4. Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. Знаків). Екзаменаційний білет № 5

1. Будова авторського та видавничого оригіналів (видавнича будова, будова текстової та нетекстової частин, будова апарату).

Авторським оригіналом називається створена автором і представлена для редакційно-видавничої обробки творча чи аукова робота з усіма її необхідними компонентами (основний, допоміжний і додатковий тексти, а також оригінали ілюстрацій з необхідними до них підписами).Авторський рукопис наукової статті повинен містити наступні елементи (з дотриманням вказаної послідовності):

1)індекс Універсальної десяткової класифікації (УДК);

2)відомості про автора (прізвище, ініціали, вчене звання і вчений ступінь, місце роботи, населений пункт);

3)стислий заголовок;

4)анотацію мовою оригіналу (не більше 75 слів);

5)ключові слова;

6)текст статті, який містить обов’язкові елементи:

•постановка проблеми;

•аналіз останніх досліджень і публікацій;

•не вирішені раніше частини проблеми;

•мета статті;

•виклад основного матеріалу;

•висновки;

7)список використаної літератури ( в алфавітному порядку), складений відповідно до вимог. На всі першоджерела повинні бути зроблені посилання у тексті. Порядковий номер першоджерела проставляється у квадратних дужках. Першоджерела подаються мовою оригіналу. Посилання на неопубліковані роботи не допускаються;

8)коротку анотацію (Summary) англійською мовою (не більше 75 слів).

Максимальний обсяг статті – 10 аркушів, віддрукованих з одного боку аркуша формату А4 (210х297 мм).

Міжрядковий інтервал – 1,5. Кегль (розмір) шрифту – 14 пт. Параметри сторінки (поля): зверху, знизу, справа – 2 см;

зліва – 3 см. Сторінки обов’язково повинні бути пронумеровані олівцем (у правому нижньому куті).

Файл готується за допомогою текстового редактора Microsoft Word. У файлі не використовуються стилі тексту, сторінки не нумеруються. Слова друкуються без переносів. Шрифт – Times New Roman.

Всі нетекстові об’єкти створюються за допомогою вбудованих засобів Microsoft Word.

Весь графічний матеріал повинен бути мінімальним за обсягом, чорно-білого кольору, заповнення виконуються штрихуванням.

Автор зобов’язаний ретельно вичитати рукопис і на останній сторінці поставити свій підпис і дату. Якщо авторів декілька,

рукопис підписують усі автори.

Видавничим оригіналом називається той же авторський оригінал після його обробки у видавництві аж до готовності виведення оригінал-макету на плівках з доданими оригіналами зовнішнього оформлення та видавничої специфікацією.

2. Типологія помилок і спотворень; значущість і вага помилок; реконструкція помилок реципієнтами; межі усунення помилок; ступінь редагованості повідомлень.

Помилки можуть бути значущими (тобто істотними) чи незначущими (неістотними). Їх значущість визначають залежно від того, наскільки вони впливають на процеси сприймання і розуміння: якщо помилки лише незначно знижують швидкість сприймання чи знижують лише точність розуміння, вони є незначущими; якщо ведуть до неправильного, тобто нетотожного авторському, розуміння або унеможливлюють його, вони є значущими. Не менш важливою за значущість є вага помилок – спричинені нею наслідки для автора, редактора чи реципієнта. У повсякденному житті вага помилок для реципієнтів значно менша: помилка може викликати дитячі сльози, зіпсувати настрій дорослим тощо. Помилки стосовно постулатів редагування можна поділити на:

– новинні (помилки в контекстній, реципієнтській та суспільній інформації);

– модальні;

– темпоральні, локальні й ситуативні (темпоральні виникають внаслідок відхилення часу, вказаного в повідомленні, від часу, описуваного повідомленні світу; локальні виникають унаслідок відхилення місця, вказаного у повідомленні, від місця, описуваного в повід. світу; ситуативні виникають у наслідок відхилення ситуації, описаної в повідомленні, від ситуації в світі, опис. в повідомленні);

– семіотичні (Кодувальні помилки виникають унаслідок відхилення від норми в коді знака; Відображувальні помилки полягають у тому, що у реципієнта при сприйманні знака виникає інший відображений образ, ніж автора повідомлення; Значеннєві помилки виникають через те, що автори, замість потрібних, вживають слова і іншими значеннями);

– помилки стосовно банку інформації (виникають тоді коли, повідомлення містить знаки, відсутні в банку інф. реципієнта);

– сприймальні помилки (виникають лише в момент первинного сприймання повідомлення);

– атенційні помилки (виникають внаслідок порушення в повідомленні контактної інформації мови й переключення уваги реципієнтів на інші об’єкти);

– копіювальні помилки (виникають при копіюванні повідомлення).

Помилки стосовно конкретних норм редагування:

– інформаційні помилки;

– юридичні помилки;

– етичні й естетичні помилки;

– політичні й релігійні помилки;

– композиційно-жанрові помилки;

– рубрикаційні помилки;

– логічні помилки;

– лінгвістичні помилки;

– психолінгвістичні помилки;

– видавничі помилки;

– поліграфічні помилки;

– інші помилки.

Типи реконструкцій, що здійснюється реципієнтами:

– правильна повна (правильно відновлюють як зміст, так і форму компонента повідомлення);

– правильна неповна (реципієнта правильно відновлює лише зміст компонента);

– фрагментна варіантна (відновлюють зміст компонента в кількох варіантах, одни з яких правильний);

– фрагментна часткова (реципієнти можуть правильно відновити зміст лише частини компонента);

– неправильна (реципієнти неправильно відновлюють зміст повідомлення);

– нульова (реципієнти не можуть запропонувати жодного варіанта виправлення компонента повідомлення).