Тема 3. Страхування тимчасової втрати працездатності

3.1. Суть та основне поняття загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

3.2. Права та обов’язки суб’єктів соціального страхування тимчасової втрати працездатності.

3.3. Забезпечення за загальнообов’язковим соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

3.1. Суть та основне поняття загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, умовленими народженням та похованням, базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України « Про загальнообов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-III та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням ( ЗДСС у ЗТВП та ВЗНП), є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною, смерті громадянина або члена його сім'ї.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (ЗДСС у ЗТВП та ВЗНП) передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати праце­здатності (далі — Фонд) є органом, що здійснює керівництво і управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснює збір і акумуляцію страхових внесків та інших засобів, призначених для фінансування матеріального забезпечення і соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» (далі — Закону), і забезпечує їхнє надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією, а також юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, символіку, що затверджується правлінням Фонду. Право юридичної особи Фонд набуває з дня реєстрації статуту в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади.

Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, а також стабільної діяльності Фонду.

Фонд не може провадити будь-яку іншу діяльність, крім зазначеної в Законі, та використовувати страхові кошти не за цільовим призначенням.

Діяльність Фонду регулюється Законами України та статутом Фонду, який затверджується його правлінням.

Джерелами формування коштів загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втра­тою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням, є:

1. страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахо­ваних осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбаче­них законом;

2. благодійні внески підприємств, установ, організацій і фізичних осіб;

3. асигнування з Державного бюджету України;

4. прибуток, отриманий від використання тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових засобів Фонду, на депозитних рахунках;

5) інші надходження відповідно до законодавства. Кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності не включаються в Державний бюджет України, не підля­гають вилученню і використовуються тільки за цільовим при­значенням (у випадку їхнього невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік); зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, що обслуговує фонди за окремими видами соціального страхування.

Рішення про перерахування тимчасово вільних коштів, у тому числі їх резерву, на депозитні рахунки приймає правлін­ня Фонду. Порядок розміщення тимчасово вільних коштів визначаєть­ся Кабінетом Міністрів України, а умови, порядок обслуговування і збереження цих засобів визначаються договором між банком і Виконавчою дирекцією Фонду за узгодженням із його правлінням. Прибуток, отриманий від тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву засобів Фонду, на депозитному рахунку, вико­ристовується в порядку, визначеному його правлінням.

Використовуються кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням на:

• виплату застрахованим особам допомоги за тимчасовою непрацездатністю, вагітністю і пологами, при народженні ди­тини і в разі догляду за дитиною до досягнення нею трирічно­го віку ;

• на поховання;

• фінансування санаторно-курортного лікування й оздо­ровлення застрахованих осіб і членів їхніх родин;

• створення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застра­хованих осіб;

• забезпечення поточної діяльності і утримання органів фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.

Платниками страхових внесків на загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і по­хованням, є страхувальники і застраховані особи.

Страхувальники — юридичні і фізичні особи, які набувають статусу платників страхових внесків у фонд із дня їхньої реєст­рації у виконавчих дирекціях відділень фонду.

Страхувальники-роботодавці сплачують у фонд різницю між нарахованими для роботодавців і найманих робітників стра­ховими внесками і витратами, пов'язаними з наданням ма­теріального забезпечення і соціальних послуг застрахованим особам відповідно до чинного законодавства.