Роздум II. Розкриття поля рансцендентального досвіду згідно з його універсальними структурами

§ 14. Потік cogitationes. Cogito u cogitatum

У сприйнятті будинку вважається будинок, точніше, цей індивідуальний будинок, і вважається в модусі сприйняття, в спогаді будинку він вважається в модусі спогаду, в уяві будинку - в модусі уяви; предикативне судження про будинок, який сприймається, приміром, як що стоїть тут, вважає його, відповідно, в модусі судження, оцінка, що домішується сюди, - знову-таки в новому модусі і т. д. Усвідомлювані переживання називаються також интенциональными, причому слово "интенциональность" означає тут не що інше, як це загальна основна властивість свідомості - бути свідомістю про щось, як cogito нести в собі своє cogitatum.

§ 20. Своєрідність интенционального аналізу

Як з'ясовується далі, интенциональный аналіз свідомості є чимось абсолютно іншим, ніж аналіз в звичайному і природному значенні слова. Життя свідомості, як ми вже одного дня відмітили, не є просто деяке ціле, складене з даних свідомості і тому доступне аналізу в найбільш широкому сенсі, тобто вона не просто ділима на свої самостійні і несамостійні елементи, при тому, що форми, які забезпечують єдність (гештальт-качества), мають бути надалі зараховані до несамостійних.

Роздум III. Конститутивна проблематика. Істина і дійсність

§ 24. Очевидність як самоданность предмета і її різновиду

Очевидністю в найширшому значенні слова називається загальний прафеномен интенциональной життя; в протилежність іншим способам усвідомлення, які можуть бути a priori порожніми, передбачуваними, непрямими, несправжніми, це абсолютно особливий спосіб, при якому деяка річ, стан речей, деяка загальність, цінність і так далі виступають в явищі, в представленні, в даності самі по собі, в кінцевому модусі самої речі, даної в цьому безпосередньому спогляданні, originaliter. Для Я це означає: мати про що-небудь не плутану, порожню, передбачувану думку, але перебувати при нім самому, споглядати, бачити, убачати саму річ.

Мартін гайдеггер (1889-1976)

Буття і час

§ 3. Онтологічна перевага питання про буття

Буття є всякий раз буття сущого. Всесвіт сущого може по своїх різних сферах стати полем висвічення і окреслювання певних предметних областей. Останні, напр. історія, природа, простір, життя, присутність, мова і тому подібне зі свого боку дозволяють у відповідних наукових розшуках тематизировать себе в предмети.

§ 4. Онтическое перевага буттєвого питання

Наука взагалі може бути визначена як сукупність обосновательной взаємозв'язку істинних положень. Ця дефініція і не повна, і вона не уловлює науку в її сенсі. Науки як образи поведінки людини мають спосіб буття цього сущого (людини). Це суще ми схоплюємо термінологічно як присутність. Наукове дослідження не єдиний і не найближчий можливий образ буття цього сущого. Само присутність крім того відмінно від іншого сущого. Цю відмінність потрібно заздалегідь виявити. Відповідне прояснення повинне випереджати наступні і уперше власне розкриваючі аналізи.

Присутність суща, яке не лише трапляється серед іншого сущого. Воно навпроти, онтически відрізняється тим, що для цього сущого в його бутті йдеться про саме це буття. До цього буттєвого пристрою присутності проте тоді належить, що у своєму бутті воно має буттєве відношення до цього буття. І цим знову ж таки сказано: присутність розуміє якимсь чином і з якоюсь явністю у своєму бутті. Цьому сущому властиво, що з його буттям і через нього це буття йому самому розімкнене. Зрозумілість буття сама є буттєва визначеність присутності . Онтическое відмінність присутності в тому, що воно існує онтологично.

Присутність розуміє себе завжди зі своєї экзистенции, можливості його самого бути самим собою або не самим собою. Ці можливості присутність або вибрало само або воно в них потрапило або в них якось вже виросло. Про экзистенции вирішує способом оволодіння або упущення тільки само повсякчасна присутність. Питання экзистенции повинне виводитися на чистоту завжди тільки через само экзистирование. Ведучу при цьому зрозумілість собі самою ми іменуємо экзистентной. Питання экзистенции є онтическое "справа" присутності. Тут не вимагається теоретичної прозорості онтологічної структури экзистенции. Питання про структуру націлене на розкладку того, що конституює экзистенцию. Взаємозв'язок цих структур ми іменуємо экзистенциальностью.