Тема 8. Недержавне соціальне страхування

0. 8.1. Необхідність, значення та основні поняття недержавного соціального страхування.

1. 8.2.Сутність, види та суб’єкти недержавних пенсійних фондів.

8.1. Необхідність, значення та основні поняття недержавного соціального страхування

В Україні передбачається запровадити всі види соціального страхування. Держава повинна створити умови для широкої участі суб’єктів, що надають послуги із соціального страхування, без переваг окремим страхувальникам залежно від форм власності, організаційно-правових форм тощо. Страхувальникам потрібно дати можливість надати необмежену кількість послуг із соціального страхування, не відчуваючи перешкод щодо їх потенційних отримувачів.

Згідно із Законом України “Про страхування” від 4 жовтня 2001р. №2745-ІІІ до добровільного особистого страхування належать такі види:

• страхування життя;

• страхування від нещасних випадків;

• страхування додаткової пенсії;

• медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

• страхування здоров’я на випадок хвороби;

• страхування медичних витрат.

Поряд із особистим страхуванням забезпеченням соціального захисту населення займається недержавне соціальне страхування. В умовах реформування системи соціального страхування відбувається становлення недержавного пенсійного забезпечення та добровільного медичного страхування.

Держава підтримує і розвиває державні види соціального страхування. Стосовно недержавного соціального страхування, то тут наявні негативні моменти, які можна пояснити двома причинами:

1. Недержавне соціальне страхування не витримує конкуренції з державним через нерівність первісних умов на ринку, в яких усі види державного страхування є обов’язковими;

2. Слабка довіра потенційних суб’єктів до компаній, які надають послуги зі страхування.

З метою подолання недовіри влада повинна запровадити раціональні правила діяльності на ринку та механізм ефективного контролю для державних і недержавних компаній. Це створить рівні конкурентні умови для них, тому що і державні соціальні фонди і недержавні компанії функціонують для надання послуг із соціального страхування.

Для більшості громадян України система недержавного пенсійного забезпечення – відносно нове, а для декого навіть незнайоме поняття. Слід зазначити, що наш народ неодноразово вводили в оману різні фонди-трасти, обіцяючи «золоті гори». Таким чином, громадяни України досить обережно вкладають кошти, щоб отримати дивіденди в майбутньому. Це має пряме відношення до недержавних пенсійних фондів. Однак у багатьох країнах світу недержавне пенсійне забезпечення є важливою складовою в загальному компенсаційному пакеті соціаль­ного забезпечення працівника поряд із заробітною платою, преміями, бонусами за період праці, медичним страхуванням тощо. Також доходи пенсіонерів в різних країнах від 25 до 50 відсотків належать недержавним пенсійним фондам. У таких країнах, як Великобританія, Нідерланди і Швейцарія обсяг інвестицій з недержавної пенсійної системи перевищує половину ВВП.

Система недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. Мета НПЗ: накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами для забезпечення пенсійних виплат за результатами діяльності пенсійного фонду.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

1) недержавними пенсійними фондами (НПФ) – шляхом укладання пенсійних контрактів між адміністраторами фондів та вкладниками;

2) страховими організаціями – шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

3) банківськими установами – шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків.

Недержавне пенсійне забезпечення має яскраво визначену соціальну спрямованість і дозволяє вирішити такі завдання:

• забезпечити додатковий до державного соціальний захист населення;

• розширити інвестиційні можливості національної економіки.

Для держави такий вид пенсійного забезпечення є одним із засобів залучення фінансових ресурсів, які можуть інвестуватися на тривалі терміни у певні проекти. Активи пенсійних фондів є фундаментом фондового ринку.

Хоча Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" набрав чинності ще у січні 2004 року, тривалий час початок роботи недержавних пенсійних фондів стримувався відсутністю повного комплекту професійних фінансових установ, які забезпечують діяльність фонду. Перші адміністратори (особи, які забезпечують укладання пенсійних контрактів, здійснення пенсійних виплат, ведуть облік активів фонду) змогли отримати ліцензію лише наприкінці 2004 року, а податкові пільги у сфері недержавного пенсійного забезпечення вступили в дію з першого січня 2005 року. Тобто лише у 2005 році недержавні пенсійні фонди запрацювали повноцінно.

Існують додаткові можливості участі в недержавному пенсійному забезпеченні засновників та роботодавців-платників пенсійного фонду, а саме:

- часткове самофінансування власного підприємства за рахунок коштів, накопичених у фонді;

- економія на податку на прибуток підприємств;

- залучення через корпоративні цінні папери більш дешевих інвестиційних ресурсів на стабільних довгострокових умовах;

- забезпечення корпоративного контролю над об’єктами бізнесу за рахунок меншого обсягу корпоративних прав;

- полегшений та більш дешевий доступ до довгострокових кредитних ресурсів.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється за принципами:

• законодавчого визначення умов;

• зацікавленості фізичних осіб;

• добровільності створення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами;

• добровільної участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати;

• рівноправності всіх учасників пенсійного фонду;

• цільового використання коштів.