Тема 6. Страхування на випадок безробіття

6.1.Загальна характеристика соціального страхування на випадок безробіття.

6.2.Повноваження Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

0. 6.3.Матеріальне забезпечення застрахованих та незастрахованих осіб на випадок безробіття.

6.1. Загальна характеристика соціального страхування на випадок безробіття

Проблеми забезпечення повної зайнятості в державі і боротьби з безробіттям відносяться до найбільш складних і таких, що важко розв’язуються. Ці проблеми мають місце у всіх державах світу, у тому числі й тих, які належать до розвинутих країн із ринковою економікою.

Безробітними визначаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до прийнятної роботи.

Економісти виділяють природне безробіття (безробіття як природний продукт економічного розвитку), фрикційне (короткочасні пошуки та очікування роботи) та структурне (неспівпадіння попиту і пропозиції на робочу силу внаслідок змін у структурі споживчого попиту) безробіття. Розрізняють також офіційне безробіття, яке враховує тих осіб, які зареєстровані державною службою зайнятості, і приховане (реальне) безробіття.

Безробіття на теренах СРСР існувало легально до 1930 року, а згодом це явище було ліквідовано за допомогою обов’язкового залучення усього працездатного населення до праці. І хоча реально певне число безробітних існувало завжди, все ж безробіття як соціальне явище є характерним саме для країн із ринковою економікою і з переходом України до формування ринкових відносин ця проблема постала перед державою у всій своїй складності.

Право громадян на соціальний захист у випадку безробіття з незалежних від них причин є конституційним правом громадян (ст. 46 Конституції України). Юридичний механізм здійснення цього права в Україні будується відповідно до міжнародних стандартів, і хоча їх ще не повністю дотримано, все ж законодавство у цій сфері спрямовано на додержання загально визнаних принципів.

Соціальний захист на випадок безробіття за світовою практикою переважно здійснюється через систему соціального страхування. В Україні така система була введена з 1 січня 2001 року Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Взагалі, законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України "Про зайнятість населення та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про страхування на випадок безробіття, то застосовуються норми міжнародного договору.

Соціальне страхування на випадок безробіття – це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Страхування на випадок безробіття здійснюється на таких принципах:

• надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

• обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю;

• цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;

• солідарності та субсидування; паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;

• диференціації розмірів виплати допомоги з безробіття залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

• надання на рівні не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, допомоги з безробіття та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття та ін.

Згідно Закону України „Про зайнятість населення” серед іншого гарантується безплатне сприяння у підборі підходящої роботи і працевлаштування відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб, всіма доступними засобами, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку. До державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом або у вільний від навчання час. Послуги служби зайнятості для громадян безкоштовні.

Особам, які звернулися за працевлаштуванням і зареєстровані службою зайнятості, протягом семи днів підшукується підходяща робота. У разі відсутності підходящої роботи, за загальним правилом, громадянинові надається статус безробітного, який уперше був визначений Законом України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 р. Щоправда поняття безробітного принаймні тричі змінювалося у Законі. Згідно з чинною редакцією ст. 2 Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їхніми особистими заявами з 8 дня після реєстрації в центрі зайнятості за місцем проживання.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни: у віці до 16 років, за винятком тих, які працювали і були звільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату); які уперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, що не потребує професійної підготовки; які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу; які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

Громадяни, які зареєстровані на загальних підставах у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи, не можуть бути визнані безробітними. Такі особи знімаються з обліку і їм протягом 6 місяців подаються тільки консультаційні послуги. Після закінчення шести місяців з дня зняття з обліку вони можуть зареєструватися повторно у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

З цього правила встановлено виняток: працівники, які втратили роботу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, та які зареєстровані у державній службі зайнятості згідно з п.1 ст. 26 Закону України “Про зайнятість населення”, але відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи в період пошуку роботи, втрачають право на отримання статусу безробітного строком на 3 місяці з подальшою перереєстрацією на загальних підставах як таких, що шукають роботу.

До осіб, що підлягають страхуванню на випадок безробіття, належать:

• Особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, котрі проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю;.

• Особи, які набувають статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору. Саме тоді починається сплата страхових внесків, яка припиняється з дня припинення дії трудового договору. Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з дня реєстрації;

• Особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття і яким видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування — єдине для всіх видів соціального страхування. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

До осіб, які не підлягають страхуванню на випадок безробіття, належать:

• працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію;

• іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжна­родними договорами України і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України

До суб'єктів страхування на випадок безробіття належать застраховані особи, а також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик;

Застраховані особи - наймані працівники, а також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Застраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуг мають право брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття та на судовий захист своїх прав, а також зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.

Страхувальники - роботодавці та застраховані особи, які відповідно до чинного законодавства сплачують страхові внески.

Роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган та фізичні особи, які використовують найману працю, також власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародної), філії(представництва), який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Роботодавець має право: брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників(об'єднання та спілки роботодавців чи інші уповноважені роботодавцями органи) та на судовий захист своїх прав.

Роботодавець зобов'язаний: своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески; надавати Виконавчій дирекції Фонду відомості про прийняття на роботу працівників та заробітну плату, використання робочого часу, сплату страхових внесків, у тому числі застрахованими особами.

Достовірність документації перевіряється Виконавчою дирекцією Фонду, якщо виявлено порушення роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду. Також роботодавець несе відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків та забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного рішення, яке може в подальшому зашкодити цій особі або членам її сім'ї реалізувати своє право на забезпечення та отримання соціальних послуг.

Із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Об'єкт страхування на випадок безробіття - страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг передбачених законодавством.

Страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Часткове безробіття - вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру;

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).