9. Некласична філософія

ФРІДРІХ НІЦШЕ (1844-1900)

"ТАК ГОВОРИВ ЗАРАТУСТРА"

І Заратустра говорив так до народу: Я учу вас про надлюдину. Людина є щось, що повинне перевершити. Що зробили ви, щоб перевершити його? Усі істоти досі створювали що-небудь вище за себе; а ви хочете бути відливом цієї великої хвилі і швидше повернутися до стану звіра, чим перевершити людину? ..Ви зробили шлях від черв'яка до людини, але багато що у вас ще залишилося від черв'яка. Колись були ви мавпою, і навіть тепер ще людина більше мавпа, чим інша з мавп. ..Дивіться, я учу вас про надлюдину! Надлюдина - сенс землі! (1.11.8).

Людина - це канат, натягнутий між твариною і надлюдиною, - канат над прірвою. ..У людині важливе те, що він міст, а не мета : в людині можна любити тільки те, що він перехід і загибель (1.11.9).

Любите світ як засіб до нових воєн. І притому короткий світ - більше, ніж довгий. ..Ви говорите, що блага мета освячує навіть війну? Я ж говорю вам, що благо війни освячує всяку мету. Війна і мужність зробили більше великих справ, чим любов до ближнього. Не ваша жалість, а ваша хоробрість рятувала досі нещасних (1.11.34).

Держава? Що це таке? ..Державою називається найхолодніше з усіх холодних чудовиськ. Холодно бреше воно; і ця брехня повзе з вуст його : "Я, держава, сім народ". Це - брехня! ..Де ще існує народ, не розуміє він держави і ненавидить його, як лихе око і порушення звичаїв і прав. Це знамення даю я вам: кожен народ говорить на своїй мові про добро і зло - цієї мови не розуміє сусід. Своя мова набула він собі в звичаях і правах. Але держава бреше на усіх мовах про добро і зло : і що воно говорить, воно бреше - і що є у нього, воно вкрало. Усе в нім підробно: краденими зубами кусає воно, зубасте (1.11.35).

Про любов до ближнього. Ви тиснете до ближнього, і для цього є у вас прекрасні слова. Але я говорю вам: ваша любов до ближнього є ваша погана любов до самих собі. ..Хіба я раджу вам любов до ближнього? Швидше я раджу вам бігти від ближнього і любити далекого! Вище за любов до ближнього стоїть любов до далекого і майбутнього; вище ще, чим любов до людини, ставлю я любов до речей і примар.. Не про ближнього учу я вас, але про друга. Нехай друг буде для вас святом землі і передчуттям надлюдини.. Брати мої, не любов до ближнього раджу я вам - я раджу вам любов до далекого (1.11.43-44).

Бог є припущення, але я хочу, щоб ваше припущення тягнулося не далі, ніж ваша воля, що творить. Могли б ви створити Бога? - Так не говорите ж мені про всяких богів! Але ви поза сумнівом могли б створити надлюдину. ..Могли б ви мислити Бога? - Але нехай це означає для вас волю до істини, щоб усе перетворилося на человечески мислиме, человечески видиме, человечески що відчувається! Ваші власні почуття повинні продумати до кінця! І те, що називали ви світом, має спершу бути створене вами: ваш розум, ваш образ, ваша воля, ваша любов повинні стати їм! І воістину для вашого блаженства, ви, що пізнають! І як могли б ви виносити життя без цієї надії, ви, що пізнають? Ви не маєте бути єдинородні з незбагненним і безрозсудним (1.П. 60).

Про самопреодолении. ..Вашу волю і ваші цінності спустили ви на річку становлення; стара воля до влади видніється мені в тому, в що вірить народ як в добро і зло.. Усе живе є щось покоряється. І ось питання: тому повелівають, хто не може покорятися самому собі. Таке властивість усього живого. Але ось третє, я чув: повелівати важче, ніж покорятися. ..Скрізь, де знаходив я живе, знаходив я і волю до влади; і навіть у волі службовця знаходив я волю бути паном. Щоб найсильнішому служив слабкіший - до цього спонукає його воля його, яка хоче бути паном над ще слабкішим: лише без цієї радості не може він обійтися (1.11.82).

І ось яку таємницю повідало мені саме життя. "Дивися, - говорила вона, - я завжди повинна долати саме себе. Звичайно, ви назвете це волею до творіння або прагненням до мети, до вищого, дальшого, складнішого - але усе це утворює єдину таємницю. ..Що б не створювала я і як би не любила я створене - скоро повинна я стати супротивником йому і моїй любові : так хоче моя воля" (1.11.82-83).

Так свідчить моя любов до найдальших: не щади свого ближнього. Людина є щось, що повинне здолати. Існує багато шляхів і способів подолання - шукай їх сам! Здолай самого себе навіть у своєму ближньому: і право, яке ти можеш завоювати собі, ти не повинен дозволяти дати тобі! Що робиш ти, цього ніхто не може відшкодувати тобі. ..Хто не може повелівати собі, повинен покорятися! (1.11.143).

"Хотіти" звільняє: бо хотіти означає творити, - так учу я. І тільки для творення повинні ви вчитися! (1.11.149).

Усе йде, усе повертається, вічно обертається колесо буття (1.П. 158).

"ПО ТУ СТОРОНУ ДОБРА І ЗЛА"

.....Переважно свідомого мислення філософа таємно керують його інстинкти, що направляють це мислення певними шляхами. Та і позаду усієї логіки, уявної самодержавної у своєму русі, коштують розцінки цінностей, точніше кажучи, фізіологічні вимоги, спрямовані на підтримку певного життєвого виду. ..Помилковість судження ще не служить для нас запереченням проти судження; це, можливо, самий дивний з наших парадоксів. Питання про те, наскільки судження споспешествует життя, підтримує життя, підтримує вид, навіть, можливо, сприяє вихованню виду.. (1.11.243).

Фізіологам слід було б розміркувати щодо погляду на інстинкт самозбереження як на кардинальний інстинкт органічної істоти. Передусім щось живе хоче проявляти свою силу - саме життя є воля до влади: самозбереження є тільки один з непрямих і численних наслідків цього (1.11.250).

Уся психологія не могла досі відбутися від моральних забобонів і побоювань : вона не зважилася проникнути в глибину. Розуміти її як морфологію і вчення про розвиток волі до влади, як її розумію я, - цього ще ні у кого навіть в думках не було.. (1.11.258).