Т. Гоббс. До читача. Про тіло

Про філософію, основи якої я тут збираюся викласти, ти, люб'язний читач, не повинні думати як про щось, за допомогою чого можна роздобути філософський камінь, або як про мистецтво, яке представлене в трактатах по метафізиці. Філософія є швидше природний людський розум, що старанно вивчає усі справи творця, щоб знайти і повідомити нехитру правду про їх порядок, їх причини і наслідки. Філософія є дочка твого мислення і усього Всесвіту і живе в тобі самому, правда, в ще не ясній формі подібно до матері Всесвіту в період її безформного початку. Ти повинен діяти, як скульптори, які, обробляючи безформну матерію різцем, не творять форму, а виявляють її. Наслідуй акт творіння! Нехай твоє мислення (оскільки ти бажаєш серйозно працювати над філософією) витає над хаотичною безоднею твоїх міркувань і експериментів. Усе хаотичне має бути розкладене на складові частини, а останні слід відрізнити один від одного, і всяка частина, отримавши відповідне нею позначення, повинна зайняти своє міцне місце. Іншими словами, метод повинен відповідати порядку творіння речей. Порядок же творіння був наступним: світло, відділення дня від ночі, простір, небеса, чуттєво сприймане, людина. Завершальним актом творіння стало встановлення закону. Порядок дослідження буде, таким чином, наступним: мислення, визначення, простір, сузір'я, чуттєва властивість, людина, а після досягнення останнім зрілості - громадянин. У першому розділі першої частини, озаглавленому "Логіка", я запалюю світло розуму.

У другому розділі, названому "Перша філософія", я розрізняю за допомогою точного визначення понять ідеї найбільш загальних речей, з тим щоб усунути усе сумнівне і неясне. Третій розділ присвячений питанням просторового протягу, тобто геометрія. Четвертий розділ описує рух сузір'їв і, крім того, чуттєві властивості.

У другій частині усієї системи, якщо на те буде божа воля, я піддам розгляду природу людини, а в третій - вже вказане нами питання про громадянина. Я наслідував той метод, який зможеш застосувати і ти, якщо він зустріне твоє схвалення. Бо я не нав'язую тобі нічого свого, а тільки пропоную усе твоїй увазі. Яким би методом ти, проте, не користувався, у всякому cлучае я б старанно рекомендував твоїй увазі філософію, тобто прагнення до мудрості, недолік якої в самий недавній час заподіяв нам багато страждань. Бо навіть той, хто прагне до багатства, любить мудрість: адже скарби радують його лише тому, що вони як дзеркало відбивають його мудрість. Так само і той, кого притягає державна служба, шукає тільки місце, де б він міг виявити свою мудрість. Навіть ласі до задоволень люди нехтують філософією тільки тому, що не знають, яка величезна насолода може доставити духу близьке знайомство з прекрасним зі світів. І нарешті, якби я не мав ніякої іншої основи рекомендувати тобі філософію, то я зробив би це (враховуючи, що людський розум в такій же мірі не терпить порожнього часу, як природа - порожнього простору) для того, щоб ти міг приємно заповнити нею годинник дозвілля і не був вимушений від надмірного неробства заважати людям зайнятим або зближуватися з людьми дозвільними, що принесло б шкоду тобі самому. Прощай!

1. Філософія, як мені здається, грає нині серед людей ту ж роль, яку, згідно з відданням, в сивій давнині грали хлібні злаки і вино у світі речей. Річ у тому, що в незапам'ятні часи виноградні лози і хлібні колоси лише подекуди попадалися на полях, планомірних же посівів не було. Тому люди живилися тоді жолудями і всякий, хто наважувався спробувати незнайомі або сумнівні ягоди, ризикував захворіти. Подібним же чином і філософія, тобто природний розум, природжена кожній людині, бо кожен певною мірою міркує про які-небудь речі. Проте там, де вимагається довгий ланцюг аргументів, більшість людей збиваються з шляху і ухиляються вбік, оскільки їм не вистачає правильного методу, що можна порівняти з відсутністю планомірного посіву. В результаті люди, які задовольняються жолудями щоденного досвіду і не шукають філософії або відкидають її, володіють, згідно із загальною думкою, здоровішими поняттями, ніж ті, хто не дотримується загальноприйнятих думок, а, нахапавшись сумнівних поглядів, подібно до божевільних безупинно дискутує і сперечається, уявляючи себе надзвичайно розумним. Я, правда, визнаю, що та частина філософії, яка трактує про величини і фігури, прекрасно розроблена. Але, знаючи, що інші її частини ще не досягли рівної міри розвитку, я наважуюся лише розвинути у міру моїх сил небагато елементів усієї філософії, як свого роду насіння, з якого, як мені здається, може вирости чиста і істинна філософія.

Я цілком усвідомлюю, як важко вибити з голови переконання, що впровадилися і укорінені в ній завдяки авторитету красноречивейших письменників; ця трудність посилюється ще і тим, що істинна (тобто точна) філософія відкидає не лише словесні білила і рум'яна, але і майже всякі оздоби. Перші основи всякої науки дійсно далеко не засліплюють своїм блиском: вони швидше скромні, сухі і майже потворні.

Але оскільки серед людей, поза сумнівом, є і такі, хоч би їх і було небагато, хто в усьому прагне до істини і розуму, то я вважав своїм обов'язком прийти цим мало чим на допомогу. Отже, я переходжу до справи і починаю з визначення поняття філософії.

2. Філософія є пізнання, що досягається за допомогою, правильного міркування (recta ratiocinatio) і що пояснює дії, або явища, з відомих нам причин, або виробляючих підстав, і, навпаки, можливі виробляючі підстави - з відомих нам дій.

Щоб зрозуміти це визначення, треба врахувати, по-перше, що хоча сприйняття і пам'ять (здібності, які людина має разом з усіма тваринами) також доставляють нам знання, але оскільки це знання дається нам безпосередньо природою, а не отримується за допомогою правильного міркування, то воно не є філософія.

По-друге, слід пам'ятати, що, оскільки досвід цілком грунтується на пам'яті, а передбачливість, або передбачення майбутнього, є не чим іншим, як очікуванням речей, подібних до тих, які вже зустрічалися нам в нашій практиці, передбачливість не має бути зарахована до філософії.

Під міркуванням я маю на увазі, враховуючи усе сказане, числення. Вичислити - означає знайти суму речей, що складаються, або визначити залишок при відніманні чого-небудь з іншого. Отже, міркувати означає те ж саме, що складати або віднімати. Якщо хто-небудь захоче додати: і те ж саме, що множити або ділити, то я нічого не матиму проти цього, оскільки множення є те ж саме, що складання однакових доданків, а ділення - те ж, що віднімання однакових від'ємників, повторюване стільки раз, скільки це можливо. Міркування (ratiocinatio), таким чином, зводиться до двох розумових операцій - складання і віднімання.

Гоббс Т. До читача. Про тіло// Обрані твори. У 2 т. М., 1964. Т. I. С. 49-60