1. Перехід до нової економічної політики.

Економічне становище в країні після громадянської війни було досить складним. Посилювався товарний дефіцит, селяни протестували проти продрозкладки, активізувалася боротьба загонів батька Махна. Щоб утримати владу, більшовики шукали шляхи виходу з економічної кризи. Та діяли вони в рамках своєї політики «воєнного комунізму», яка не відповідала інтересам ні робітників ні селян і тому зазнають краху.

На поч.. 20-х рр.. значно загострилася економічна і політична криза. Лише у лютому 1921р. в Україні відбулося 118 повстань. Було видно, що політика «воєнного комунізму» не давала позитивних результатів і її потрібно було міняти. У березні 1921р. Х з’їзд РКП(б) прийняв рішення про заміну продрозкладки продподатком. Це стало початком переходу до нової економічної політики.

Нова економічна політика ( неп ) – новий напрямок внутрішньої політики радянської держави, затверджений Х з’їздом РКП (б).

Сутність НЕПу полягала у дозволі на право використання приватної власності. Неп сприяв частковому відродженню капіталізму в країні.

В Україні неп було запроваджено у 1922р..

Більшовики вважали НЕП тимчасовим відступом від свого стратегічного курсу на побудову комунізму.

Основні положення НЕПу:

Неп у промисловості:

• Дозволялася приватна власність;

• Частина дрібних і середніх підприємств передавалася у приватні руки; ( непмани);

• Вводилася тверда грошова одиниця – золотий червінець;

• Ліквідовано зрівнялівку в оплаті праці – зарплата видавалася не «продпайками», а грошима ( відрядна система – враховувала кількість і якість праці).

НЕП у сільському господарстві:

• Замість продрозкладки вводився продподаток;

• Дозволялася торгівля с/г продукцією;

• Дозволялася здача землі в оренду;

• Дозволялася наймана робоча сила

Нова економічна політика сприяла широкому розвитку приватного підприємництва. Збільшується кількість дрібних, середніх підприємств, які випускали продукцію широкого вжитку. Поступово зменшувався товарний дефіцит. Неп дав стимул до праці робітникам і селянам. Це сприяло досить швидким темпам відбудови народного господарства. У 1925 – 1926 господарському році Україна досягла довоєнного рівня промислового виробництва.

2. Відбудова промисловості.

На поч.. 20-х рр. Україна переживала глибоку економічну кризу. ( продовольчу, транспортну, паливно-енергетичну ін..) Відбудова народного господарства почалася з відбудови Донбасу. У 1922 р. на ХІІ з’їзді РКП(б) Ленін говорив про Донбас : «Вы знаете что это центр; настоящая основа всей нашей экономики. Ни о каком восстановлении крупной промышленности в России, ни о каком настоящем строительстве социализма не может быть и речи, - если мы не восстановим, не поставим на должную высоту Донбасс.»

Відбудова Донбасу відбувалася спільними зусиллями. З Росії надходило продовольство, промтовари, робоча сила, гроші. Жителі Донбасу працювали і у позаробочий час на суботниках. Лише у квітні 1921 р. в Юзівському районі було проведено 500 суботників. Відбудовувалася вугільна промисловість. Будувалися електростанції – Штерівська, Чугуївська, Дніпровська. Велика увага приділялася відбудові металургійних підприєств в Кам'янську, Макіївці, Єнакієво, Константинівці ін. Успішно розвивалося машинобудування. На Харківському паровозобудівному заводі створили тракторний цех і

почали виготовляти гусеничний трактор «Комунар», а завод «Червоний прогрес» у Токмаку , налагодив випуск колісного трактора «Запорожець». Швидко вібудовувалася легка і харчова промисловість – шкіряна, взуттєва, текстильна, хлібопекарна, борошномельна, м'ясна ін..

У цілому в 1925/1926 рр. Обсяг промислового виробництвав Україні становив понад 90% довоєнного рівня. Нова економічна політика на практиці засвідчила свою життєздатність.