1. Методика застосування коректурних знаків.

Коректурними знаками (знаками виправлення) називають спеціально утворену для видавничої справи і прийняту на державному рівні (наприклад, у вигляді стандарту) множину знаків, які використовують для фіксації місця розташування помилок у повідомленні та задания методу їх виправлення1. Коректурні знаки ділять на знаки для текстової й для ілюстраційної частин оригіналу. їх застосовують як під час опрацювання авторського і видавничого оригіналів (частину знаків), так і під час опрацювання проекту видання (всі знаки). Іноді коректурні знаки для опрацювання авторського і видавничого оригіналів подають навіть окремо2, хоча вони є лише частиною загальної множини коректурних знаків. — замши; — вставлення; — видалення; — переставлення; — виправлення пробільних елементів; — виправлення шрифтових виділень; — виправлення технічних дефектів набору; — відміни зробленого виправлення. Під час опрацювання повідомлень застосовують таку методику роботи з коректурними знаками. 1. Під час редагування авторського чи коректури видавничого оригіналу помилку виправляють за допомогою коректурних знаків. Текст виправлення (заміни чи вставлення), коли він є, пишуть згори над помилковим текстом, а іноді — на полі навпроти нього. Коли текст виправлення не поміщається на сторінці, його пишуть на окремому аркуші (його частині) й приклеюють до аркуша оригіналу. 2. Під час редагування чи коректури проекту видання помилку виправляють, як і під час опрацювання оригіналу, проте коректурний знак із виправленням повторюють на полях (лівому або правому) навпроти рядка з помилкою. Текст виправлення пишуть на полі справа від коректурного знака. 3. Один коректурний знак повинен стосуватися тільки одного виправлення, а тому за наявності кількох відхилень в рядку коректурні знаки потрібно модифікувати. Коли ж однакове виправлення повторюють декілька разів, то можна вказувати коректурний знак один раз, записуючи поряд (у кружечку) кількість потрібних виправлень. 4. Додаткові вказівки (авторові, редакторові, коректорові чи конструкторові видання) слід давати на полях поряд із коректурними знаками, обвівши кружечком. 5. У виданнях із багатостовпцевим набором, де мала віддаль між рядками й стовпцями, дозволено використовувати "віжки" — лінії, що з'єднують місце розташування відхилення з продубльованим коректурним знаком на полі сторінки, де уточнюють особливості виправлення. Для ілюстраційної частини використовують такі коректурні знаки; — зміни насиченості вказаного кольору на заданий відсоток; — зміни негативу на позитив і навпаки; —зміни контрасності; — вирівнювання нечітких контурів; — видалення окремих деталей ілюстрації; — повертання ілюстрації чи її деталей на вказаний кут; — перетворення прямого зображення в дзеркальне й навпаки; — зміни розмірів ілюстрації чи її деталей; — внесення змін по всій ілюстрації.

2. Поліграфічні норми редагування: норми макетного верстання.

Норми верстання газетно-журнальних видань ті самі, що й для книжково-жур¬нальних, але дещо послаблені.

• У газетно-журнальних виданнях рядки можуть бути вирівняні лише стосовно першого та останнього у стовпцях; стовпець може закінчуватися переносом; над і під рубрикою в стовпці може бути менше ніж три рядки ТОЩО. '

Крім того, для газетно-журнальних видань існують і спеціальні норми.

• Нерекламні повідомлення повинні бути розташовані на сторінках видання за¬лежно від ступеня їх новизни, цінності, майстерності, а також залежно від міс¬ця розташування постійних рубрик.

Особливості використання цієї та наступної норм, пов'язаних з конструюванням газетно-журнальних видань, описані в розділі 19.5.

• Рекламні повідомлення повинні бути розташовані на сторінках видання залеж¬но від розміру плати за їх публікування.

• Кожне повідомлення повинно мати чітко окреслені межі (лінійками, пробіла¬ми тощо).

Реципієнт не повинен сприймати якийсь компонент повідомлення (ілюстрацію чи рубрику) як одночасно належний до двох різних сусідніх повідомлень.

• Якщо на сторінці є кілька повідомлень, то рубрики, що стосуються по¬відомлення із кількох стовпців, можна набирати на сумарну ширину цих стовпців.

• Винятком є той випадок, коли повідомлення чітко відділені одне від одного інши¬ми засобами (наприклад, лінійками). У сусідніх стовпцях ілюстрації чи врізні рубрики повинні бути розміщені на різних рівнях.

Якщо уникнути розташування рубрик на одному рівні неможливо, слід переві¬рити, чи не призводить їх послідовне читання до непередбачуваних наслідків.

9 Текст, набраний у рамці, повинен бути відділений пробілом як із середини рамки (по всьому периметру), так і зовні від тексту, що його оточує, чи інших нетекстових елементів.

® Знаком примітки в газетно-журнальних виданнях слугує зірочка.

Якщо продовження повідомлення переносять на іншу, але не наступну сторін¬ку, в кінці сторінки (стовпця) вказують: Продовження на с. XX. — і виділяють цей текст накресленням.