§ 5. Онтологічна аналітика присутності як вивільнення горизонту для інтерпретації сенсу буття взагалі

При характеристиці завдань, що лежать в "постановці" буттєвого питання, було показано, що потрібна не лише фіксація того сущого, яке покликане служити первинно опитуваним, але що вимагається також виразне засвоєння і забезпечення правильного типу підходу до цього сущого. Яке суще усередині буттєвого питання бере на себе переважну роль, було розібрано. Але яким чином це суще, присутність, повинно стати доступним і в розуміючому тлумаченні бути як би узято на приціл?

Доведена для присутності онтически-онтологическое перевага схиляла б до думки, що це суще повинне онтически-онтологически бути і первинно даним, не лише в сенсі "безпосередньої" охватываемости самого цього сущого, але і в плані такої ж "безпосередньої" передданості його образу буття. Присутність правда онтически не лише близько або найближче - ми навіть суть воно завжди самі.

Перша частина

Інтерпретація присутності навременность і экспликация часу як трансцендентального горизонту питання про буття

Перший розділ

Підготовчий фундаментальний аналіз присутності

Первинно опитуване в питанні про сенсі буття суще характеру присутності. Підготовча екзистенціальна аналітика присутності сама в міру її своєрідності вимагає передрозмічаючої експозиції і відмежування від уявно паралельних нею досліджень (глава 1). При утриманні фіксованого дослідницького підходу у присутності підлягає висвіченню певна фундаментальна структура: бытие-в-мире (глава 2). Це "апріорі" тлумачення присутності - не складена з шматків визначеність, але початково і постійно цілісна структура. Вона допускає проте різні погляди на моменти, що конституюють її. При постійному имении-в-виду завжди попередньої цілості цієї структури потрібно феноменально виділити названі моменти. І так предметом аналізу стають: світ в його мирній (глава 3), бытие-в-мире як подія і буття самозвеличання (глава 4), бытие-в як таке (глава 5). На грунті аналізу цієї фундаментальної структури стає можливо попереднє прояснення буття присутності. Його екзистенціальний сенс є турбота (глава 6).

Перша глава

Експозиція завдання підготовчого аналізу присутності

§ 9. Тема аналітики присутності

Суще, аналіз якого коштує як завдання, це завжди ми самі. Буття цього сущого завжди моє. У бутті цього сущого останнє само відноситься до свого буття. Як суще цього буття воно доручене своєму власному буттю. Буття є те, про що для самого цього сущого завжди йде справа. З цієї характеристики присутності витікає двояке:

"Суть" цього сущого лежить в його бути. Что-бытие (es - sentia) цього сущого, наскільки про нього взагалі можна говорити, повинно розумітися з його буття (existentia).

Присутність потрібно на початку аналізу інтерпретувати саме не особливо певного экзистирования, але розкрити в його індиферентному найближчим чином і переважно. Ця індиферентність буденної присутності не ніщо, але позитивна феноменальна риса цього сущого. З цього роду буття і назад в нього всяке экзистирование є як воно є. Ми іменуємо цю буденну індиферентність присутності терміном серединность.

І ось оскільки усереднена повсякденність складає онтическое ближайшим-образом цього сущого, при экспликации присутність її мала звичай і увесь час продовжують перескакувати. Онтически найближче і відоме є онтологічно найдальше, невпізнанне і в його онтологічному значенні постійно проглянуте.