2.Утворення перших політичних партій. Їх програмні цілі та результати діяльності.

В к..ХІХ – на поч. ХХ ст. виникають перші українські політичні партії. Причинами цього були: посилення робітничого руху і розвиток суспільно – політичної думки в Україні.

Українські політичні партії Галичини, Буковини, Закарпаття поділялися на дві основні групи: партії українофілів і партії русофілів.

Політичні партії українофілів:

Першою політичною партією в Україні стала створена 1890 р. у Львові Русько – Українська радикальна партія. Вона ставила за мету захист соціальних інтересів селянства та національних прав українців Галичини. Утім, партія ( РУРП) не мала широкої підтримки серед галичан через радикалізм і соціалістичну ідеологію.

Згодом частина її членів вийшла з РУРП і об’єднавшись з народовцями, створили у 1899 р. Українську національно – демократичну партію ( УНДП ). Вона відстоювала національні інтереси українців ( розвиток культури, мови, освіти …), добивалася автономії краю у складі Австрії. УНДП стала потужною політичною силою, яка протистояла польському націоналістичному рухові у Галичині.

У 1899 р. виникла також Українська соціал-демократична партія, що діяла в Галичині та Буковині. Її соціальною базою були промислові і сільськогосподарські робітники. УСДП виступала за їх соціальний захист, створення соборної незалежної України. Проте, широкої підтримки серед населення УСДП не набула.

Політичні партії русофілів:

У 1900 р. у Львові утворилася Руська народна партія ( РНП ). Її членами були в основному представники духовенства і частково селянство. РНП виступала за єдність «руського народу» , тобто українців і росіян, за використання російської мови в усіх сферах суспільного життя. РНП у своїй діяльності підтримувала Росію.

На зламі ХІХ – ХХ ст. виникають політичні партії і у підросійській Україні:

У 1900 р. виникла Революційна українська партія ( РУП ). Згодом РУП розпалася на ряд інших партій.

• 1902 р. – Українська народна партія ( УНП ) – виступала за створення соборної незалежної Української Держави. М. Міхновський написав програму УНП « Десять заповідей» - один з найважливіших документів самостійницького руху.

• 1905 р. – Українська соціал – демократична робітнича партія. Її керівники – Микола Порш, Симон Петлюра, Володимир Винниченко. Її програма передбачала автономію України, ліквідацію приватною власності.

• У 1904 р. – на базі ЗУБО було створено Українську демократичну партію ( УДП ). Серед її членів були видатні письменники й критики Борис Грінченко, Сергій Єфремов, меценат Євген Чикаленко. УДП виступала за прийняття Конституції, соціальні реформи, надання автономії Україні у складі Росії.

• У 1908 р. – утворилося Товариство Українських Поступовців ( ТУП ) на чолі з М. Грушевським. ТУП виступало за парламентаризм, перебудову Росії на федерацію, національно – територіальну автономію України.

• Існувала також течія українського консерватизму на чолі з В. Липинським. Консерватори виступали за побудову незалежної української держави. Формою української держави повинна бути конституційна монархія. В. Липинський писав: «Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути.»

Окрім українських політичних партій на території України діяли і осередки загальноросійських партій.

• Російська соціал – демократична робітнича партія ( 1898 р.).

У 1903р. вона розкололася на дві течії: більшовиків на чолі з Леніним і меншовиків на чолі з Плехановим і Мартовим. Більшовиків підтримали Катеринославський, Миколаївський комітети РСДРП.

Меншовиків підтримають Київський, Харківський комітети РСДРП.

РСДРП виступала за перемогу соціалістичної революції і побудову соціалізму в єдиній неподільній Росії.

• БУНД – Загальний єврейський робітничий союз в Литві, Польщі та Росії. В Україні БУНД діяв у Київській, Подільській, Волинській губерніях і великих промислових містах.

• Партія соціалістів – революціонерів ( есерів ) 1902 р.. виступала за повалення царизму, встановлення демократичної республіки, пердачу землі тим, хто її обробляє , тобто селянам. ( соціалізація землі ). Соціальною базою есерів було селянство. Одним з її керівників був Олександр Керенський.

• «Союз 17 октября» - ( октябристи ) – партія великих промисловців, торговців і поміщиків.

• Партія конституційних демократів ( кадети ). Виступали за конституційну монархію.

• Шовіністичні організації на підтримку монархії: «Союз русского народа», «Союз Архангела Гавриила», «Русская монархическая партия» ін..

Своєю діяльністю українські політичні партії:

• поширювали інформацію серед населення про історію, культуру українців;

• пробуджували їх національну самосвідомість;

• залучали українців до боротьби за створення Української держави;

• їх діяльність також ставила за мету перетворити населення України в модернову українську політичну націю.

ІІІ. Закріплення нового матеріалу:

1. Розкрийте основні програмні цілі:

а) москвофілів;

б) народовців;

2. Які організації проводили політику:

а) москвофілів;

б) народовців?

3. Розкрийте стратегічні цілі українських політичних партій щодо майбутньої державності України.

ІV. Домашнє завдання:

Л – 3 с.287-289, 291-292, 303-307; Л – 4 с.50-60; конспект.

Тема № 5: Культура, освіта, наука на початку ХХ ст.

Духовні цінності українців.

План:

1. Розвиток освіти, науки, техніки.

2. Українська преса та видавництва.

3. Здобутки літератури та мистецтва.

4. Побут, звичаї, духовне життя українців.

5. Фізкультура, спорт. Релігія і церква на поч. ХХ ст.

І. Повторення пройденого матеріалу:

1. Розкрийте основні програмні цілі:

а) москвофілів;

б) народовців;

2. Які організації проводили політику:

а) москвофілів;

б) народовців?

3. Розкрийте стратегічні цілі українських політичних партій щодо майбутньої державності України.

ІІ. Робота над матеріалом нової теми:

1.Розвиток освіти, науки, техніки.

Процеси модернізації, що відбувалися в економіці і суспільстві на поч.ХХ ст. вимагали підвищення культурного і освітнього рівня населення, підготовки кваліфікованих кадрів для промисловості і сільського господарства. У зв’язку з цим зросла кількість навчальних закладів – шкіл, а також ремісничих, гірничих, комерційних училищ, де готували кадри для промисловості і торгівлі. Було відкрито 8 учительських інститутів, 10 духовних семінарій. Працювали три університети: Київський, Харківський, Новоросійський ( Одеса), Політехнічний інститут у Києві, Гірничий інститут у Катеринославі та ін..

Проте, кількість шкіл була недостатньою, щоб задовільнити потреби всіх дітей шкільного віку. Так на поч. ХХ ст. на Волині школу відвідували всього 14% дітей, на Київщині – 17%, на Поділлі – 24%. Школи були міністерські, церковні парафіяльні, земські.

Освіта набувалася виключно російською мовою. У підросійській Україні не було жодної школи з українською мовою навчання на державному утриманні. В школах навіть забороняли вивішувати портрети Т.Шевченка, В. Короленка та ін..

На західноукраїнських землях стан української освіти був дещо кращий. Напередодні Першої світової війни в Галичині діяло 3500 початкових шкіл з українською мовою навчання. Проте, на Закарпатті не було жодного навчального закладу з українською мовою навчання.

Отже, на всій території України не було жодного вищого навчального закладу з українською мовою навчання, жодної української школи, що перебувала б на державному утриманні.

Індустріальна модернізація поч ХХ ст. прискорила розвиток науки і техніки.

На високий рівень піднялася інженерна думка. ( Михайло Курако – «знаменитий доменник». Маючи 2-класну освіту, він побудував на Краматорському металургійному заводі доменну піч власної конструкції. За свідченням очевидців, ця домна перевершила всі, що існували в Росії і за кордоном.) . Велику роль у дослідженні природних ресурсів Кривбасу відіграв Олександр Поль. У дослідженні Донбасу – Л. Лутугін. Розроблена ним карта геологічної будови Донецького басейну була відзначена золотою медаллю на всесвітній виставці, а його висновки не втратили науково-промислового значення до нашого часу.

Значних успіхів досягла вітчизняна авіація. Військовий льотчик П. Нестеров під час служби в Україні обгрунтував теорію

вищого пілотажу і здійснив знамениту «мертву петлю». В Києві розпочали свою діяльність Д. Григорович – конструктор першого у світі гідролітака ( 1912р. ), І. Сікорський – конструктор перших у світі багатомоторних літаків ( 1912-1914 рр.).

У галузі медицини Д. Заболотний запропонував ефективні способи боротьби з чумою. Видатний вчений І.Мечников за розробку теорії імунітету був удостоєний Нобелівської премії (1908 р.).

Розвивалися і гуманітарні науки. Значних успіхів досягнуто у галузі вивчення української мови, історії України, археології.

• Б. Грінченко – створення 4-томного словника української мови;

• В. Хвойко – відкриття і дослідження трипільської культури;

• М. Грушевський – «Нарис історії українського народу», багатотомна праця «Історія України-Русі»;

• М. Аркас «Історія України-Русі»;

• О. Єфіменко «Південна Русь» у 2-х томах, «Історія українського народу»;

• Д.Багалій, Д. Яворницький ін..