Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
lektsiyi_1-go_kursu_2013_2014_rr.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
194 Кб
Скачать
☆
  1. Україна у геополітичних планах країн Антанти і Троїстого союзу.

Перша світова війна почалася 19 липня ( 1серпня ) 1914р.. Ця війна була збройним протистоянням двох воєнно-політичних блоків: Троїстого ( Четверного ) союзу і Антанти. Поступово у війну було втягнуто 38 з 59 країн світу ( ¾ населення світу).

Ворогуючи сторони ставили перед собою фактично однакові цілі:

  • Утвердження власного домінування у світі;

  • Загарбання чужих територій;

  • Встановлення контролю за ринками збуту та джерелами сировини

  • Послаблення хвилі народних виступів за соціальне і національне визволення ;

  • Знешкодження опозиційних політичних сил у своїх країнах.

Перша світова війна мала загарбницький характер.

Українські землі також стали об’єктом загарбницьких планів. На

них претендували Росія, Австро-Угорщина, Німеччина, Румунія.

  • Росія прагнула захопити Східну Галичину, Північну Буковину, Закарпаття.

  • Австро – Угорщина претендувала на Волинь, Поділля, Наддніпрянську Україну.

  • Німеччина – намагалася заволодіти Сходом і Півднем, як найбільш розвинутими регіонами України.

Тож Україна – «українське питання» було в центрі загарбницьких планів воюючих країн. Чому ж так ? Україна приваблювала своїм вигідним географічним і стратегічним розташуванням, багатими природними ресурсами. Ось як про значення України, зокрема, для Росії писала німецька сторона:

  • Німецький публіцист Пауль Рорбах писав у 1897р.: «Хто володіє Києвом, той має ключ від Росії»;

  • Із таємних документів німецького генерального штабу: «..Велика Росія може існувати лише через захоплення багатої України… Тому Україну слід вважати серцем Великої Росії.»

Свої грабіжницькі плани ці держави прикривали заявами про «щасливе» майбутнє України, у разі якщо переможуть саме вони:

  • Росія – заявляла про об’єднання всіх «русских» земель в єдиній державі.

  • Австро-Угорщина - обіцяла утворити українську автономну область у складі Австро-Угорщини.

  • Німеччина - заявляла про можливість створення формально незалежної України як муру між Росією і Центральними країнами.

Все це були лише слова – пусті обіцянки. Фактично ж, реальні інтереси українців взагалі не бралися до уваги. Як сказав Іван Франко: «..на шахівниці політики Європи українці не є навіть нікчемним пішаком.»

  1. Ставлення населення і політиків Наддніпрянщини до війни.

Територія Західної і частково Центральної України стала зоною активних воєнних дій від самого початку І світової війни.

Яку позицію зайняти стосовно війни? Українці Західної і Центральної України не мали єдиної точки зору з цього питання. Проте, і ті і інші намагалися використати війну для відродження Української Держави.

Напередодні і в перші дні війни у всіх воюючих країнах піднялася хвиля патріотичного руху. Кожна з країн заявляла про справедливий для неї характер війни і закликала населення підтримати свій уряд. Участь у війни виставлялася як справа дійсних патріотів своєї держави. Тож, українці на Заході України вступали до австрійської армії. Українці Наддніпрянщини – до російської. Але однозначної позиції стосовно війни не було ні на Заході ні в Центральній Україні.

Виділяється три основні позиції в українському національному русі стосовно війни: 1) підтримка Австро – Угорщини - ( ГУР, СВУ); 2) підтримка Росії - ( Карпато-русский освободительный комитет, частина УСДРП на чолі з С. Петлюрою, позиція ТУП на початку війни; 3) позиція нейтралітету і засудження війни - ( частина УСДРП на чолі з Винниченком В., ТУП, згодом на ці позиції перейшов і Симон Петлюра.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]