2. Суцільна колективізація в Україні.

ХV з’їзд ВКП(б) у грудні 1927р. проголосив курс на колективізацію с/г.

Сталінська колективізація с/г – примусове створення колективних господарств (колгоспів, радгоспів) за рахунок одноосібних селянських господарств.

Завдання колективізації:

• Збільшення виробництва продуктів харчування, с/г сировини для

промисловості;

• Більш зручне вилучення зерна на експорт;

• Ліквідація заможного селянства ( куркулів) як класу.

В керівництві СРСР існували дві основні точки зору на колективізацію:

• Бухарін, Риков, Томський – виступали за добровільну колективізацію;

• Сталін, Молотов, Каганович – за суцільну, а значить примусову, колективізацію.

Ці точки зору існували як рівноправні до осені 1929р. У листопаді 1929р. пленум ЦК ВКП(б) проголосив курс на суцільну колективізацію.

Поштовхом до масової колективізації стала криза хлібозаготівлі 1927 – 1928рр.. Селяни продали державі зерна менше ніж було за планово. (державні закупівельні ціни були у 8 разів менші за ринкові).

В Україні колективізацію планувалося завершити до осені 1931р., або – весни 1932р.. Та ЦК КП(б)У прийняв рішення закінчити колективізацію в Україні до осені 1930р.. Для технічної допомоги колгоспам у листопаді 1928р. в Одеській області було створено першу МТС. Для організації колгоспів у село було направлено десятки тисяч робітників ( «двадцятипятитисячники»).

Колективізація с/г відбувалася у період 1928 – 1932, 1937рр..

Напередодні масової колективізації в Україні існувало близько 5,2 млн. селянських господарств:

1. 30,6% - бідняки;

2. 65,4% - середняки;

3. 4% - куркулі.

У листопаді 1929 р. в газеті «Правда» було надруковано статтю Сталіна «Рік великого перелому». Листопадовий пленум ЦК ВКП(б) прийняв рішення про суцільну колективізацію.

Суцільна колективізація пройшла 2 періоди:

1. І період: Листопад 1929р. – березень 1930р.:

2. ІІ період: Вересень 1930р. – 1932, 1937рр.

І період : Листопад 1929р. – березень 1930р. :

Форма колгоспу - с/г комуна – селяни весь свій реманент, худобу, птицю здавали до колгоспів і позбавлялися права на власне господарство;

Застосування насильства над селяни – груба фізична сила, залякування (селян замикали в клубах, банях доки вони не підпишуть згоду вступати в колгосп).

Селяни протестували проти цього насильства:

• писали листи до керівництва УСРР і СРСР,

• били і проганяли «двадцятипятитисячників»,

• організовували повстання.

Та все це ігнорувалося.

І лише те, що вступаючи до колгоспу, селяни почали масово вирізати худобу, змусило Сталіна призупинити цю колективізацію. У березні 1930р. «Правда» надрукувала статтю Сталіна «Запаморочення від успіхів», у якій засуджувалося насильство над селянами і у цьому було звинувачено місцеве керівництво. Після цього фактично припинилася колективізація, селяни почали масово виходити з колгоспів. Дві третини ( 66%) колгоспів розпалася.

З березня по вересень 1930р. колективізація не проводилася.

ІІ період: вересень 1930р. – 1932, 1937рр.:

Форма колгоспу: с/г артіль – селяни мали право і на власне господарство.

Застосування насильства над селянами – застосовувалися методи психологічного тиску на селян ( прізвища тих селян, що не вступили до колгоспу заносилися до дошки рогожевого кольору), економічний тиск – тим, хто виходив з колгоспу: 1) не повертали майно, худобу; 2) відводили гірші землі; 3) встановлювали занадто високі податки ін…

В результаті цих та інших заходів:

на 1932 р. – було колективізовано майже 70% селянських господарств,

а на 1937р. – 96, 1%.