4. Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. Знаків). Екзаменаційний білет № 25

1. Книгодрукування у світі (XIX ст.).

Росія: У XIX ст. розшарування книговидавців стало помітним. Найбільшим ви-давцем-новатором XIX ст. називають А. Смірдіна, який відкрив найкращий книжковий магазин того часу, впровадив постійну ви¬плату гонорарів авторам, збільшив тираж і знизив ціни на свої ви-дання, що призвело до розширення кола споживачів друкованої продукції.

Друкарство в західній європі: Великобританія

У І пол. XIX ст. найпоширенішим видом друкованої продукції були малотиражні видання, цінова політика залежала від відо¬мості імені автора книги. Клас так званої низькопробної літерату¬ри представляли мелодрами, еротична література, готичні романи, де¬тективи, репринти популярних раніше творів та книги за знижени¬ми цінами, які довго не продавалися.

Німеччина Книжкова культура кін. XVIII ст. - поч. XIX ст. не піднімалася вище середнього рівня. Книгодрукування страждало від постійних утисків князівської та церковної цензури. Обмежені можливості книговидавців були спричинені здешевленням книж¬кової продукції через численні підпільні перевидання книг попу¬лярних авторів - без ілюстративного матеріалу і з низьким рівнем художнього оформлення.

Франція: У XIX ст. збільшується попит на книгу серед незаможних верств населення, що змушує видавців шукати способи здешев¬лення книги. У 1826 р. засноване одне з найбільших видавництв Франції –Ашетт. У 1838 р. було засноване видавництво Ж. Шарпантьє (1805 -1851 pp.), який своїм успіхом був зобов'язаний випуску, порівня¬но недорогих, книг зручного формату, адресованих буржуазному читачеві. Скориставшись стереотипією, Ж. Шарпантьє видав більше 400 романів за низькою ціною - 3,5 франка за том.

У 1847 р. у Франції засноване "Суспільство видавців і кни¬готорговців", яке регулювало взаємини між видавцями, друкаря¬ми, власниками паперових фабрик, книгопродавцями і видавало "Журнал книжкової торгівлі".

США: До кін. XIX ст. сформувались основні риси видавничої справи США: комерційний характер, прагнення до концентрації і моно¬полізації, тісний зв'язок із промисловим і фінансовим капіталом. Створено великі видавничі фірми більшість з яких існує і нині: "Харпер бразерс" ,"Ліппінкотт" . У 1891 p. прийнято міжнародний закон про авторське право. Видавнича справа починає зливатись з банківськими магнатами, створюються видавничі монополії.

2. Масова інформація як інструмент впливу.

Згідно з одним із законів теорії інформації, будь-яка інформація, сприйнята кібернетичною системою (отже, і людиною), впливає на неї.

Приклад. Більше двох століть тому після опублікування роману Гете „Страждан¬ня молодого Вертера", молодий герой якого закінчував життя самогубством, Європою прокотилася хвиля самогубств молодих чоловіків. Цю ланцюгову реакцію було названо «феноменом Вертера».

Вплив масової інформації зростає, якщо реципієнти (члени суспільства) виведені зі стану рівноваги (наприклад, ЗМІ передають повідомлення про не¬безпеку, що суперечать одне одному), роздратовані чимось (наприклад, різким зростанням цін), збуджені (наприклад, ЗМІ постійно повідомляють про можли¬ве знецінення вкладів у банках).

Як свідчать соціологічні дослідження, за нормальних умов вплив не може перевищити той стан, який був до проведення заходів впливу; більше ніж на 20%.

Спеціальних одиниць вимірювання величини впливу немає, тому його ви¬мірюють лише в натуральних показниках (наприклад, в одиницях придбаної продукції, фінансового прибутку, кількості голосів на виборах, зміни оцінок, життєвих цілей, кількості опанованих понять, їхніх зв'язків тощо). Крім таких точних натуральних показників, величину впливу, можна характеризувати й та¬кими, які важко підцаготься кількісному вимірюванню (скажімо, емоції реципі¬єнта, відчуття ним огиди чи прекрасного).

Для збільшення впливу повідомлень ЗМІ використовують спеціальні ме¬тоди. Так, у США за останні 40 років використання таких спеціальних методів впливу дало змогу під час виборчих кампаній зменшити тривалість телевізій¬них рекламних повідомлень із ЗО хв до ЗО с без втрати ефективності3.

Ефективність методів впливу може бути не тільки позитивною, а й нега¬тивною, тобто може вести не тільки до зростання, а й до зменшення обраного показника. Наприклад, використання неадекватного методу впливу може при¬звести до того (див, попередній приклад), що кількість людей, які прийшли на мітинг, зменшиться до 3 тис. Це означає, що ефективність методу впливу становитиме Е = (3 - 5) / 5 = -0,4. Показник зменшився на -40%. тобто в 0,6 разу.

Дуже важливо вміти правильно спрогнозувати масштаби впливу. Адже на¬магання будь-якою ціною досягти максимального впливу може призвести до протилежних наслідків. Так, багато разів повторюване повідомлення починає викликати в отримувачів роздратування, а в результаті вплив може змінитися на протилежний.

Ефективність методів впливу визначають шляхом соціологічних обсте¬жень членів суспільства.

У суспільстві розрізняють вплив у трьох сферах:

— пропаганда (вплив на банки інформації членів суспільства з метою змі¬ни їхніх суспільних оцінок, настроїв, звичок, світоглядних моделей тощо);

— рекламування (вплив на банки інформації членів суспільства з метою схилити їх до придбання певних товарів, використання послуг, обрання визна¬чених членів або партій суспільства в органи державної влади, позбавлення шкідливих звичок тощо);

— інформаційна війна (вплив однієї держави на інформаційний простір іншої з метою заволодіти нею або змінити її політику на свою користь).

Пропаганду й рекламу використовують за умови нормального функціону¬вання суспільства, а інформаційні війни —за кризових ситуацій.

У перелічених трьох сферах використовують приблизно однакові методи впливу, хоча їх застосування має свою специфіку.