4. Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. Знаків). Екзаменаційний білет № 30

1. Кодування повідомлень масової інформації.

Будь-яка робота із записами потребує їх кодування. Як правило, повідомлення зберігаються у вигляді кодів. Кодування повідомлень — це подання їх за допомогою деякої послідовності знаків. Кодування — спо¬сіб зберігання і передавання повідомлень, форма подання їх на носієві.

Одне і те саме повідомлення можна кодувати по-різному.

Однією з систем кодування є азбука. Можна кодувати і звуки. Одні¬єю з таких систем кодування є ноти. Зберігати можна не тільки тексто¬ву та звукову інформацію. У вигляді кодів зберігаються і зображення.

Якщо розглянути газетний малюнок через збільшувальне скло, то можна побачити, що він складається із світлих і темних точок. Коор¬динати кожної точки можна запам'ятати у вигляді чисел. Колір кожної точки також можна запам'ятати у вигляді числа. Такі числа можна зберігати в пам'яті комп'ютера та передавати на будь-які відстані.

Для подання та опрацювання повідомлень у комп'ютері використо¬вують двійкові коди, що подаються за допомогою лише двох символів — 0 i l, оскільки пристрої комп'ютера побудовані на елементах, що мають два стійких стани (які позначають через 0 та 1). Це дозволяє технічно реалізувати збереження і опрацювання повідомлень за допомогою комп'ютера.

Біт (англ. bit — двійкова одиниця) — найменша довжина двійко¬вого коду (один двійковий розряд). Байт — це послідовність з 8 бітів. Загальна кількість різних комбінацій двійкових розрядів у байті до¬рівнює 28=256. Для кодування різних символів та для їх зберігання в запам'ятовуючих пристроях комп'ютера найчастіше використовують американський стандартний код для обміну інформацією — ASCII (англ. American Standard Code for Information Interchange), який являє собою стандартну таблицю кодування знаків.

Одне і те саме повідомлення можна закодувати різними способами, тобто виразити різними мовами. За всю історію існування, люди ство¬рили багато різних мов кодування:

• розмовні мови;

• мова міміки і жестів;

• мова малюнків та креслень;

• мова науки (математичні, хімічні, біологічні й інші символи та формули);

• мова мистецтва (музики, живопису, скульптури);

• спеціальні мови (есперанто, морський семафор, азбука Морзе, азбука Брайля для незрячих).

2. Міжнародні організації зі стандартизації. Міжнародні стандарти з видавничої справи.

Міжнародна Організація зі Стандартизації ( іжна. International Organization for Standardization, ISO) — міжнародна організація, метою діяльності котрої є ратифікація розроблених спільними зусиллями делегатів від різних країн стандартів.

Організація ISO була заснована 23 лютого 1947 двадцятьма п’ятьма національними організаціями по стандартизації, як координуючий орган.

Доки ISO залишається неурядовою організацією, її можливості у розробці та ратифікації стандартів значно більші, ніж в інших подібних організацій. Це сприяло тому, що багато її стандартів стали державними у багатьох країнах, і дозволяє досить ефективно координувати дії багатьох національних організацій по стандартизації.

ISO тісно співпрацює з Міжнародною електротехнічною комісією (IEC), котра відповідає за стандартизацію електроапаратури.

Цей стандарт розроблений технічним комітетом ISO/TC 176 «Управління якістю і забезпечення якості», підкомітетом SC 2 «Системи якості» міжнародної організації по стандартизації ISO (скорочення від International Organization for Standardization – Міжнародна організація по стандартизації), яка є світовою Федерацією національних органів по стандартизації, що створена у 1946 році і об’єднує майже 100 країн-учасників. Основним її завданням є підтримка розробки міжнародних стандартів, тестування та сертифікації, спрямованих на розвиток міжнародної торгівлі якісних продуктів та послуг. (З 2004 року Україна також входить до ISO). Стандарт ISO 9001:2001 є третім виданням, що скасовує та замінює друге видання (ISO 9001:1994) разом із ISO 9002:1994 та ISO 9003:1994 і є технічним переглядом цих документів. Він пройшов адаптацію в Україні і набув чинності відповідно до Наказу Держспоживстандарту України від 27 червня 2001 p. № 317 як ДСТУ ISO 9001, що передбачає ряд положень у сфері стратегічного управління якістю послуг.

Власне сам стандарт є моделлю процесного підходу до управлінської діяльності, який містить вимоги до усіх процесів організації, що впливають на якість її кінцевих послуг.

Міжнародні стандарти:

ГОСТ 7.53-2001 «Видання. Міжнародна стандартна ну-нумерації книг »поширюється на спосіб ідентифікації книг і встановлює структуру, форму написання, розташування в книзі іжнародного стандартного номера книги (ISBN).

ГОСТ Р 7.0.53-2007 «Видання. Міжнародний стандартний книжковий номер. Використання та видавнича оформлення ». Про міжнародної стандартної нумерації і штрихове кодування видань.

ГОСТ 7.56-2002 «Видання. Міжнародна стандартна ну-нумерації серіальних видань »регламентує спосіб ідентифі-каціі серіальних видань і визначає структуру, форму представ-лення і процедуру присвоєння Міжнародного стандартного номі-ра серіальних видань (ISSN).