Тема 7. Пенсійне страхування

7.1.Загальна характеристика системи пенсійного страхування в Україні.

7.2. Принципи пенсійного страхування.

7.3. Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

7.4. Повноваження Пенсійного фонду України та джерела формування коштів.

7.1. Загальна характеристика системи пенсійного страхування в Україні

Згідно законодавства та реформування система пенсійного забезпечення в Україні повинна складатися з трьох рівнів.

Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі – солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі – накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону „Про недержавне пенсійне забезпечення”, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (далі — закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пенсійне страхування – це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працездатності.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування — сис­тема прав, обов'язків і гарантій, що передбачає призначення, перерахунок і виплату пенсій, надання соціальних послуг застрахованим особам і членам їхніх родин із коштів Пенсій­ного фонду України, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців і громадян на загальнообов'язкове дер­жавне пенсійне страхування, бюджетних і інших джерел, а та­кож регулює порядок формування загальнообов'язкового на­копичувального пенсійного фонду і виплат із його коштів пенсій або одноразових виплат.

Пенсія — це гарантована щомісячна грошова виплата гро­мадянам у старості на випадок повної або часткової непра­цездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягнен­ням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудо­вої діяльності.

Залежно від причини, що обумовлює право на одержання пенсії, розрізняють наступні види державних пенсій:

а) трудові:

• за віком: чоловікам — при досягненні 60 років і стажі ро­боти не менше 25 років; жінкам — при досягненні 55 років і стажі роботи не менше 20 років;

• по інвалідності: у випадку настання інвалідності, яка викликає повну або часткову втрату здоров'я;

• у випадку втрати годувальника: непрацездатним членам родини померлого годувальника, що знаходилися на його утриманні;

• за вислугу років: окремим категоріям громадян, зайня­тим на роботах, виконання яких приводить до втрати професій­ної працездатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

б) соціальні — пенсії непрацездатним громадянам, що не мають права на трудову пенсію; розмір соціальних пенсій установлюється за категоріями у відсотках до мінімальної пенсії за віком, що гарантує громадянам мінімальний прожит­ковий рівень, незалежно від наявності виробничого стажу.