6.3. Матеріальне забезпечення застрахованих та незастрахованих осіб на випадок безробіття.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Матеріальне забезпечення на випадок безробіття поділяється на такі види:

• допомога з безробіття, у тому числі одноразова її випла¬та для організації безробітним підприємницької діяльності;

• допомога з часткового безробіття;

• матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

• матеріальна допомога з безробіття, одноразова матері¬альна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

• допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичні особи - суб'єкти

підприємницької діяльності, особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків.

Особа набуває статусу застрахованої з дня укладення трудового договору. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору.

Надання допомоги по безробіттю регулюється статтями 22 та 23 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. № 307.

Допомога по безробіттю надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними та призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів Виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується через банківські установи.

Розмір допомоги по безробіттю визначається двома способами:

1) залежно від тривалості страхового стажу та у відсотковому відношенні до середньої заробітної плати (доходу) працівника;

2) незалежно від тривалості страхового стажу та у розмірах, встановлених законодавством.

Згідно з ст. 22 та 23 Закону та п. 2.1. згаданого Порядку застрахованим особам, які втратили роботу з не залежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу:

до 2 років — 50 %;

від 2 до 6 років — 55%;

від 6 до 10 років — 60%;

понад 10 років — 70 %.

Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру:

перші 90 календарних днів — 100%;

протягом наступних 90 календарних днів — 80 %;

надалі — 70%.

Застрахованим особи, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески, виплата допомоги по безробіттю у перші 90 календарних днів не здійснюється. Виплата допомоги починається з 91 календарного дня у розмірі 80 відсотків до визначеного розміру.

Також визначається та виплачується допомога по безробіттю застрахованим особам - громадянам України, іноземцям особам без громадянства, які постійно проживають в Україні що працювали за межами України й не були застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, у якій вони перебували, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України; особам, які забезпечували себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичним особам, які були суб’єктами підприємницької діяльності, особам, які виконували роботи /послуги/ згідно з цивільно-правовими угодами.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років з дня призначення допомоги по безробіттю. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів. Для зазначених осіб передпенсійний вік визначається на день їх реєстрації як безробітних у державній службі зайнятості. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.

Допомога по частковому безробіттю надається застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в отриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв'язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин

економічного, технологічного та структурного характеру. Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу. Допомога по частковому безробіттю працівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого законодавством. Цей вид допомоги нараховується з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року і здійснюється підприємством за рахунок коштів Фонду.

Допомога по частковому безробіттю не надається у разі, якщо працівник: відмовився від підходящої роботи на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем (тижнем); працює на даному підприємстві за сумісництвом; проходить альтернативну (невійськову) службу.

Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснювали поховання, у розмірі прожиткового мінімуму.

Забезпечення незастрахованих осіб відбувається таким чином:

- Військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, здійснюється виплата допомоги по безробіттю, в тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, за умови їх реєстрації в установленому порядку в державній службі зайнятості протягом місяця з дня взяття на облік у військовому комісаріаті. Строк проходження військової служби прирівнюється до страхового стажу.

- Особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом. Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного; поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва; проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування; отримання права на пенсію відповідно до законодавства України; призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку; подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості; переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість; закінчення строку їх виплати; зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів; смерті безробітного.

Тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк 90 календарних днів у разі:

1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин;

2) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації;

3) приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання допомоги по безробіттю;

4) порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню;

5) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування державної служби зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;

6) відмови від роботи за спеціальністю,професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

7) припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.