1. Суспільно – політичні течії на українських землях в хіх та на поч. Хх ст.. Їх характеристика.

2. Утворення перших політичних партій. Їх програмні цілі та результати діяльності.

І. Повторення пройденого матеріалу:

1. Що сприяло консолідації української нації?

2. Розкрийте фактори, що перешкоджали формуванню української нації.

3. Яка верства населення на поч.ХХ ст. вважалася найбільш «національно свідомою» і сприяла прискореній політизації українського руху?

4. Розкрийте значення діяльності «Громад» і «Просвіт».

5. Дайте свою оцінку досягнень українського національного руху в роки революції 1905 – 1907 рр.

6. Коли і де починає виходити перша газета українською мовою? Як вона називалася?

ІІ. Робота над матеріалом теми:

І. Суспільно – політичні течії на українських землях в ХІХ та на поч. ХХ ст.. Їх характеристика.

В ХІХ на поч. ХХ ст. в Україні існувало чимало суспільно – політичних течій.

Під впливом революційних подій у Європі у другій половині ХІХ ст., а також у зв’язку з конституційними реформами поч. 60-х рр. загострилася політична ситуація на західноукраїнських землях. В суспільно – політичному русі виникли 2 основні течії: - москвофіли (русофіли) і народовці (українофіли).

Москвофіли - об’єднували частину греко-католицького духівництва і консервативної інтелігенції Галичини і Закарпаття. Вони помилково сподівалися, що Росія захистить їх від австрійського, угорського, польського, румунського національного, політичного, культурного гніту. Вони не розуміли, що в Російській імперії не було навіть тих елементарних норм західної демократії, які існували в Австро-Угорщині. У 1870 р. москвофіли заснували громадсько-політичну організацію «Руська рада», яка претендувала на роль основного представника українського народу Галичини. Москвофіли пропагували ідеї «єдиної неділимої російської народності» і ставили за мету приєднання Західної України до Росії. Російський уряд підтримував фінансово москофілів і з їх допомогою намагався поширити свій вплив на Заході України. Свої твори москвофіли друкували на «язичії» - суміші російської, української, старослов’янської, польської мов.

Народовці.- суспільно-політична течія, представники якої виступали за створення соборної незалежної Української Держави. Цей рух виник на противагу руху москвофілів. У січні 1861 р. у Львові народовці заснували перше в Галичині культурно-освітнє товариство «Руська бесіда». Згодом такі товариства виникли і в інших містах Галичини. Народовці проводили велику культурно - просвітницьку роботу серед населення. Створювали клуби, театральні трупи, читальні, бібліотеки. Влаштовували концерти, літературно-музичні вечори, проводили лекції, бесіди. Щорічно проводили Дні Т.Г.Шевченка, що мало велике суспільне і культурне значення. З їх ініціативи у 1873 р. у Львові було утворено Літературне товариство ім. Т. Шевченка, яке у 1892 р. було реформоване у Наукове товариство ім. Т.Шевченка (НТШ).

Було також створено товариство «Просвіта», яке видавало популярні українські книжки, відкривало читальні й охоплювало своїм впливом населення міст і сіл. Перша «Просвіта» була утворена у Львові 8 грудня 1869 р. За кілька років з’явилися «Просвіти» і у інших містах Галичини, а пізніше і Подніпров’я.

Тож у другій половині ХІХ і на поч. ХХ ст. на Галичині , Північній Буковині, Закарпатті існували дві стратегічні суспільно – політичні течії – москвофіли і народовці.

Посилення національно-визвольного руху у Галичині активізувало національний рух і у Наддніпрянській Україні. У 1897 Києві була створена Загальна українська безпартійна організація (ЗУБО) ( її ще називають Загальна українська безпартійна демократична організація – ЗУБДО). Вона була створена з ініціативи В. Антоновича і О. Кониського. Ставила собі за мету згуртувати всіх українських діячів в одній політичній структурі. До організації приєдналися всі Громади, що існували в 20 містах України. ЗУБДО заснувала літературне видавництво «Вік», організувала у Києві велику книгарню, влаштовувала Шевченківські свята та ювілеї письменників, надавала допомогу українським діячам, яких переслідувала російська адміністрація, та ін.

Поступово діяльність ЗУБДО почала набувати політичного характеру. У 1904 р. перетворилася на Українську демократичну партію, яка в 1905 р. об’єднавшись із Українською радикальною партією, утворила Українську демократично-радикальну партію.

У 1900 р. в середовищі харківських студентів була створена «Революційна українська партія»(РУП). Її програмним документом стала брошура М. Міхновського «Самостійна Україна». Цим документом проголошувалася ідея політичної самостійності України. Згодом РУП розпалася на ряд інших політичних партій, які будуть ставити замету досягнення автономії України.

Таким чином, в національному русі на території Наддніпров’я на поч.ХХ ст. існували: самостійницька і автономістська течії.