1. Директорія унр.

У серпні 1918р. партії, що входили до складу Ц.Р., створили Український Національний Союз, який став офіційною політичною

опозицією гетьманському режиму. Головою УНС обрано В. Винниченка. У листопаді 1918р. у Німеччині відбулася революція. Німеччина перестала підтримувати гетьманський режим. Цим скористалися сили опозиції. У ніч на 14 листопада 1918р. на засіданні УНС було утворено Директорію на чолі з В. Винниченком. Членами Директорії стали також С. Петлюра, Ф. Швець, А. Макаренко, О. Андрієвський. Директорія переїхала до Білої Церкви і оголосила війну гетьману. С. Петлюра випустив маніфест, у якому закликав населення України боротися проти гетьмана. Директорію підтримали збройні загони місцевих отаманів, частина гетьманських військ. Основою збройних сил Директорії став полк УСС на чолі з Євгеном Коновальцем і Андрієм Мельником. Збройні сили Директорії очолив С. Петлюра. Вся боротьба з гетьманським режимом отримала назву як «петлюрівський рух». Так як гетьман не мав власної армії, підтримки народу і Німеччини то захищати його режим було фактично нікому. Вже 20 листопада Київ було оточено військами Директорії. 14 грудня 1918р. гетьман офіційно відмовився від влади.

Директорія перебувала при владі 14 грудня 1918р. – 5 лютого 1919р.. 26 грудня 1918р. Директорія видала свій основний програмний документ - «Декларацію».

• Україна знову зветься УНР;

• Влада в УНР повинна належати лише «працюючим класам» - робітникам і селянам;

• Закони і постанови гетьманського уряду відмінялися;

• Відновлювалися 8-годинний робочий день, демократичні права і свободи;

• Обіцялося проведення земельної аграрної реформи.

Проте, реальних змін на краще не відбувалося. Реформи не проводилися. В тому числі і земельна. Лише 8 січня 1919р. було видано Закон про земельну реформу. Проте, час і порядок поділу землі не вказувалися. Аграрною політикою Директорії були не задоволені і селяни - бідняки і поміщики.

Серед членів Директорії не було єдності в питаннях внутрішньої і зовнішньої політики. Так, В. Винниченко виступав за тісні зв’язки з Росією, а С. Петлюра орієнтувався на Антанту. Це значно підривало внутрішню стабільність в країні.

Найбільших успіхів Директорія досягла у сфері державотворення. 22 січня 1919р. у Києві було проведено «Акт Злуки» УНР і ЗУНР. Вони об’єднувалися в нову державу УНР. ЗУНР ставала ЗО УНР.

23 – 29 січня 1919р. в Києві працював «Трудовий конгрес» ( парламент періоду Директорії ). Рішення «Трудового конгресу»:

• Затвердив Акт Злуки УНР і ЗУНР;

• Визначив структуру державної влади в Україні;

• Беручи до уваги складну міжнародну обстановку, «Конгрес..» передав свої законодавчі функції Директорії і саморозпустився.

В період Директорії в Україні поширилася «отаманщина». Влада Директорії на місцях була чисто номінальною. Тут вона знаходилася в руках місцевих отаманів. Маючи власні збройні загони, ці отамани, фактично були не підконтрольні центральній владі. Риси отаманщини:

• антидемократизм;

• анархія і свавілля;

• націоналізм;

• єврейські погроми.

4 січня 1919р. за наказом Троцького було створено «Український фронт» на чолі з Антоновим-Овсієнком. Його завданням було захопити Лівобережну Україну.

Це була ІІ війна більшовицької Росії проти УНР. Так як Директорія власної армії не мала, зупинити наступ більшовицьких військ вона не змогла. 5 лютого 1919 р. більшовицькі війська запили Київ. На квітень 1919р. більшовики контролювали більшу частину України. У січні 1919р. на бік більшовиків перейшли отамани М. Григор’єв, Н. Махно.