2.2. Управління фондами та характеристика платників єдиного внеску загальнообов’язкового державного соціального страхуванням

Управління соціальним страхуванням включає такі види діяльності: планування, акумуляція та облік коштів, нарахування та виплата матеріального забезпечення, звітність, контроль, розгляд спільних питань.

Управлінню соціальним страхуванням властиві загальні риси та принципи, які характерні для управління в цілому. Одним із таких принципів є принцип законності, зміст якого полягає в тому, що всі органи управління, всі посадові особи зобов’язані виконувати свої повноваження згідно із законодавчими актами. В цій сфері діяльності слід чітко дотримуватися встановлених розмірів страхових внесків, строків їх сплати, використовувати кошти страхових фондів суворо за цільовим призначенням, своєчасно подавати звітність тощо. Крім того, принцип законності передбачає дотримання встановленого порядку прийняття управлінських рішень.

Управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюють страхові фонди. Страхові фонди є некомерційними самоврядованими організаціями. Вони не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено. Основними завданнями страхового фонду є:

1. забезпечення надходження та акумуляція збору призначених для фінансування видатків на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, інших видів допомоги, встановлених зако­нодавством, а також на санаторно-курортне лікування та оздо­ровлення працюючих і членів їх сімей;

2. контроль за цільовим використанням коштів, що знахо­дяться на рахунку фонду;

3. здійснення організаційно-управлінських заходів щодо забезпечення виплати допомоги з соціального страхування, оплати витрат на санаторно-курортне лікування та оздоров­лення працюючих і членів їх сімей; повне або часткове фінан­сування дитячих оздоровчих таборів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, студентських оздоровчо-спортивних таборів і позашкільне обслуговування, часткове утримання санаторіїв-профілакторіїв, що належать професійним спілкам.

Управління фондами ЗДСС здійснює Правління та Вико­навчі дирекції страхових фондів, які забезпечують визначені законами конкретні види соціального страхування.

Строк повноважень членів правління Фонду становить шість років і закінчується в день першого засідання нового складу правління. Очолює правління голова, який обирається на закритому засіданні правління з членів строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Обраним головою вважається член правління, за якого проголосувало більше половини загальної кількості членів. Голова правління має двох заступників, які разом з головою представляють три сторони.

Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими особами.

Функції Правління страхового фонду:

1. Затвердження документів, які регламентують внутрішню діяльність фонду, а також Виконавчої дирекції.

2. Подання в установленому порядку пропозицій із визначення розмірів загальнообов'язкових внесків для забезпечен­ня відповідного виду соціального страхування (за виключен­ням страхування від нещасного випадку на виробництві та про­фесійного захворювання).

3. Затвердження проектів річних бюджетів фонду та звітів про їх використання.

4. Створення резервів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам.

5. Розгляд кандидатур і затвердження їх на посади керів­ника виконавчої дирекції фонду та його заступника.

6. Направлення й контроль діяльності виконавчої дирекції страхового фонду та її робочих органів.

7. Визначення кадрової політики.

8. Здійснення інших функцій, передбачених статутом стра­хового фонду.

Виконавча дирекція страхового фондує виконавчим органом правління фонду, який забезпечує виконання рішень правління.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню фонду, вона здійснює діяльність від імені страхового фонду у межах та в по­рядку, визначеному його статутом та положенням про виконавчу дирекцію, яке затверджується правлінням страхового фонду. Керівник виконавчої дирекції входить до складу правління стра­хового фонду з правом дорадчого голосу. Робочими органами виконавчої влади є її відділення, стра­хові каси та ін.

Виконавча дирекція Фонду виконує такі функції:

• забезпечує збір та акумуляцію внесків;

• здійснює оперативне розпорядження страховими коштами в межах затвердженого бюджету Фонду;

• надає матеріальне забезпечення та соціальні послуги;

• контролює нарахування та своєчасну сплату страхових внесків;

• забезпечує цільове використання коштів;

• представляє інтереси страховика в судових та інших органах;

• готує та подає на розгляд правління: пропозиції щодо розміру страхових внесків на наступний рік; проект бюджету Фонду та звіт про його виконання; пропозиції щодо розміру резервних коштів;

• виконує інші функції відповідно до положення про виконавчу дирекцію Фонду.

1. Платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці:

• підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, чи за цивільно-правовими договорами;

• фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору;

• фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

• дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

• дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

• підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію;

2) працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють:

на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб;

у фізичних осіб - підприємців на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;

у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту);

3) фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

5) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;

6) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах і консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), утворених відповідно до законодавства України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України); громадяни України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), розташованих на території України;

7) особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді;

8) працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства на постійній основі;

9) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу;

10) батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

11) особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;

12) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;

13) особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

14) один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

2. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 2-14, є застрахованими особами відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

3. Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6-14 частини першої цієї статті.

4. Особи, зазначені у пункті 4, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.