4. Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. Знаків). Екзаменаційний білет № 19

1. Книгодрукування в Україні (друга половина XX ст.).

Конкретні завдання щодо поліпшення видавничої справи та книгорозповсюдження , збільшенню випуску книг і журналів поставив XXV з'їзд КПРС , який визначив основні напрями розвитку народного господарства СРСР на 1976-1980 рр. . З'їзд відзначив необхідність широкого впровадження в поліграфічній промисловості офсетного способу друку , фотонабора і автоматичних потокових ліній. Особливу увагу було звернуто на випуск навчальних посібників , у тому числі наочних , літератури для дітей та юнацтва.

У 1977 р. прийнята нова Конституція СРСР. Вона закріпила новий історичний рубіж у нашому русі до комунізму - побудова розвиненого соціалістичного суспільства. Нова Конституція СРСР - основний закон першого в світі загальнонародного держави, що володіє потужною індустрією і сільським господарством , передовою наукою і культурою. Створені всі умови для гармонійного розвитку особистості. У цьому все більшу роль покликані відігравати книговидавнича справа і періодична преса .

Зростання видань книг у розглянутий період особливо стрімкий. У 1970 р. видано більше 1,5 млрд. книжкових видань - по 6 книг на душу населення. У 1975 р. - близько 1,7 млрд. екз. У 1978 р. - 1,8 млрд. екз.

Щорічно випускається понад 230 нових видань накладом близько 5 млн. прим.

У 1975 р. на засіданні Науково- видавничої ради Держкомвидаву СРСР були розроблені рекомендації про переважне зростанні видань художньої, дитячої , навчальної , медичної та довідкової літератури - за рахунок виключення з планів малоактуальними робіт , зменшення середніх обсягів книги , збільшення ємності друкованого аркуша і пр. Держкомвидавом прийнятий на 1983 - 1984 рр. . план випуску видань , що пропагують вирішення листопадового (1982 р.) Пленуму ЦК КПРС , і матеріалів спільного урочистого засідання ЦК КПРС , Верховної Ради СРСР і Верховної Ради РРФСР , присвячених 60 -річчю утворення СРСР.

2. Творче редагування: об’єкт, предмет, методи.

Творче редагування – це така оптимізація редактором повідомлень, яка базується на творчих методах розв’язання нетипових чи складних завдань і його інтуїції. Об’єктом творчого редагування є сам текст (авторський оригінал). Предметом творчого редагування буде співвідношення відредагованого тексту до норм, тобто редагування за нормами. В усіх інших випадках є необхідним лише суб’єктивно. У видавничій практиці під час редагування постають такі творчі задачі:

– добір норм редагування для конкретного видання;

– редагування рукопису методами творчого редагування;

– створення зовсім нових норм;

– оптимізація твору.

У творчому редагуванні авторського оригіналу можна виокремити такі етапи:

– виникнення задуму виправлення;

– визрівання задуму;

– знаходження способу виправлення;

– внесення виправлення в оригінал.

3. Лінгвістичні норми редагування: рівні надфразних єдностей, блоків, дискурсу.

Норми для рівня надфразних єдностей. НФЄ — це група речень, об'єднаних зв'язками граматики тексту так, що більшість цих зв'язків не виходять за її межі. Речення об'єднують у НФЄ за допомогою зв'язків граматики тексту. Таких зв'язків є кілька. Морфологічні зв'язки реалізують у вигляді ідентичних видо-часових форм дієслів- присудків у реченнях НФЄ. Іноді морфологічні зв'язки в НФЄ можуть бути відсутні. Лексичні зв'язки є найпродуктивнішими (їх частка становить близько 70% від загальної кількості зв'язків). Ці зв'язки реалізують шляхом повторення в реченнях НФЄ одних і тих самих слів. Види повторень можуть бути найрізноманітніші: а) однокоре- неві (повні, словозмінні, словотвірні); б) ідеографічні (синонімічні, родо-видові, еліпсичні та розширювальні); в) анафоричні (займенникові). Синтаксичні зв'язки реалізують шляхом взаємоузгодження порядку слів у кожній парі двох сусідніх речень. Так, слово чи група слів, що належать до реми попереднього речення і, відповідно, стоять у його кінці, повторюють на початку наступного речення у його темі. Крім того, синтаксичний зв'язок в НФЄ іноді можна реалізувати у вигляді ідентичних синтаксичних конструкцій, наявних у різних реченнях НФЄ. Конекторні зв'язки виражаються в тому, що речення в НФЄ з'єднують одне з одним за допомогою спеціальних слів (спершу, потім, далі, тоді, отже, враховуючи, цей, той та ін.). Кількість таких слів становить близько сотні. Ритмомелодичні зв'язки виражаються в ідентичній або взаємовідповідній інтонаційній побудові речень у НФЄ. Наприклад, перше речення може мати запитальну інтонацію, а відповідне йому наступне — стверджувальну. Такий вид зв'язку характерний для художнього стилю. • Для наукових і технічних текстів зв'язність повинна бути максимальною, для публіцистичних — середньою, а для художніх — мінімальною1. • Для малокваліфікованих реципієнтів повідомлення повинні мати найвищу, а для висококваліфікованих можуть мати найнижчу зв'язність2. • У повідомленнях, які автори хочуть зробити однозначними, зв'язність повинна бути максимальною, а в повідомленнях, які автори хочуть наділити підтекстом, — може бути низькою. • Зв'язки граматики тексту в НФЄ, особливо повторення, повинні бути якнайрізноманітнішими.

2. Норми для рівня блоків. Блок — це множина НФЄ, об'єднаних певною темою. Норма редагування для цього лінгвістичного рівня полягає в тому, що в одному лінгвістичному блоці повинна бути тільки одна тема. Звичайно, це не заперечує наявності в межах такого блоку й інших тем, але лише друго- чи третьорядних. Це нагадує ситуацію в образотворчому мистецтві, коли художник подає передній план (тема картини), розташований на певному тлі, де може бути як другий, так і третій плани. Контролюють тему повідомлення положеннєвими і когнітивними методами. • Границю між НФЄ (абзацний відступ) слід проводити перед тим реченням, для якого різниця між кількістю лівосторонніх і правосторонніх зв'язків переходить від від'ємних значень до додатніх.

3. Норми для рівня дискурсу. Стиль — це група характеристик підмножини повідомлень, які функціонують у певній галузі життя суспільства. Першою основою для поділу є частота вживання лінгвістичних одиниць (наприклад, морфем, слів, синтаксем тощо). За цією ознакою лінгвістичні одиниці поділяють на частовживані (ядерні), середньовживані (розширені) та рідковживані (периферійні). Ядерні одиниці мають нульову стилістичну маркованість і утворюють нейтральний стиль: вони належать до міжстильових, а тому їх можна використовувати в будь-яких стилях, не ризикуючи порушити стильову однорідність повідомлення. У мові їх кількість мінімальна, але у мовленні вони покривають, як правило, від двох третіх до трьох четвертих обсягу будь-якого повідомлення. Середньовживані та, особливо, рідковживані одиниці майже завжди є стилістично забарвленими, а тому, на відміну від нейтрального, утворюють марковані стилі. Звичайно, може здатися, що виділення серед інших як основного нейтрального стилю є зайвим. Проте таке твердження хибне. Адже редактор повинен вибирати саме нейтральні лінгвістичні одиниці, опрацьовуючи, наприклад, літературу для дошкільнят, учнів початкової школи, а також підручники іноземної мови. Другою основою для поділу є належність лінгвістичних одиниць до усної мови. За цією ознакою вирізняють усний та письмовий (іноді його ще називають "книжковий") стилі, а в усному — два його підвиди: розмовний та ораторський (основою для такого поділу служить кількість реципієнтів). Третьою основою служить використання у повідомленні образів та понять. Тут виділяють стиль художній (використовують образи), публіцистичний (використовують і образи, і поняття) та понятійний (використовують поняття). У кожному з цих стилів існує ще низка своїх підстилів. Так, у художньому виділяють підстилі поетичний, драматичний та прозовий; у публіцистичному—художньо-публіцистичний, газетний і радіотелевізійний; у понятійному — діловий\ науковий і технічний. У понятійних підстилях іноді за певними ознаками чи тематикою виділяють ще підпідстилі (наприклад: стиль патентів, рефератів; стиль біологічної, фізичної, математичної літератури тощо). Четвертою ознакою для поділу є належність лінгвістичних одиниць чи їх характеристик до повідомлень того чи іншого автора. За цією ознакою розрізняють авторський і колективний стилі. При редагуванні лінгвістичних одиниць повідомлення на рівні дискурсу редактор насамперед повинен чітко встановити його стильові характеристики. Лише після цього можна здійснювати контроль повідомлення. • Повідомлення повинно бути стилістично однорідним. Наявність цієї норми зобов'язує редактора видаляти з повідомлення всі лінгвістичні

одиниці, які належать до інших стилів. • Виправлення, виконані редактором, повинні належати до того ж стилю, що й саме повідомлення.