку), резервуарами для бітуму, води і спеціальних добавок, технологічним обладнанням для дозування компонентів і приготування суміші, вузлами видачі готової продукції у транспортні засоби;

2. підсобні цехи – складське господарство, яке включає склади кам’яних матеріалів і в’яжучих із приймальним обладнанням і пристроями для розвантаження вагонів (автотранспорту), обладнання для складування матеріалів та його транспортування у витратні бункери змішувачів; електростанції або трансформаторні підстанції; парокотельні із системою паропроводів; компресори; обладнання водопостачання і каналізації; транспортне господарство підприємства (внутрішньозаводські і під'їзні дороги, рухомий склад, а при наявності і залізничну гілку або тупик); лабораторія;

3. допоміжні цехи – службові і житлові приміщення; ремонтні майстерні, для нормального технічного обслуговування і догляду за обладнанням, установками, машинами і транспортом; інструментальні cкладові.

При організації роботи заводів перед усім повинно бути вирішено питання про забезпечення робітників і інженерно-технічний склад житлом і культурно-побутовими приміщеннями. А пересувні заводи повинні мати комплекти пересувних дорожніх вагонів для житла, приймання їжі, відпочинку і т.п.