2. Масова комунікація (схема, складові, перебіг обміну інформацією, фактори впливу, визначення ефективності).

Масова комунікація - це перш за все процес виробництва повідомлень і їх передачі пресою, радіо, телебаченням, що передбачає спілкування людей, як членів «маси», здійснюваних за допомогою технічних засобів. Масова комунікація є невід'ємною частиною сучасного суспільства, його економіки, політики, культури. Своєрідна революція засобів масової комунікації (Інтернет): надає зростаюче вплив на виробничу, соціально-політичну, культурно-ідеологічну сфери життя людства і окремої людини. Масова комунікація має пряме відношення до всіх цих проблем і сама може розглядатися як одна з найважливіших глобальних проблем.

Серед глобальних проблем дослідники все частіше називають можливості комунікації в частині впливу її на масову свідомість. Розвиток масових коммунікаціонних процесів сприяє розвитку всієї цивілізації. Вихідною конфігурацією теорій масової комунікації є саме поняття «масова комунікація».

3. Видавничі норми редагування апарату видання (джерела інформації, зміст, покажчики, колонтитули).

• Апарат повідомлення повинен відповідати рівню кваліфікації реципієнтів.

Апарат видання розрахований на реципієнтів середнього (зміст, примітки, колонтитули, списки, джерела) та високого (коментарі, передмови, післямови, додатки, покажчики) рівня кваліфікації.

• Апарат повинен відповідати жанровим особливостям повідомлення.

У публіцистичному виді літератури частіше роблять внутрітекстові й посторінкові, а в науковому — посторінкові й позатекстові примітки.

Джерела інформації та їх типи. У повідомленні цю групу компонентів використовують, щоби вказати джерело будь-якої запозиченої інформації (цитат, даних тощо).

У повідомленнях вказівки на використані джерела оформляють у вигляді джерельних приміток — внутрітекстових, посторінкових чи позатекстових . Виділяють такі типи джерел інформації: поліграфічна продукція (книги, журнали, газети тощо), архівні матеріали, фонограми (на платівках, магнітних стрічках, оптичних дисках), твори образотворчого мистецтва, фільми (на кіноплівках, магнітних плівках, оптичних дисках). Усі ці джерела в повідомленні подають у вигляді описів бібліографічних, архівних, фонограмних, фільмових та описів творів образотворчого мистецтва. Звичайно, в повідомленнях можуть використовувати й інші джерела інформації, наприклад, радіо- чи телепередачі, усні розмови, записки, листи, факси тощо. Проте вказівки на такі джерела не є обов'язковими, а їх описи поки що не підлягають регламентації. Обмеженнями тут виступають лише вимоги дотримання авторського права й етичні норми.

Норми редагування покажчиків2.

• Покажчики треба укладати для офіційної (ділової), наукової, інформаційної, виробничої (технічної), навчальної та довідко!' літератури.

• Покажчик є обов'язковим у виданні, обсяг якого перевищує 15 авт. арк.3. Коли обсяг видання є меншим, наявність покажчика є факультативною.

• Покажчики слід подавати окремо для вокабул кириличного, латинського, грецького та готичного алфавітів4.

• До покажчика додають примітку, вказуючи: вид покажчика; границі тексту у виданні, які охоплює покажчик; методичні особливості укладання покажчика; скорочення, застосовані в покажчику; особливості розташування окремих елементів у покажчику; пояснення позначень перехресних посилань.

Автор може підготувати покажчик ще до редагування повідомлення, проте очевидно, що після редагування тексту покажчик вимагатиме низки змін, а це неефективно; тому покажчик краще починати укладати після завершення редагування.

Колонтитул — це відділений від основного тексту (наприклад, лінійкою) один рядок угорі чи внизу сторінки, що включає її абсолютну адресу та коротко описує тематичне наповнення.

• Колонтитули потрібно ставити на всіх сторінках видання.

Виняток: спускові сторінки, а також ті, де розташовані посторінкові таблиці чи ілюстрації. Цей виняток не розповсюджується на газетні й журнальні видання.

• Номер сторінки слід розташовувати в колонтитулі.

• У кінці колонтитула ставити крапку не потрібно.

• У словниках у лівих колонтитулах слід писати перше, а в правих — останнє слово, яке є заголовком словникової статті на цій сторінці.

Іноді замість цілого слова пишуть кілька його перших літер.